Карлос Андрес Перес Родрігес (ісп. Carlos Andrés Pérez Rodríguez; 27 жовтня 1922, Рубіо, штат Тачіра, Венесуела — 25 грудня 2010, Маямі, Флорида, США) — венесуельський державний і політичний діяч, президент країни у 1974-79 та 1989-93 роках.
| Карлос Андрес Перес Carlos Andrés Pérez | ||
| [[Файл:|90px|]] | ||
| ||
|---|---|---|
| 12 березня 1974 — 12 березня 1979 року | ||
| Попередник: | Рафаель Кальдера | |
| Наступник: | Луїс Еррера Кампінс | |
| ||
| 2 лютого 1989 — 21 травня 1993 року | ||
| Попередник: | Хайме Лусінхі | |
| Наступник: | Октавіо Лепаже | |
| Ім'я при народженні: | ісп. Carlos Andrés Pérez Rodríguez | |
| Народження: | 27 жовтня 1922 Rubiod, Тачира, Венесуела | |
| Смерть: | 25 грудня 2010 (88 років) Маямі, Флорида, США | |
| Причина смерті: | інфаркт міокарда | |
| Поховання: | East Cemeteryd | |
| Країна: | Венесуела | |
| Релігія: | Католицизм | |
| Освіта: | Центральний університет Венесуели (1946), Libre University of Colombiad (1950) і University of Costa Ricad | |
| Партія: | Acción Democrática | |
| Шлюб: | Blanca Rodríguez de Pérezd | |
| Автограф: | ||
| Нагороди: | ||
| Медіафайли у Вікісховищі |
Біографія ред.
Був одинадцятим з дванадцяти дітей кавового плантатора. Вчився в католицькій школі в Рубіо та ліцеї в Каракасі. Займався політикою з 15 років, був одним із засновників партії «Демократична дія». У 1945 став секретарем президента Бетанкура. Після його повалення Перес відправився за кордон, жив на Кубі і в Центральній Америці. Під час другого президентства Бетанкура він обійняв посаду міністра внутрішніх справ (1959—1964). Пізніше зосередився на партійній діяльності.
У 1973 Перес був обраний президентом Венесуели. Його правління ознаменувалося зростанням доходів від продажу нафти за рахунок націоналізації галузі, які вкладалися в розвиток економіки. Країна подолала відставання від сусідів і набула ваги на міжнародній арені. У 1976 Перес став одним з перших південноамериканських президентів, які здійснили візит до СРСР.
У 1979 Перес поступився президентськит кріслом і зайнявся діяльністю в міжнародних організаціях. Був віце-президентом Соціалістичного інтернаціоналу.
У 1989 почалося друге правління Переса. Цього разу він проводив ліберальну економічну політику, що викликала невдоволення бідняків. Вже на наступний рік відбулося Каракасо — масові акції протесту в столиці, жорстоко придушені Пересом. У 1992 відбулося два заколоти, один з яких очолив Уго Чавес. У 1993 президент був підданий імпічменту за звинуваченням у корупції і емігрував до США.
У 2009 президент Чавес вимагав від Сполучених Штатів екстрадиції Переса, але добитися цього йому не вдалося. Екс-лідер помер у Флориді, залишивши послання з критикою Чавеса.
Перес був одружений, мав шістьох дітей. Йому також приписувалося батьківство кількох позашлюбних доньок.
Виноски ред.
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- http://www.telegraph.co.uk/news/obituaries/politics-obituaries/8230291/Carlos-Andres-Perez.html
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #124084346 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- http://www.bbc.co.uk/news/world-latin-america-12079724
- http://www.bloomberg.com/news/articles/2010-12-27/former-venezuelan-president-carlos-andres-perez-dies-at-88-of-heart-attack
- Кокшаров А. Нефти недостаточно [ 22 березня 2012 у Wayback Machine.]
- . Архів оригіналу за 28 грудня 2010. Процитовано 27 грудня 2010.
- . Архів оригіналу за 27 грудня 2010. Процитовано 27 грудня 2010.
- Казимиров В. Мой МГИМО [ 24 лютого 2012 у Wayback Machine.]
- . Архів оригіналу за 11 січня 2011. Процитовано 27 грудня 2010.
- . Архів оригіналу за 14 липня 2014. Процитовано 27 грудня 2010.
- . Архів оригіналу за 28 грудня 2010. Процитовано 27 грудня 2010.
Література ред.
- Перес Карлос Андрес // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К.:Знання України, 2004 — Т.2 — 812с. ISBN 966-316-045-4