Messerschmitt Me 264 — прототип німецького стратегічного бомбардувальника та далекого морського розвідника завершального етапу Другої світової війни розробки Вільгельма Мессершмітта. Стартуючи з Франції, Me 264 повинен був бомбардувати Нью-Йорк та інши міста східного узбережжя США і повертатися назад.
| Messerschmitt Me 264 | |
|---|---|
| Призначення: | Стратегічний бомбардувальник Далекий морський розвідник |
| Перший політ: | 23 грудня 1942 |
| На озброєнні у: | Німеччина |
| Розробник: | Messerschmitt |
| Виробник: | Messerschmitt |
| Всього збудовано: | 3 |
| Конструктор: | Wolfgang Degel, Paul Konrad та Woldemar Voigt |
| Екіпаж: | 8 осіб |
| Двигуни: | 4 |
Історія Редагувати
Компанія Messerschmitt 1937 почала проєктувати літак для супердальнього перельоту Берлін-Токіо для перевезення Олімпійського вогню. На його базі був збудований літак-розвідник Me 261. Одночасно з досвідом його будівництва розпочались роботи над 4-моторним бомбардувальником, який повинен був до 20.000 км перевозити 5.000 кг бомб. Через розробку Bf 109, Bf 110 роботи над ним призупиняли. Влітку і восени 1940 міністерство авіації озвучило необхідність будівництва бомбардувальників з дальністю 12.000 км для перельоту з Франції до США і назад. тому 20 грудня 1940 Віллі Мессершмітт залучив до роботи над бомбардувальником Вольфганга Дегеля, Пауля Конрада, Вальдемара Фойгта.
На початку 1941 у Messerschmitt замовили 6 прототипів Проєкту 1061 — Me 264. При вдалих випробуваннях мали замовити ще 24 літаки. 22 січня 1941 Люфтваффе зажадало літаки дальної авіації для підводної війни. Серед Focke-Wulf Fw 200, Heinkel He 177, Blohm & Voss BV 222 Wiking, Messerschmitt Me 261/264 обрали останній. У Messerschmitt запропонували можливість дозаправки у повітрі бомбардувальника з дальністю польоту 18100 км при навантаженні 5000 кг бомб чи 26400 км без бомб. Такому 6-моторному літаку пропонували надати позначення Me 364. Опирались на успішний досвід дозаправки Fw 58 і Ju 90, що було відхилено.
На початку 1942 через зміну політичної ситуації скоротили до 3 число дослідних Me 264, перший з яких Me 264 V1 23 грудня 1942 виконав перший політ. Він не мав оборонного озброєння, повинен був донести до Нью-Йорку 18000 кг бомб на недосяжній для винищувачів висоті. Для пришвидшення роботи на нього встановили 4 гондоли від Junkers Ju 88А з моторами Jumo 211J-1. Через вступ США у війну були офіційно сформовані вимоги до «Америк-Бомбера» — наявність оборонного озброєння, збільшення бомбового навантаження, що можна було здійснити на Me 264В (Ме 364). Його конкурентами виступили Junkers Ju 390, модернізацією Fw 300A — Ta 400[de] (готовність 1947). Два Me 264 належало переробити у дальні морські розвідники.
У березні 1943 було озвучено вимоги Технічного комітету до Me 264 V2, на який мали встановити 14-циліндрові мотори BMW 801D[de] з системою форсування GM 1, прикрити корпус 1000 кг панцирного захисту, встановити кулемети. Через високий ступінь готовності його вирішили завершити без змін, які провести на Me 264 V3 — прототипу серії Ме 264А. Наприкінці 1943 перед льотними випробуваннями Me 264 V2 був знищений внаслідок бомбардування.
Me 264 V3 отримав передню башту з 13-мм кулеметом MG 131 (ще один в носі, два з боків) і задню з 20-мм гарматою MG 151 (друга знизу). У бомболюку розміщувалось 3000 кг бомб, за ним 3 камери Rb 50/30. Для старту з перевантаженням використовували 6 ракетних прискорювачів, додаткові колеса на бічних стійках, що скидались.
18 липня 1944 при бомбардуванні був знищений прототип Me 264, компоненти прототипів V4, V5 і 80 % виробничих потужностей. 23 вересня 1944 всі роботи по Me 264 згорнули.
Модифікації Редагувати
На базі Messerschmitt Me 264 пропонувалось провести зміни моторів. 4×Jumo 213 або 4×BMW 801 доповнити двома турбореактивними Jumo 004; 4×BMW 801TG і турбореактивні 2×BMW 018; турбореактивні 2×BMW 028.
Єдиний збережений Me 264 переробили для випробовування парової турбіни в 6000 к.с. при 6000 об/*хв. з повітряним гвинтом діаметром 5,3 м. Як паливо випробовували суміш 65 % вугільного пилу і 35 % бензину.
Технічні параметри Messerschmitt Me 264 Редагувати
| Параметр | Значення |
|---|---|
| Екіпаж | 8 |
| Довжина | 20,90 м |
| Розмах крил | 43,00 м |
| Висота | 4,3 м |
| Мотори | 4 × BMW 801 D |
| Потужність | 4 × 1.700 к.с. |
| Максимальна швидкість | 545 км/год |
| Максимальна дальність польоту | 15.000 км |
| Робоча висота польоту | 8000 м |
Див. також Редагувати
Примітки Редагувати
- . Архів оригіналу за 13 квітня 2020. Процитовано 25 жовтня 2014.
- Junkers Jumo 211[de]
- AIR International Januar 1975, стор. 47
Література Редагувати
- Theodor Kellenter: Das Erbe Hitlers — Ein Lexikon Ellenbogen, стор. 147—149 (нім.)
- «Amerikabomber» contra «Großraumtransporter», 2 ungleiche Konkurrenten. Messerschmitt Me 264 & Junkers Ju 390. LAUTEC Software und Medien GmbH, Siegen 2004, (Luftfahrt history 4, ZDB-ID 2209511-1) (нім.)
- Forsyth, Robert; Laurier, Jim; Hector, Gareth (2016). Messerschmitt Me 264 Amerika Bomber. X-Planes 2. Osprey Publishing. ISBN 978-1-4728-1467-8.
Посилання Редагувати
- Messerschmitt Me 264 [ 13 квітня 2020 у Wayback Machine.] (англ.)
| Ця стаття потребує додаткових посилань на джерела для поліпшення її перевірності. (жовтень 2016) |
| Це незавершена стаття з авіації. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |