Джон Алоїзіус Костелло (ірл. Seán Alabhaois Mac Coisdealbha; 20 червня 1891 — 5 січня 1976) — ірландський юрист і політик, двічі обіймав посаду глави уряду.
Джон Костелло | |||
| |||
---|---|---|---|
18 лютого 1948 — 13 червня 1951 року | |||
Попередник: | (Еймон де Валера) | ||
Наступник: | (Еймон де Валера) | ||
2 червня 1954 — 20 березня 1957 року | |||
Попередник: | (Еймон де Валера) | ||
Наступник: | (Еймон де Валера) | ||
Народження: | 20 червня 1891[1][2][…] Дублін, Ірландія[d], Сполучене Королівство | ||
Смерть: | 5 січня 1976[1][2][…](84 роки) Дублін, Ірландія | ||
Поховання: | d | ||
Країна: | Ірландія і (Ірландська Вільна держава) | ||
Релігія: | католицтво | ||
Освіта: | (Університетський коледж Дубліна) і d | ||
Партія: | (Фіне Гел) | ||
Шлюб: | d | ||
Нагороди: | d | ||
Медіафайли у Вікісховищі |
Життєпис
Народився в католицькій родині, що походила від перших англійських поселенців. Освіту здобував в (Університетському коледжі Дубліна), отримавши дипломи юриста й лінгвіста. Після стажування в (Кінгс-інн) 1914 року розпочав адвокатську практику. 1922 року потрапив на роботу в кабінет генерального прокурора (Ірландської Вільної держави), а 1926 року сам став генеральним прокурором в уряді (Вільяма Косгрейва). 1932 року Костелло втратив пост, утім 1933 був обраний депутатом (парламенту). Представляв партію (Фіне Гел) у Дойл Ерен до 1969 року з перервою у 1943—1944 роках, коли займав різко опозиційну позицію до уряду (де Валери).
1948 року (Фіанна Файл) втратила абсолютну більшість у парламенті, й усі решта політичних партій уклали угоду про формування коаліційного уряду, однак лідер найбільшої в уряді Фіне Гел виявився неприйнятною постаттю для лідера Республіканської партії, соціаліста й колишнього члена (ІРА) (Шона Макбрайда), який отримав портфель міністра закордонних справ, і поміркований Костелло очолив уряд. Головне, що він зробив на тому посту — офіційний вихід Ірландії зі (Співдружності націй) 1949 року. Та подія фактично ліквідувала ситуацію з Ірландією як республікою за формального збереження статусу (домініону). 1950 року міністр охорони здоров'я (Ноель Браун) запропонував схему безкоштовного державного медичного обслуговування матерів і дітей до 16 років, що спричинило сильне невдоволення серед лікарів і Католицької церкви, яка остерігалась державного контролю народжуваності, і призвело до відставки Брауна. На дострокових виборах 1951 року Фіанна Файл відновила більшість у парламенті, а Костелло став лідером опозиції.
1954 року вже де Валера втратив парламентську довіру, й після чергових виборів Фіне Гел змогла сформувати коаліційний кабінет з (лейбористами) та низкою дрібних партій. 1955 року Костелло зміг домогтись прийняття Ірландії в ООН, однак зростання активності ІРА й економічні проблеми змусили Макбрайда 1957 року відмовити в підтримці уряду. На дострокових виборах Фіанна Файл отримала величезну перевагу та зберегла владу на наступні 16 років. Костелло залишив пост лідера Фіне Гел і лідера опозиції, поступово повернувшись до юриспруденції.
Примітки
- Encyclopædia Britannica
- SNAC — 2010.
- Енциклопедія Брокгауз
Джерела
- Електоральна історія Костелло [ 2 березня 2018 у Wayback Machine.]
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет