Бійчик (зброя)

Бі́йчик, бойо́к — частина затворно-спускового механізму вогнепальної зброї або вибухових пристроїв (мін, бомб), що безпосередньо передає ударну дію. Бійчик може мати різну форму: призначений для одноразового використання (у вибухових пристроях) зазвичай має загострений кінець; бійчик вогнепальної зброї для запалювання капсуля набою має закруглену форму.

• У вогнепальній зброї, заряджуваної з казенної частини (рушниці, пістолети, гармати, великокаліберні міномети) бійчик — частина ударника (або курка), що вдаряє по капсулю, спричиняючи тим детонацію запалювальної суміші, яка потім запалює метальну вибухову речовину.
• На мінометах, заряджуваних з дула, бійчик — це голка усередині казенника ствола, яка здійснює постріл, проколюючи капсуль вибивного набою. Бійчик міномета може бути як жорстко закріплений (на більшості мінометів), так і бути рухомим.
• У вибухових пристроях бійчик таким же способом запалює детонатор з проміжним детонатором.

Бійчик курка револьвера «Smith & Wesson» (модель 13)

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Бійчик (значення).

Примітки

1. . Архів оригіналу за 7 липня 2018. Процитовано 11 листопада 2016. 
2. Бойок // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
3. Боек // Военная энциклопедия : [в 18 т.] : [ ][рос.] / под ред. В. Ф. Новицкого [и др.]. — СПб. ; [М.] : Тип. т-ва И. В. Сытина^[ru], 1911—1915. (рос.)