? Сова-голконіг далекосхідна |
|---|
Далекосхідна сова-голконіг (Таїланд) |
| Біологічна класифікація |
| Ninox scutulata (Raffles, 1822) |
Підвиди |
| (Див. текст) |
| Синоніми |
| Strix scutulata |
Посилання |
Сова́-голконі́г далекосхідна (Ninox scutulata) — вид совоподібних птахів родини совових (Strigidae). Мешкає в Південній і Південно-Східній Азії.
Опис ред.
Довжина птаха становить 27—33 см, з яких від 9,7 до 13,6 см припадає на хвіст, вага 170—230 г. Самці є дещо більшими за самиць, однак загалом виду не притаманний статевий диморфізм. Представники різних підвидів дещо різняться за розмірами і забарвленням.
У представників номінативного підвиду тім'я і потилиця шоколадно-коричневі, поцятковані нечіткими охристими смужками. Лицевий диск слабо виражений, обличчя коричневе, поцятковане численними вузькими білими смужками, лоб більш світлий. Верхня частина тіла рівномірно шоколадно-коричнева, верхні покривні пера крил мають білі плями на зовнішніх опахалах. Першорядні і другорядні махові пера шоколадно-коричневі, поцятковані вузькими охристими поперечними смужками. Хвіст темно-коричневий, поцяткований широкими сірувато-коричневими поперечними смугами, кінчики стернових пер білі. Нижня частина тіла білувата, поцяткована великими краплеподібними рудувато-коричневими вертикальними смужками. Райдужки яскраво-жовті, дзьоб синювато-чорний зі світлішим кінчиком, восковиця тьмяно-зелена або зеленувато-коричнева, лапи оперені, пальці зеленувато-жовті.
Підвиди ред.
Виділяють дев'ять підвидів:
- N. s. lugubris (Tickell, 1833) — від Північної і Центральної Індії до західного Непала і Ассама;
- N. s. burmanica Hume, 1876 — від Північно-Східної Індії до Південного Юньнаня, Таїланда і Індокитаю;
- N. s. hirsuta (Temminck, 1824) — Південна Індія і острів Шрі-Ланка;
- N. s. isolata Baker, ECS, 1926 — острів Кар-Нікобар;
- N. s. rexpimenti Abdulali, 1979 — острів Великий Нікобар;
- N. s. scutulata (Raffles, 1822) — Малайський півострів, Суматра, острови Ріау і Банка;
- N. s. javanensis Stresemann, 1928 — Палаван і сусідні острови;
- N. s. borneensis (Bonaparte, 1850) — західна Ява;
- N. s. palawanensis Ripley & Rabor, 1962 — Калімантан і північні острови Натуна[en].
Північні, темнопері і брутантні сови-голконоги раніше вважалася конспецифічними з далекосхідною совою-голконогом, однак була визнані окремими видами.
Поширення і екологія ред.
Далекосхідні сови-голконоги мешкають в Індії, Непалі, Бутані, Бангладеш, Китаї, М'янмі, Таїланді, Лаосі, В'єтнамі, Камбоджі, Малайзії, Індонезії, Брунеї, на Філіппінах і Шрі-Ланці. Вони живуть у вологих рівнинних тропічних лісах, в заболочених і мангрових лісах, на висоті до 1500 м над рівнем моря. На Індійському субконтиненті вони часто зустрічаються в галерейних лісах, на плантаціях, в парках і садах, поблизу людських поселень, у Південно-Східній Азії зустрічаються переважно в первинних тропічних лісах, подалі від людей.
Далекосхідні сови-голконоги ведуть переважно присмерковий і нічний спосіб життя, а день проводять у густій кроні дерева. Зустрічаються поодинці або парами. Живляться комахами, зокрема жуками і кониками, а також амфібіями, ящірками, дрібними птахами, гризунами, іноді також кажанами.
На півночі Індії гніздування у далекосхідних сов-голконогів відбувається у травні-липні, на Суматрі у березні-квітні. В це час птахи часто кричать дуетом. Вони гніздяться в дуплах дерев, у кладці від 2 до 5 яєць. Інкубаційний період триває 25 днів. Насиджують самиці, а самці годують їх. За пташенятами доглядають і самиці, і самці. Вони покидають гніздо через 24—27 днів після вилуплення, однак батьки продовжують піклуватися про них ще деякий час.
Примітки ред.
- BirdLife International (2016). Ninox scutulata: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 29 листопада 2022
- Raffles, Thomas Stamford (1822). Second part of the descriptive catalogue of a zoological collection made in the Island of Sumatra and its vicinity. Transactions of the Linnean Society of London 13: 277-340 [280].
- Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- Kennedy, Robert (2000). A Guide to the Birds of the Philippines (англ.). Oxford: OUP Oxford. с. 180. ISBN 9780198546689. Процитовано 25 листопада 2017.
- Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Owls. World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 29 листопада 2022.
- B. King. Species limits in the Brown Boobook Ninox scutulata complex. „Bulletin of the British Ornithologists’ Club”. 122 (4), ss. 250–257, 2002.
Джерела ред.
- Claus König, Friedhelm Weick: Owls of the World. Christopher Helm, London 2008, ISBN 978-0-7136-6548-2
- Kennedy, R.S., Gonzales P.C., Dickinson E.C., Miranda, Jr, H.C., Fisher T.H. (2000) A Guide to the Birds of the Philippines, Oxford University Press, Oxford.
- Grimmett, Richard; Carol Inskipp; Tim Inskipp (1999). Birds of India, Pakistan, Nepal, Bangladesh, Bhutan, Sri Lanka, and the Maldives. Princeton, N.J.: Princeton University Press. ISBN 978-0-691-04910-6.
| Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |