| Ця стаття містить текст, що не відповідає енциклопедичному стилю. (серпень 2018) |
| Ця стаття містить правописні, лексичні, граматичні, стилістичні або інші мовні помилки, які треба виправити. (серпень 2018) |
Альфре́д Ти́тович Будзино́вський (* 5 січня 1871, Баворів — сучасний Тернопільський район — † 7 січня 1942, Львів) — український галицький громадський діяч та краєзнавець, один з організаторів січового та туристичного руху, Начальник польової жандармерії ЗУНР. Брат В'ячеслава Будзиновського.
| Будзиновський Альфред Титович | |
| |
|---|---|
| 1.11.1918 — 23.11.1918 | |
| Народження: | 5 січня 1871 Баворів |
| Смерть: | 7 січня 1942 (71 рік) Львів |
| Поховання: | |
| Медіафайли у Вікісховищі |
Працював інструктором добровільної пожежної команди Галичини. Перше спортивно-пожежне товариство «Сокіл» виникло у Львові 1889 року, скоро рух поширився по всій Галичині, його очолював Будзиновський.
Сокільський час Редагувати
11 лютого 1894 року у залі «Української Бесіди» (Львів, вулиця Вірменська, Володимир Лаврівський, Василь Нагірний, Іван Белей, доктори Микола Шухевич, Альфред Будзиновський та інші офіційно проголосили про народження сокільської організації.
Головував в товаристві «Сокіл» протягом 1901—1908 років — після Василя Нагірного, 1901-го організовує учительський гурток, котрим у вересні того ж року заопікувався Іван Боберський.
Однією з перших ініціатив його стало впровадження вправ, пов'язаних з протипожежним навчанням та створення пожежно-руханкових відгалужень, утворюється перша пожежна філія «Сокола» — на Скнилові.
За його головування в товаристві було засновано Вищий музичний інститут у Львові, перші українські «Галантерейно-паперові базари» — Львів, Станіславів, Стрий, «Українська накладня нот» й львівський «Сокільський театр».
Організовував руханії та протипожежні курси у Львові та повітах, скеровував інструкторів наставників по всій Галичині. 1907 року проведено «Сокільський здвиг» в Стрию.
На початку 20 сторіччя — рахункий радник Намісництва в Краківському інспектораті окружної сільськогосподарської допомоги.
1913 року був у складі комісії, котра опікувалася щодо заборони львівською комісією заснування у Львові Українського Стрілецького Союзу.
У часі ЗУНР Редагувати
У часі Листопадового чину був начальником української польової жандармерії, за це ув'язнений в Домб'ю, випущений на волю літом-восени 1919 року.
За Польщі Редагувати
Один із засновників театру ім. М. Старицького у Стрию, голова Львівського товариства «Сокіл». У часи першої світової війни організував театральну трупу та їздив з виступами по Галичині. Театр залишався до кінця життя його духовним дітищем, для якого він не жалів ні сил, ні грошей: коли каса мандрівного театру була порожня, він утримував акторів з своєї платні колишнього радника австрійського уряду.
1922 року відновлюються курси з навчання керівників добровільних пожежних команд, котрі входили до складу сільких осідків «Сокола-Батька». Програму курсів укладає Степан Гайдучок з А. Будзиновським, у тому часі працює фахівцем-референтом в роботі на теренах.
1928 року засновується «Просвітянський театр», керівництво — відповідальний директор Альфред Будзиновський, мистецький керівник і режисер Петро Сорока, представник «Союзу артистів» Андрій Шеремета, представник трупи — колишній вояк армії УНР Лавро Кемпе, адміністратор — артист Петро Гладкий, диригував Богдан Сарамаґа.
1932 року за вказівками польської влади діяльність «Сокола-Батька» в царині протипожежної справи була припинена взагалі.
Заснував першу туристичну організацію у Стрию.
Написав книгу-порадник «Туристика» — видана 1909 року, статті на туристичні теми, підручник «Пожежник» — перевиданий накладом Старшини «Сокола-Батька» в 1922 році (перший раз виданий 1901 року, був єдиним україномовним у цій царині, по тому перекладений на польську мову — дослідниця Оксана Вацеба) — 3000 примірників. Також «Гігієна в рухівні» — «Сокільські вісти», Львів, 1928.
Похований на 72 полі Личаківського цвинтаря в родинному гробівці.
Примітки Редагувати
- Личаківський некрополь — С. 394.
Джерела Редагувати
- Краків для українців [ 21 квітня 2013 у Wayback Machine.]
- Розвиток фізичного виховання в Україні наприкінці 19 — на початку 20 століття. [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
- В'ячеслав Будзиновський [ 11 серпня 2013 у Wayback Machine.]
- Перелік імен [ 19 грудня 2014 у Wayback Machine.]
- Збруч
- Я не мав ані одної книжки, ані що з'їсти[недоступне посилання з червня 2019]
- Ретроспективний аналіз утворення й розвитку системи фахівців пожежно-рятувальної служби України[недоступне посилання з червня 2019]
- До історії створення та діяльності спортивного товариства «Сокіл» у Львові (кінець — початок 20 століття)[недоступне посилання з червня 2019]
- «Просвітянський театр» під керівництвом Петра Сороки (1928—1929) [ 14 квітня 2015 у Wayback Machine.]
| Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |