? Тауї каньйоновий | ||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Біологічна класифікація | ||||||||||||
| Melozone fusca Swainson, 1827 | ||||||||||||
Ареал виду | ||||||||||||
Підвиди | ||||||||||||
| (Див. текст) | ||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||
| Pipilo fuscus Pyrgisoma fuscum Kieneria fusca Melozone fuscus | ||||||||||||
Посилання | ||||||||||||
|
Тау́ї каньйоновий (Melozone fusca) — вид горобцеподібних птахів родини Passerellidae. Мешкає в США і Мексиці. Виділяють низку підвидів.
Опис ред.
Довжина птаха становить 19-25 см, з яких від 8,2 до 11 см припадає на довгий хвіст. Птах важить від 36,5 до 67 г. Довжина крила становить від 8,2 до 10,1 см, довжина дзьобв — від 1,4 до 1,7 см, довжина цівки — від 2,3 до 2,7 см.
Верхня частина тіла сірувато-коричнева, крила і хвіст дещо темніші. Нижня частина тіла сірувата, гузка рудувата. Голова темно-сіро-коричнева, тім'я рудувате (у пвідвидів, що мешкають в Центральній Мексиці забарвлення тімені подібне до забарвлення спини). Молоді птахи коричневі, нижня частина тіла у них світла, поцяткована темними смужками. На крилах у них рудуваті смужки.
Підвиди ред.
Виділяють десять підвидів:
- M. f. mesoleuca (Baird, SF, 1854) — південний захід США і північ Мексики;
- M. f. intermedia (Nelson, 1899) — північно-західна Мексика;
- M. f. jamesi (Townsend, CH, 1923) — острів Тібурон;
- M. f. mesata (Oberholser, 1937) — захід Центральних США;
- M. f. texana (Van Rossem, 1934) — захід і центр Техасу, північний схід Мексики;
- M. f. perpallida (Van Rossem, 1934) — захід Центральної Мексики;
- M. f. fusca (Swainson, 1827) — центр і південь Центральної Мексики;
- M. f. potosina (Ridgway, 1899) — центр і північ Центральної Мексики;
- M. f. campoi (Moore, RT, 1949) — схід Мексики;
- M. f. toroi (Moore, RT, 1942) — південь Центральної Мексики і Південна Мексика.
Поширення і екологія ред.
Каньйонові тауї поширені від Аризони, південного Колорадо, Нью-Мексико і західного Техасу до північного заходу мексиканського штату Оахака. Вони живуть в напівпосушливих і посушливих районах, в чагарникових заростях і чапаралях. Уникають прибережних районів. Зустрічаються на висоті до 3100 м над рівнем моря.
Поведінка ред.
Каньйонові тауї живляться переважно комахами, яких ловлять на землі і серед чагарників. В кладці 3 блакитнуватих яйця, поцяткованих сірими плямками.
Примітки ред.
- BirdLife International (2016). . Архів оригіналу за 28 жовтня 2021. Процитовано 28 жовтня 2021.
- Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- Sparrows and Buntings: A Guide to the Sparrows and Buntings of North America and the World by Clive Byers & Urban Olsson. Houghton Mifflin (1995). ISBN 978-0395738733.
- Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). . World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 10 серпня 2019. Процитовано 28 жовтня 2021.
Джерела ред.
- Howell, Steve N. G.; Sophie Webb (1995). A Guide to the Birds of Mexico and Northern Central America. Oxford University Press. ISBN 0-19-854012-4.
- Zink, R. M.; Dittmann, D. L. (1991). Evolution of brown towhees—mitochondrial-DNA evidence. The Condor (Cooper Ornithological Society). 93 (1): 98–105. JSTOR 1368611. doi:10.2307/1368611.
Посилання ред.
- North American Bird Sounds—Parulidae through Icteridae [ 15 травня 2021 у Wayback Machine.] with recordings and a link to a photograph.
| Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |