Мишій зелений (Setaria viridis) — вид рослин родини тонконогові.
| Мишій зелений | |
|---|---|
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Однодольні (Monocotyledon) |
| Клада: | Комелініди (Commelinids) |
| Порядок: | Тонконогоцвіті (Poales) |
| Родина: | Злакові (Poaceae) |
| Рід: | Мишій (Setaria) |
| Вид: | Мишій зелений (S. viridis) |
| Біноміальна назва | |
| Setaria viridis |
Будова ред.
Однорічна трав'яниста рослина. Стебло рослини висотою 20–100 см. Перше і друге листя сходів завдовжки 8-16 мм, завширшки 2–3 мм, широколінійне, піхви по краю покриті волосками. Коренева система мичкувата, проникає у ґрунт на 75–170 см і радіально на 33–80 см. Квітки зібрані у колосоподібну щільну волоть (султан) довжиною 3–12 см. Насіння — плівчаста зернівка, овально-яйцеподібна, довжиною 2–2,5 мм, шириною 0,75–1,5 мм, товщиною 0,75–1 мм. З однієї рослини можна отримати 2300 зернин. З достиглого колосся насіння осипається дуже легко.
Життєвий цикл ред.
Сходить у квітні-червні (або липень-серпень). Цвіте у червні-вересні. Плодоносить у липні-жовтні.
Поширення та середовище існування ред.
Зростає по всій території України на полях, пасовищах. Післяжнивний бур'ян на полях після збирання ярих та озимих ранніх зернових культур, а також в посівах пізніх ярих зернових і просапних по всій Україні, але переважно в південних областях.
Практичне використання ред.
Зерно використовується для приготування круп. Колоски збирають відразу після достигання, щоб не осипалися. Їх просушують та вимолочуюють. Потім зерно товчуть у ступі, деруть на круподернях. Крупа з цієї рослини не поступається перед пшоном. У західних районах України та на Поліссі крупу з цієї рослини вимочують і розтирають у дерев'яних або металевих ступах, доки не отримують рідку тістоподібну масу. До тіста додають сирі яйця, молоко, сіль, розмішують і печуть на сковорідці млинці.
Див. також ред.
Галерея ред.
Примітки ред.
- ↑ . Superagronom.com (ua-UA). Архів оригіналу за 30 листопада 2018. Процитовано 30 листопада 2018.
Джерела ред.
- М. Л. Рева, Н. Н. Рева Дикі їстівні рослини України / Київ, Наукова думка, 1976 — 168 с. — С.86
| Це незавершена стаття про злакові. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |