? Дронго лірохвостий |
|---|
| Біологічна класифікація |
| Dicrurus hottentottus (Linnaeus, 1766) |
| Синоніми |
| Corvus hottentottus Linnaeus, 1766 |
Посилання |
Дронго лірохвостий (Dicrurus hottentottus) — вид горобцеподібних птахів родини дронгових (Dicruridae).
Поширення ред.
Вид поширений в Південній та Південно-Східній Азії від Західних Гатів в Індії та Пенджабу в Пакистані до Китаю на півночі та Сулавесі на півдні. Мешкає у різноманітних лісових середовищах, але уникає густих тропічних лісів.
Опис ред.
Птах завдовжки 24—32 см, вагою до 86 г. Це птах з міцною і стрункою зовнішністю, великою округлою головою, конусоподібним і міцним дзьобом, короткими ногами, довгими крилами і довгим хвостом з роздвоєним кінцем, кінчики якого розходяться, вигинаючись назовні в дистальній половині. Оперення глянцево-чорне з відтінками синьо-зеленого або мідного кольору. Дзьоб і ноги чорнуватого кольору. Очі можуть бути червонувато-коричневими (у континентальних популяцій), темно-карими (у філіппінських) або білими (в індонезійських).
Спосіб життя ред.
Трапляється парами або поодинці. Харчується комахами, їхніми личинками та іншими безхребетними, які перебувають на землі, в польоті або серед гілок та листя дерев та кущів. Також поїдає дрібних хребетних, зерно, ягоди, нектар. Моногамний птах. Сезон розмноження триває з лютого по липень, популяції півдня ареалу починають розмножуватися на кілька тижнів раніше, ніж північні. Невелике чашоподібне гніздо серед гілок дерев будують обидва партнери. У кладці 2—4 яєць. Насиджують також обидва батьки по черзі. Інкубація триває три тижні. Пташенята залишають гніздо приблизно через 20 днів після народження, але самостійними стають через місяць.
Підвиди ред.
Таксон налічує 15 підвидів:
- Dicrurus hottentottus brevirostris (Cabanis, 1851) — поширений у Центральному та Південно-Східному Китаї, Північній Бірмі, Таїланді та Лаосі, Тонкіні та Ассамі, зимує у центрально-південному Індокитаї та Тенасерімі;
- Dicrurus hottentottus hottentottus (Linnaeus, 1766) — номінальний підвид, поширений у північно-західній частині ареалу від Індії до Південного Китаю, а також у Бірмі, Таїланді та Південному Індокитаї;
- Dicrurus hottentottus faberi Hoogerwerf, 1962 — ендемік Панаїтану та островів бухти Джакарти;
- Dicrurus hottentottus jenticki (Vorderman, 1893) — поширений на Яві, Балі і на островах Яванського моря (Мадура, Масалембу і Кангеанські острови);
- Dicrurus hottentottus borneensis (Sharpe, 1879) — ендемік Борнео;
- Dicrurus hottentottus palawanensis Tweeddale, 1878 — поширений на філіппінських островах Палаван, Бусуанга, Куліон, Балабак і Мапун;
- Dicrurus hottentottus samarensis Vaurie, 1947 — поширений на філіппінських островах Самар, Біліран, Лейте, Калікоан, Панаон, Бохол;
- Dicrurus hottentottus striatus Tweeddale, 1877 — поширений на Мінданао та Басілані;
- Dicrurus hottentottus cuyensis (McGregor, 1903) — поширений на островах Куйо і Калуя;
- Dicrurus hottentottus suluensis Hartert 1902 — ендемік островів Сулу і Дераван;
- Dicrurus hottentottus guillemardi (Salvadori, 1890) — ендемік острова Обіра;
- Dicrurus hottentottus banggaiensis Vaurie, 1952 — ендемік острова Банггай;
- Dicrurus hottentottus pectoralis Wallace, 1863 — ендемік островів Сула;
- Dicrurus hottentottus leucops Wallace, 1865 — поширений у Сулавесі та на довколишніх менших островах, а також на Матасірі.
Примітки ред.
- BirdLife International (2016). Dicrurus hottentottus: інформація на сайті МСОП (версія 2020.2) (англ.) 11 жовтня 2020
- Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
| Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |