Стрептоміцети StreptomycesКультура Streptomyces sp на мікроскопному скліБіологічна класифікаціяДомен Бактерії Bacteria Т

?

Streptomyces

Культура Streptomyces sp.
на мікроскопному склі

Біологічна класифікація

Домен:	Бактерії (Bacteria)
Тип:	Актинобактерії (Actinobacteria)
Ряд:	Streptomycetales
Родина:	Streptomycetaceae
Рід:	*Стрептоміцети (Streptomyces)* Waksman & Henrici 1943

Види

більш ніж 500 видів, у тому числі S. ambofaciens
S. achromogenes
S. avermitilis
S. coelicolor
S. clavuligerus
S. felleus
S. ferralitis
S. filamentosus
S. gardneri
S. griseus
S. hygroscopicus
S. iysosuperficus
S. lividans
S. somaliensis
S. thermoviolaceus
S. violaceoruber

Посилання

Вікісховище:	Streptomyces
EOL:	83069
ITIS:	189411
NCBI:	1883
MB:	27349
IF:	27349

Стрептоміцети (Streptomyces) — рід бактерій типу актинобактерії, грам-позитивних бактерій з високим вмістом гуаніну/цитозину бактерії . Стрептоміцети знаходяться переважно в ґрунті і у залишках рослин, проте насьогодні їх виділено з усіх екологічних ніш. Більшість видів формують ендоспори. Streptomycetes відомі своїм характерним «земляним» запахом, який походить від виробництва непостійного метаболіту, геозміну.

Метаболізм Редагувати

Streptomycetes характеризуються складним вторинним метаболізмом. Також стрептоміцети характеризуються складним циклом морфологічної диференціації. Хромосоми стрептоміцетів — лінійні, одні з найбільших серед бактерій, вони містять 7000-8000 генів, з яких багато задіяні у синтезі вторинних метаболітів (антибіотиків, гормон-подібних молекул, сидерофорів тощо). Вони виробляють велике число антибіотиків, які знаходяться у клінічному використанні. Стрептоміцин, який зараз вже рідко використовується, бере свою назву безпосередньо від назви роду Streptomyces.

Колонії Streptomyces violaceus

Колонії Streptomyces gardneri, штам ChNPU F3, виділеного з феросфери ґрунту (м.Чернігів, Україна), при культивуванні на вівсяному агарі

Стрептоміцети — одні з найважливіших продуцентів антибіотиків і інших біологічно активних речовин. Зокрема, з них виділено: антибактерійні сполуки тетрациклін (Streptomyces rimosus), цефаміцин (S. clavuligerus), канаміцин (S. kanamyceticus), хлорамфенікол (S. venezuelae), моеноміцин (S. ghanaensis), протипухлинні агенти доксорубіцин (S. peucetius), ногаламіцин (S. nogalater), ландоміцин (S. globisporus), імуносупресор рапаміцин (S. hygroscopicus), протигрибкові сполуки ністатин (S. noursei), амфотерицин (S. nodosus), іонофори монензин (S. cinnamonensis) і тетроназин (S. longisporoflavus) тощо.

Streptomyces інколи можуть бути патогенами людини, наприклад, нечаста міцетома може бути спричинена S. somaliensis.

Геном Редагувати

Послідовність геному одного з штамів, S. coelicolor A3(2), була секвенована і опублікована в 2002 році . На той час, він був найбільшим секвенованим бактеріальним геномом. Послідовність генома S. avermitilis була завершений в 2003 році . Це була перша повна послідовність генома промислового мікроорганізму. Обидва з цих геномів охоплюють одну хромосома, лінійну, на відміну від більшості бактерійних геномів, які мають кільцеву хромосому. Послідовність генома Streptomyces scabies, члену ряду із здатністю викликати хворобу картоплі, також завершена і буде опублікована в 2007 році.

Примітки Редагувати

↑ Madigan M; Martinko J (editors). (2005). Brock Biology of Microorganisms (вид. 11th ed.). Prentice Hall. ISBN 0-13-144329-1.
Bentley SD, et al. (2002). . Nature 417: 141–147. Архів оригіналу за 29 вересня 2007. Процитовано 18 грудня 2006.
Ikeda H; Ishikawa J; Hanamoto A; Shinose M; Kikuchi H; Shiba T; Sakaki Y; Hattori M; Omura S (2003). . Nat. Biotechnol. 21: 526–531. Архів оригіналу за 1 лютого 2009. Процитовано 17 листопада 2018.

Посилання Редагувати

S. avermitilis genome homepage [ 30 квітня 2011 у Wayback Machine.] (Kitasato Institute for Life Sciences [ 8 січня 2007 у Wayback Machine.])
- S. avermitilis is the avermectin producer.
S. coelicolor A3(2) genome homepage [ 7 січня 2011 у Wayback Machine.] (Sanger Institute [ 8 січня 2021 у Wayback Machine.])
Streptomyces.org.uk homepage [ 5 грудня 2006 у Wayback Machine.] ()

[Brock-1] Madigan M; Martinko J (editors). (2005). Brock Biology of Microorganisms (вид. 11th ed.). Prentice Hall. ISBN 0-13-144329-1.

[Bentley_2002-2] Bentley SD, et al. (2002). . Nature 417: 141–147. Архів оригіналу за 29 вересня 2007. Процитовано 18 грудня 2006.

[Ikeda_2003-3] Ikeda H; Ishikawa J; Hanamoto A; Shinose M; Kikuchi H; Shiba T; Sakaki Y; Hattori M; Omura S (2003). . Nat. Biotechnol. 21: 526–531. Архів оригіналу за 1 лютого 2009. Процитовано 17 листопада 2018.