Порядок байтів Ця стаття потребує додаткових посилань на джерела для поліпшення її перевірності Будь ласка допоможіть уд

Порядок байтів (англ. Endianness, byte order) — метод запису байтів багатобайтових чисел в інформатиці. У програмуванні, інформація в пам'яті зазвичай зберігається у двійкових даних, розділена на 8 біт (один байт).

Представлення даних у пам'яті комп'ютера

У загальному випадку, для представлення числа M, більшого 255 ( — максимальне ціле число, що записується одним октетом), доводиться використовувати декілька байтів-октетів. При цьому число M записується в позиційній системі числення за основою 256:

Набір цілих чисел кожне з яких лежить в інтервалі від 0 до 255, є послідовністю байтів, складових числа M. при цьому називається молодшим байтом, а — старшим байтом числа M.

Походження назви Редагувати

В англійській мові терміни big-endian і little-endian запозичено у Джонатана Свіфта з його сатиричного твору Мандри Гуллівера, де описуються держави Ліліпутія та Блефуску, що вели між собою нескінченні війни через розбіжність із якого кінця слід розбивати варені яйця: з «гострого» (англ. little-endian) чи з «тупого» (англ. big-endian).

Варіанти запису Редагувати

Порядок від старшого до молодшого Редагувати

Порядок від старшого до молодшого

Порядок від старшого до молодшого або (англ. big-endian, дослівно: «тупокінцевий»): . Запис починається зі старшого розряду й закінчується молодшим. Так записують числа на папері й цей порядок є стандартним для протоколів TCP/IP, він застосовується в заголовках пакетів даних і в багатьох протоколах вищого рівня, розроблених для застосування поверх TCP/IP. Тому, порядок байтів від старшого до молодшого часто називають мережевим порядком байтів (англ. network byte order). Обробку чисел із таким порядком байтів апаратно реалізовано в процесорах IBM 360/370/390, Motorola 68000, SPARC (звідси третя назва — порядок байтів Motorola, Motorola byte order).

Порядок від молодшого до старшого Редагувати

Порядок від молодшого до старшого

Порядок від молодшого до старшого або (англ. little-endian, дослівно: «гострокінцевий»): , запис починається з наймолодшого розряду й закінчується найстаршим. Такий порядок запису прийнятий у пам'яті комп'ютерів з процесорами Intel, у яких його було апаратно реалізовано, у зв'язку з чим іноді його називають «інтелівський» порядок байтів (за назвою фірми-розробника архітектури x86). Подекуди, наприклад, у документації Perl, вживається назва «VAX order».

Такий порядок застосовується в USB, конфігурації PCI, таблиця розділів GUID, рекомендаціях FidoNet, однак маловживаний у крос-платформних протоколах і форматах даних.

Змінюваний порядок Редагувати

Деякі процесори можуть працювати і з порядком від молодшого до старшого, і зі зворотнім, наприклад, ARM, PowerPC (але не PowerPC 970), DEC Alpha, MIPS, PA-RISC і IA-64. Зазвичай порядок байтів вибирається програмно під час ініціалізації операційної системи, але може бути вибраний і апаратними перемичками на материнській платі. У цьому випадку правильніше говорити про порядок байтів операційної системи. Змінюваний порядок байтів іноді називають англ. bi-endian.

Змішаний порядок Редагувати

Змішаний порядок байтів (англ. middle-endian) іноді застосовується при роботі з числами, довжина яких перевищує машинне слово. У машинному слові байти зберігаються в порядку, природному для даної архітектури, але самі слова йдуть у зворотному порядку.

Класичний приклад middle-endian — представлення 4-байтних цілих чисел на 16-бітних процесорах сімейства PDP- 11 (відомий як PDP-endian) . Для представлення двобайтних значень (слів) застосовувався апаратний порядок: спочатку молодший байт, потім — старший. Але в подвійному (4-байтному) слові записувалося спочатку старше слово, а потім молодше.

У процесорах VAX і ARM застосовується змішаний порядок для довгих дійсних чисел.

Приклад Редагувати

Далі наведено приклад, в якому описується розміщення 4-байтового числа в ОЗП ЕОМ, доступ до якого може здійснюватися і як до 32-розрядного слова, так і побайтно.

Всі числа записані в 16-ковій системі числення.

Число: 0xA1B2C3D4
Представлення	D40x01 + C30x100 + B20x10000 + A10x1000000
Порядок від молодшого до старшого	(little-endian)	0xD4, 0xC3, 0xB2, 0xA1
Порядок від старшого до молодшого	(big-endian)	0xA1, 0xB2, 0xC3, 0xD4
Порядок, прийнятний в PDP-11	(PDP-endian)	0xB2, 0xA1, 0xD4, 0xC3

Порівняння Редагувати

Розміщення байтів слова в пам'яті Big-endian— та Little-endian-машин

Істотною перевагою little-endian у порівнянні з big-endian вважається^{[джерело?]} можливість «неявної типізації» цілих чисел при читанні меншого обсягу байт (за умови, що прочитане число вміщується в діапазон). Так, якщо в комірці пам'яті міститься число 0x00000022, то прочитавши один байт отримаємо число 0x22, прочитавши два байти (int16) — число 0x0022 і т.д. Однак, це ж може вважатися одночасно недоліком, тому що може спричинити помилки втрати даних.

Недоліком little-endian (у порівнянні з big-endian) вважається^{[джерело?]} «неочевидність» значення байтів пам'яті, наприклад, при налагодженні: послідовність байтів (A1, B2, C3, D4) означає число 0xD4C3B2A1, тоді як у big-endian ця послідовність (A1, B2, C3, D4) читається «природним» для арабського запису чисел чином — 0xA1B2C3D4. Найменш зручним у роботі вважається middle-endian формат запису. Він зберігся тільки на старих платформах. Для запису довгих чисел (чисел, довжина яких істотно перевищує розрядність машини) зазвичай переважає порядок слів little-endian (оскільки більшість арифметичних операцій над довгими числами здійснюються від молодших розрядів до старших). Порядок байтів в слові — звичайний для такої архітектури.

Проблеми сумісності Редагувати

Запис багатобайтового числа з пам'яті комп'ютера в файл або передача по мережі потребує дотримання відповідностей про те, який з байтів є старшим, а який молодшим. Прямий запис комірок пам'яті призводить до можливих проблем при перенесенні додатку з платформи на платформу.

Визначення порядку байтів Редагувати

Порядок байтів в конкретній машині можна визначити за допомогою програми на мові Сі (testendian.c):

#include <stdio.h> unsigned short x = 1; /* 0x0001 */ int main(void) {  printf("%s\n", *((unsigned char *) &x) == 0 ? "big-endian" : "little-endian");  return 0; }

Вивід даної програми має сенс тільки на платформах, де розмір типу unsigned short більший, ніж розмір типу unsigned char. Це правильно на переважній більшості комп'ютерів, оскільки вони мають 8-розрядний байт. Однак існують і апаратні платформи, в яких розмір байта рівний розміру слова (або, в термінах мови C: sizeof (char) == sizeof (int)). Наприклад, в суперкомп'ютерах Cray.

Результати запуску на big-endian машині (SPARC):

 $ uname -m sparc64 $ gcc -o testendian testendian.c $ ./testendian big-endian

Результати запуску на little-endian машині (x86):

 $ uname -m i386 $ gcc -o testendian testendian.c $ ./testendian little-endian

Дійсні числа Редагувати

Зберігання дійсних чисел може залежати від порядку байт; так, на x86 використовуються формати IEEE 754 зі знаком і порядком числа в старших байтах.

Юнікод Редагувати

Якщо Юнікод записаний у вигляді UTF-16 або UTF-32, то порядок байтів є суттєвим. Одним із способів позначення порядку байтів в юнікодових текстах є встановлення на початку спеціального символу BOM (byte-order mark), маркер послідовності байтів, U+FEFF — «перевернутий» варіант цього символу (U+FFFE) не існує і не допускається в текстах.

Символ U+FEFF зображується в UTF-16 послідовністю байтів 0xFE 0xFF (big-endian) або 0xFF 0xFE (little-endian), а в UTF-32 — послідовністю 0x00 0x00 0xFE 0xFF (big-endian) або 0xFF 0xFE 0x00 0x00 (little-endian).

Конвертація Редагувати

Для перетворення між мережним порядком байтів (англ. network byte order), який завжди у форматі big-endian, і порядком байтів, що використовується на машині (англ. host byte order), стандарт POSIX передбачає функції htonl (), htons (), ntohl (), ntohs ():

uint32_t htonl (uint32_t hostlong); — конвертує 32-бітну беззнакову величину з локального порядку байтів в мережевій;
uint16_t htons (uint16_t hostshort); — конвертує 16-бітну беззнакову величину з локального порядку байтів в мережевій;

uint32_t ntohl (uint32_t netlong); — конвертує 32-бітну беззнакову величину з мережевого порядку байтів в локальний;
uint16_t ntohs (uint16_t netshort); — конвертує 16-бітну беззнакову величину з мережевого порядку байтів в локальний.

У разі збігу поточного порядку байтів і мережевого, функції можуть бути «порожніми» (тобто, не змінювати порядку байтів). Стандарт також допускає, щоб ці функції були реалізовані макросами.

Існує багато мов і бібліотек із засобами конвертації в обидва основні порядку байт і навпаки.

Ядро Linux: le16_to_cpu (), cpu_to_be32 (), cpu_to_le16p (), і так далі;

Ядро FreeBSD: htobe16 (), le32toh (), і так далі;

Erlang:

 <<Count:32/big-unsigned-integer, Average:64/big-float>> = Chunk  Message = <<Length:32/little-unsigned-integer,  MType:16/little-unsigned-integer, MessageBody>>

Python:

 import struct Count, Average = struct.unpack(">Ld", Chunk) Message = struct.pack("<LH", Length, MType) + MessageBody

Perl:

 ($Count, $Average) = unpack('L>d>', $Chunk);  $Message = pack('(LS)<', $Length, $MType) . $MessageBody;  (або те ж саме: $Message = pack('Vv', $Length, $MType) . $MessageBody;)

дані приклади для Erlang, Python, Perl містять ідентичну функціональність.

Примітки Редагувати

pack() в Perl

Посилання Редагувати

http://encyclopedia2.thefreedictionary.com/byte+order

[1] () в Perl