Дуглас SBD «Донтлес» (англ. Douglas SBD Dauntless — «Безстрашний») — палубний пікіруючий бомбардувальник виробництва американської авіакомпанії Douglas Aircraft Company. Знаходився на озброєнні військово-морських сил та військово-повітряні сил армії США за часів Другої світової війни.
| Douglas SBD Dauntless | |
|---|---|
| SBD | |
| Призначення: | палубний пікіруючий бомбардувальник |
| Перший політ: | 1 травня 1940 |
| Прийнятий на озброєння: | 1940 |
| Знятий з озброєння: | 1959 (Мексика) |
| На озброєнні у: | ВМС США КМП США ВПС армії США ПС Вільної Франції |
| Розробник: | Douglas Aircraft Company |
| Виробник: | Douglas Aircraft Company |
| Всього збудовано: | 5 936 |
| Екіпаж: | 2 особи |
| Крейсерська швидкість: | 298 км/год |
| Максимальна швидкість (МШ): | 410 км/год |
| Бойовий радіус: | 1 795 км |
| Практична стеля: | 7 780 м |
| Швидкопідйомність: | 8,6 м/с |
| Довжина: | 10,09 м |
| Висота: | 4,14 м |
| Розмах крила: | 12,66 м |
| Площа крила: | 30,19 м² |
| Споряджений: | 4 245 кг |
| Двигуни: | Wright R-1820 |
| Тяга (потужність): | 1200 |
| Кількість точок підвіски: | 2 |
| Підвісне озброєння: | авіабомби 1 020 кг |
| Кулеметне озброєння: | 2x12,7 мм Browning M2 2x7,62 мм Browning M1919 |
SBD «Донтлес» був основним пікіруючим бомбардувальником американських ВМС з 1940 по кінець 1943, доки не був замінений на новітній SB2C «Хеллдайвер». Також знаходився на озброєнні військово-повітряних сил армії США під найменуванням A-24 Banshee.
Незважаючи на ряд суттєвих недоліків (низька швидкість, застаріле обладнання на початок бойових дій) SBD «Донтлес» був дуже надійним бойовим літаком й на його рахунку більше затоплених японських кораблів, ніж у інших літаків часів Другої світової війни.
Історія створення Редагувати
Ще в 1935 році компанія Northrop Corporation почала розробку нового пікіруючого бомбардувальника — BT-1[en]. BT-1 випускався малою серією, але в цілому був визнаний невдалим, тому вже в 1936 році команда під керівництвом Еда Хайнемана[en] почала роботу над новим літаком прототип якого отримав позначення XBT-2. В 1937 році компанія Northrop була поглинута Douglas, але робота над літаком припинена не була і перший прототип піднявся в повітря вже 28 квітня 1938 року.
Літак був двомісним суцільнометалевим низькопланом з двигуном Pratt & Whitney R-1535-94[en] потужністю 825 к.с., але через незадовільні результати випробувань двигун було замінено на потужніший Wright R-1820-G133. З цим двигуном літак продемонстрував гарні льотні характеристики і в лютому 1939 року його було вирішено прийняти на озброєння під позначенням SBD-1, відповідний контракт на виготовлення перших 144 літаків був підписаний в квітні, а загалом до липня 1944 року було виготовлено 5936 SBD різних модифікацій.
Модифікації Редагувати
- XBT-2 — прототип, глибока модифікація Northrop BT-1, після поглинання компанією Douglas отримав назву XSBD-1.
- SBD-1 — варіант для Корпусу морської піхоти США. Оснащувався двигуном Wright R-1820-32 потужністю 100 к.с. З травня 1939 року виготовлено 57 екземплярів.
- SBD-1P — варіант фоторозвідника. Було переоснащено 8 SBD-1
- SBD-2 — варіант для ВМС зі збільшеним запасом палива. З грудня 1940 року по травень 1941 року виготовлено 87 літаків.
- SBD-2P — варіант фоторозвідника. Було переоснащено 15 SBD-2
- SBD-3- оснащувався двигуном Wright R-1820-52 (1000 к.с.), також введені паливні баки, що самоущільнюються З березня 1941 року було виготовлено 584 літаків.
- SBD-3P — варіант фоторозвідника (47 екз.)
- SBD-4 — збільшена напруга електричної системи до 24-вольт (з 12 вольт); Крім того літак отримав новий пропелер та паливні насоси. Ці поліпшення, в порівнянні з SBD-3, підвищили стабільність тяги двигуна. З жовтня 1942 року було виготовлено 780 літаків.
- SBD-4P — варіант фоторозвідника (16 екз.)
- SBD-5 — наймасовіша модифікація, в основному вироблялась на заводі Douglas Aircraft в місті Талса, штат Оклахома. Оснащувався двигуном Wright R-1820-60 потужністю 1200 к.с. З лютого 1943 по квітень 1944 року було виготовлено 2,965 літаків. Деякі були відправлені до Військово-морських сил Великої Британії для випробувань та оцінювання. На додаток до американської служби, вони побачили бій проти японців разом з 25-ю ескадрильєю Королівських ВПС Нової Зеландії, які незабаром замінили їх F4Us, та проти люфтваффе з французьким ВВС Free. Деякі з них були також відправлені в Мексику.
- SBD-6- оснащувався двигуном Wright R-1820-66 потужністю 1350 к.с. (1010 кВт). З березня по липень 1944 року було виготовлено 450 літаків.
- A-24 (SBD-3A) — аналог SBD-3 для ВПС армії з зміненим обладнанням і без гальмівного гака. З червня 1941 року по жовтень 1942 виготовлено 168 літаків.
- A-24A (SBD-4A) — аналог SBD-4 для ВПС армії. З жовтня 1942 року по березень 1943 року виготовлено 170 літаків.
- A-24B (SBD-5A) — аналог SBD-5 для ВПС армії. 675 одиниць виготовлено, 60 з них під позначенням SBD-5A надійшли Корпусу морської піхоти США
Історія використання Редагувати
Сполучені штати Америки Редагувати
Перша модифікація SBD-1 через малу дальність польоту не було прийнято для служби на авіаносцях, і ними було озброєно дві ескадрильї авіації КМП. Вже наступні модифікації були прийняті до палубної авіації і станом на 7 грудня 1941 року (напад на Перл-Гарбор) ними було повністю оснащено три палубні ескадрильї — VB-6 і VS-6 на «Ентерпрайзі» і VB-2 на «Лексінгтоні». В день нападу «Донтлеси» з «Ентерпрайзу», який повертався від острова Вейк, були атаковані японськими літаками над Гаваями, втрати склали 7 SBD-3. На аеродромі також було знищено 17 «Донтлесів» морської піхоти (ще 10 було пошкоджено). Декілька наступних днів авіація «Ентерпрайзу» патрулювали море навколо островів, зокрема 10 грудня «Донтлесам» вдалось потопити японський підводний човен I-70.
На початку 1942 року «Донтлеси» залучались до бомбардувань японських об'єктів, зокрема 1 лютого було завдано удару по Кваджелейну, 20 — по Рабаулу, 24 — по острову Вейк. Першою великою битвою для «Донтлесів» стала битва в Кораловому морі, ще до початку якої, 4 травня, 28 SBD-3 з «Йорктауна» бомбили Тулагі (острів), а 7-8 завдавали удару по японському флоту. Але найбільш відомими «Донтлеси» стали завдяки битві за Мідвей, до якої було залучено 128 SBD. Американський флот втратив 40 SBD, але зміг потопити всі 4 авіаносці японського з'єднання.
З серпня 1942 року починається битва за Гуадалканал, підтримку десанту забезпечували 103 SBD з авіаносців «Саратога», «Ентерпрайз» і «Васп». Після захоплення плацдарму, вже 20 серпня, на Гуадалканал прибуває ескадрилья SBD VMSB-232 корпусу морської піхоти, пізніше до неї додались і інші. Головними цілями для «Донтлесів» залишались кораблі, зокрема 26 жовтня відбулась битва біля островів Санта-Круз, в якій «Донтлеси» серйозно пошкодили два японські авіаносці, а 13 листопада літаки ескадрилей морської піхоти VMSB-132 і VMSB-142 змогли потопити японський лінійний крейсер «Хієй». Загалом за 1942 рік «Донтлеси» потопили п'ять японських авіаносців, чотири крейсера і чотири есмінці — майже 28 % довоєнного тоннажу японського військового флоту.
В 1943 році великих битв авіаносців вже не відбувалось, тому «Донтлеси» в основному підтримували десанти на Соломонових островах, а в кінці року вони вже почали замінюватись на SB2C Helldiver. Проте заміна йшла повільно і «Донтлеси» ще зіграли важливу роль під час битви у Філіппінському морі, де взяли участь 57 SBD з «Ентерпрайза» і «Лексінгтона». Останнім бойовим вильотом для палубних «Донтлесів» став наліт на Гуам 5 липня 1944 року, але в авіації морської піхоти вони використовувались до закінчення війни.
В Європі «Донтлеси» використовувались значно обмеженіше, єдиною великою операцією з їхнім використанням була операція «Смолоскип», для підтримки десанту тоді було залучено 36 SBD з авіаносців «Рейнджер», «Сенгамон» і «Санті». 10 листопада 1942 року «Донтлеси» з «Рейнджера» змогли сильно пошкодити в порту Касабланки французький лінкор «Жан Бар», а 4 жовтня 1943 бомбили норвезький порт Буде.
В ВПС Армії США A-24 використовувались тільки на Тихоокеанському ТБД. Першими їх отримала 27-а бомбардувальна група, яка мала базуватись на Філіппінах, але через початок бойових дій вона переправилась в Австралію. A-24 брали участь в боях на Яві, пізніше на Новій Гвінеї. Згодом A-24 надійшли на озброєння 8-ї групи, яка теж діяла з Австралії. Ще одна ескадрилья A-24 діяла на Алеутських островах, але більшість A-24 залишилась в США і використовувались як навчальні.
Інші країни Редагувати
Повітряні сили Великої Британії отримали 9 SBD-5, які позначались Dauntless Mk.I. Ці літаки використовувались виключно для випробувань.
З липня 1943 року SBD почали надходити на озброєння ВПС Нової Зеландії, загалом було отримано 18 SBD-3, 27 SBD-4 і 23 SBD-5. На весні 1944 року в боях на острові Бугенвіль взяла участь 25-а ескадрилья оснащена ними, а після війни всі вцілілі літаки було повернуто США.
Найбільшим іноземним експлуатантом SBD стала Франція, яка отримала в 1944 році 80 таких літаків. Французькі «Донтлеси» надійшли на озброєння бомбардувальних груп GB I/17 і GB I/18, а також флотилій 3FB і 4FB. GB I/17 базувалась в Сирії, GB I/18 — в Франції і до кінця війни в Європі воювала проти німецьких військ. Флотські «Донтлеси» також діяли проти Німеччини, а в 1947-49 роках взяли участь в боях в Індокитаї.
Літаки A-24B також постачались Чилі (12 літаків) і Мексиці (30 літаків), в цих країнах вони стояли на озброєнні до 1950 і 1959 року відповідно.
Тактико-технічні характеристики Редагувати
Технічні характеристики Редагувати
Дані з Ударная авиация Второй Мировой — штурмовики, бомбардировщики, торпедоносцы
| SBD-1 | SBD-2 | SBD-3 | SBD-4 | SBD-5 | SBD-6 | A-20 | A-20A | A-20A | ||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Довжина | 9,8 м | 10,06 м | 9,8 м | 10,06 м | ||||||
| Висота | 4,14 м | |||||||||
| Розмах крил | 12,65 м | |||||||||
| Площа крил | 30,19 м² | |||||||||
| Маса | пустого | 2678 кг | 2855 кг | 2878 кг | 2885 кг | 2963 кг | 2973 кг | 2842 кг | 2885 кг | 2871 кг |
| максимальна злітна | 3444 кг | 4699 кг | 4717 кг | 4754 кг | 4854 кг | 4936 кг | 4627 кг | 4754 кг | 4740 кг | |
| Двигуни Wright | R-1820-32 | R-1820-52 | R-1820-60 | R-1820-66 | R-1820-52 | R-1820-60 | ||||
| Потужність | 1000 к. с. | 1200 к. с. | 1350 к. с. | 1000 к. с. | 1200 к. с. | |||||
| Максимальна швидкість | 407 км/год | 405 км/год | 402 км/год | 405 км/год | 421 км/год | 402 км/год | 399 км/год | 408 км/год | 394 км/год | |
| Дальність польоту | нормальна | 1380 км | 1970 км | 2160 км | 2090 км | 1795 км | 1980 км | 1530 км | 1570 км | 1530 км |
| максимальна | 1880 км | 2210 км | 2540 км | 2330 км | 2520 км | 2740 км | 2090 км | 2090 км | 2010 км | |
| Практична стеля | 9020 м | 7920 м | 8140 м | 7410 м | 7930 м | 7930 м | 8230 м | |||
| Швидкопідйомність | 8,78 м/с | 5,5 м/с | 6 м/с | 5,85 м/с | 8,63 м/с | 8,68 м/с |
Озброєння Редагувати
- Курсове:
- SBD-1 — 2 × 12,7-мм кулемети
- SBD-2/3/4/5/6 — 1 × 12,7-мм кулемет
- Захисне:
- SBD-1/2 — 1 × 7,62-мм кулемет
- SBD-3/4/5/6 — 2 × 7,62-мм кулемети
- SBD-1/2/3/4 — до 545 кг. (1 × 454 кг бомба в фюзеляжі і 2 × 45 кг бомби під крилами)
- SBD-5/6 — до 1021 кг. (1 × 726 кг бомба в фюзеляжі і 2 × 148 кг бомби під крилами)
Примітки Редагувати
- ↑ Харук, 2012, с. 265-266.
- Харук, 2012, с. 268-269.
Джерела Редагувати
- Харук А.И. Ударная авиация Второй Мировой - штурмовики, бомбардировщики, торпедоносцы. — Москва : Яуза::ЭКСМО, 2012. — 400 с. — ISBN 978-5699595877. (рос.)
Література Редагувати
- Brazelton, David. The Douglas SBD Dauntless, Aircraft in Profile 196. Leatherhead, Surrey, UK: Profile Publications Ltd., 1967. No ISBN.
- Brown, Eric, CBE, DCS, AFC, RN, William Green and Gordon Swanborough. «Douglas Dauntless». Wings of the Navy, Flying Allied Carrier Aircraft of World War Two. London: Jane's Publishing Company, 1980, pp. 52-60. ISBN 0-7106-0002-X.
- Buell, Harold L. Dauntless Helldivers: A Dive Bomber Pilot's Epic Story of the Carrier Battles. New York: Crown, 1991. ISBN 0-517-57794-1.
- Dann, Richard, S. SBD Dauntless Walk Around, Walk Around Number 33. Carrollton, Texas, USA: Squadron/Signal Publications, Inc., 2004. ISBN 0-89747-468-6.
- Drendel, Lou. U.S. Navy Carrier Bombers of World War II. Carrollton, Texas, USA: Squadron/Signal Publications, Inc., 1987. ISBN 0-89747-195-4.
- Gunston, Bill. The Illustrated History of McDonnell Douglas Aircraft: From Cloudster to Boeing. London: Osprey Publishing, 1999. ISBN 1-85532-924-7.
- Hernandez, Daniel V. with Lt. CDR Richard H. Best, USN Ret. SBD-3 Dauntless and the Battle of Midway. Valencia, Spain: Aeronaval Publishing, 2004. ISBN 84-932963-0-9.
- Howard, John Jr. A Marine Dive-Bomber Pilot at Guadalcanal. Tuscaloosa, Alabama, USA: University of Alabama Press, 1987. ISBN 0-8173-0330-8.
- Janowicz, Krzysztof and Andre R. Zbiegniewski. Douglas SBD Dauntless (Bilingual Polish/English). Lublin, Poland: Kagero, 2007.
- Kinzey, Bert. SBD Dauntless in Detail & Scale, D&S Vol.48. Carrollton, Texas, USA: Squadron/Signal Publications, Inc., 1996. ISBN 1-888974-01-X.
- Pęczkowski, Robert. Douglas SBD Dauntless. Sandomierz, Poland/Redbourn, UK: Mushroom Model Publications, 2007. ISBN 978-8-38945-039-5.
- Smith, Peter C. Douglas SBD Dauntless. Ramsbury, Marlborough, Wiltshire, UK: The Crowood Press Ltd., 1997. ISBN 1-86126-096-2.
- Stern, Robert. SBD Dauntless in Action, Aircraft Number 64. Carrollton, Texas, USA: Squadron/Signal Publications, Inc., 1984. ISBN 0-89747-153-9.
- Tillman, Barrett. The Dauntless Dive Bomber of World War II. Annapolis, Maryland, USA: Naval Institute Press, 1976 (softcover 2006). ISBN 0-87021-569-8.
- Tillman, Barrett. SBD Dauntless Units of World War 2. Botley, Oxford, UK: Osprey Publishing, 1998. ISBN 1-85532-732-5.
- Tillman, Barrett and Robert L. Lawson. U.S. Navy Dive and Torpedo Bombers of World War II. St. Paul, Minnesota, USA: Motor Books Publishing, 2001. ISBN 0-7603-0959-0.
- White, Alexander S. Dauntless Marine: Joseph Sailer, Jr., Dive-Bombing Ace of Guadalcanal. Santa Rosa, California, USA: Pacifica Press, 1997. ISBN 0-935553-21-5.
- Кондратьев В. «Донтлесс» — «Неустрашимый» (рус.) // Крылья Родины. — М.: 1992. — № 6. — С. 31-33. — ISSN 0130-2701.(рос.)
Посилання Редагувати
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Douglas SBD Dauntless |
- Warbird Alley: SBD [ 16 жовтня 2011 у Wayback Machine.]
- Boeing history of SBD Dauntless Divebomber [ 14 серпня 2006 у Wayback Machine.]
- «Diving Artillery» , April 1942, Popular Science [ 9 червня 2013 у Wayback Machine.] article on the first US Army A-24 unit, with rare photos of the A-24