Лопінник Руський (також Лопінник, Лопенник-Дольний, пол. Łopiennik Dolny) — село в Польщі, у гміні Лопенник-Гурний Красноставського повіту Люблінського воєводства. Населення — 285 осіб (2011).
Село Маєток другої половини XIX століття Координати 51°03′ пн. ш. 23°06′ сх. д. / 51.050° пн. ш. 23.100° сх. д.Координати: 51°03′ пн. ш. 23°06′ сх. д. / 51.050° пн. ш. 23.100° сх. д.
Лопінник Руський у Вікісховищі |
Історія ред.
Поблизу Лопінника Руського та сусіднього села Кривого неодноразово знаходили могили воїнів, які, як вважалося, були похованнями загиблих під час битви 1282 року польського князя Лешка Чорного проти ятвягів.
1501 року вперше згадується православна церква в селі. 1526 року зведено нову церкву. За люстрацією 1564—1565 років більшість населення села становили українці. За люстрацією 1570 року належав до Красноставського староства Холмської землі.
На Варшавському сеймі 1659 року Лопінник Руський був наданий у вічне володіння підкоморію київському та українському магнатові Юрію Немиричу. Втім вже через 8 років родина Немирича передала село разом з іншими володіннями під заставу. Згідно з постановою сейму 1667 року, воно спочатку опинилося у власності родини Пражмовських, а пізніше перейшло до державного володіння. 1710 року в селі збудовано нову дерев'яну церкву.
Станом на 1827 рік було власницьким селом, налічувало 97 домів і 585 мешканців. У часи входження до Російської імперії належало до гміни гміні Лопінник Красноставського повіту Люблінської губернії. За даними етнографічної експедиції 1869—1870 років під керівництвом Павла Чубинського, у селі Лопінник Руський здебільшого проживали греко-католики, які розмовляли українською мовою. 1872 року місцева греко-католицька парафія налічувала 532 вірянина. Станом на 1884 рік у селі діяли парафіяльна православна церква, початкова школа, волосне управління та водяний млин.
Місцева українська церква знесена польською владою найімовірніше у 1938 році в рамках великої акції руйнування українських храмів на Холмщині і Підляшші. У 1943 році в селі проживало 738 українців.
У 1975—1998 роках село належало до Холмського воєводства.
Населення ред.
Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року:
Загалом | Допрацездатний вік | Працездатний вік | Постпрацездатний вік | |
---|---|---|---|---|
Чоловіки | 145 | 27 | 94 | 24 |
Жінки | 140 | 26 | 61 | 53 |
Разом | 285 | 53 | 155 | 77 |
Див. також ред.
- Лопенник-Гурний (Лопінник Лядський)
- Лопенник-Наджечний
- Лопенник-Подлесьний
Примітки ред.
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Лопінник Руський
- ↑ GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
- ↑ Крип'якевич І., Крип'якевич Р. Матеріали до історії церков Холмщини і Підляшшя // Холмщина і Підляшшя : іст.-етногр. дослідж. — Київ : Родовід, 1997. — С. 143.
- ↑ Макарчук С. А. Етнічна історія України. — К. : Знання, 2008. — С. 200. — ISBN 978-966-346-409-1.
- ↑ Łopiennik (2) Ruski // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1884. — Т. V. — S. 723. (пол.)
- ↑ Saładiak A. Pamiątki i zabytki kultury ukraińskiej w Polsce. — Warszawa, 1993. — С. 353. (пол.)
- Грушевський М. Capitaneatus Crasnostaviensis // Жерела до історії України-Руси. Том 07. Описи королівщин в землях руських XVI віку. Том 4. Люстрація 1570 р. — Львів : Друкарня Наукового Товариства імени Шевченка, 1903. — С. 4, 358.
- Труды этнографическо-статистической экспедиціи въ Западно-Русскій Край / собран. П. П. Чубинскимъ. — С.-Петербургъ, 1872. — Т. 7: Евреи. Поляки. Племена немалорусскаго происхожденія. Малоруссы (статистика, сельскій бытъ, языкъ). — С. 370. (рос. дореф.)
- Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Архів оригіналу за 20 вересня 2018. Процитовано 14 серпня 2018.
Література ред.
- Łopiennik (2) Ruski // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1884. — Т. V. — S. 723. (пол.)