Cleonini

? Cleonini
Довгоносик триби Cleonini (Південна Африка)
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota) Царство: Тварини (Animalia) Тип: Членистоногі (Arthropoda) Клас: Комахи (Insecta) Підклас: Крилаті комахи (Pterygota) Інфраклас: Новокрилі (Neoptera) Надряд: Голометабола (Holometabola) Ряд: Твердокрилі (Coleoptera) Підряд: Всеїдні жуки (Polyphaga) Надродина: Довгоносикоподібні (Curculionoidea) Родина: Довгоносики (Curculionidae) Підродина: Lixinae Триба: Cleonini Schönherr, 1826
Роди
Дивитись текст
Посилання
Вікісховище: Cleonini Віківиди: Cleonini NCBI: 201876 Fossilworks: 207258

Cleoníni — триба жуків родини Довгоносики (Curculionidae).

Зовнішній вигляд

Жуки середніх і досить великих розмірів. Головні ознаки:

• вусикові борозенки від місця прикріплення вусиків доходять майже до вершини головотрубки ;
• головотрубка товста, облямована кілями, зверху з одним-трьома поздовжніми кілями;
• передньоспинка вкрита особливою скульптурою або (інколи) вкрита звичайними крапками;
• 2-й членик задніх лапок за довжиною дорівнює 3-му, або довший від нього.

Форма тіла звичайно довгаста. Забарвлення верхньої частини тіла — із візерунком з плям та ліній білих, сірих, коричневих тонів та чорних тонів. Воно утворене лусочками, волосками і пилковидним наліо, а також рельєфними опуклостями та заглибленнями.

Спосіб життя

Усі Cleonini рослинноїдні. Місця їх мешкання пов'язані з трав'янистими, рідше — дерев'янистими рослинами, листям і стеблами яких вони харчуються. Здебільшого це рослини з родин амарантових (Chenopodiaceae), айстрових (Asteraceae), бобових (Fabaceae) та інших. За харчовою спеціалізацією більшість Cleonini є широкими олігофагами.

Преімагінальні стадії (яйце, личинка, лялечка) Cleonini здебільшого розвиваються вкоренях рослин або в ґрунті навколо коренів, інколи в кореневій шийці — місці з'єднання кореня й стебла.

Самка для відкладання яйця вигризає заглиблення у рослинній поверхні, а відклавши яйце, звичайно замуровує його. Часто-густо яйце відкладається просто у заглиблення в ґрунті поблизу кореневої шийки. Личинки деяких видів, розвиваючись у корені, утворюють аномальне розростання рослинних тканин — гал.

Усі Cleonini української фауни дають одне покоління на рік. Зимують звичайно імаго, причому поза межами кормової рослини — у верхньому шарі ґрунту, підстилці, попід камінням.

Основні природні регулятори чисельності Cleonini — низка видів паразитичних комах, грибів та хижі хребетні.

Географічне поширення і походження

Описано близько 600 рецентних і декілька десятків вимерлих видів Cleonini. Більша їх частина мешкає у Палеарктиці (~480 видів), помітно менше їх у Афротропіці (~70), Неарктиці (~50), Неотропіці (~90) Індо-Малайській області (~30). В Україні мешкає близько 40 видів Cleonini, кількість видів в локальних фаунах України, як і в Палеарктиці в цілому, зменшується у напрямку «південь→північ». На поширення й чисельність Lixini впливає діяльність людини. Через її негативний вплив один вид цієї триби — Левкомігус білосніжний занесений до Червоної книги України.

Вважають, що можливими предками Cleonini біли предкові форми сучасного роду Atactogaster, що є носієм досить примітивних морфологічних ознак. Ті предки в олігоцені жили у Південно-Східній Азії. Звідти ж вони згодом розселялися, утворюючи в нових умовах численні нові форми, що стали родами вказаної триби.

Значення у природі та житті людини

В екосистемах Cleonini є суттєвою ланкою кругообігу речовин та енергії, в першу чергу як фітофаги — споживачі рослинної органіки, конкуренти інших рослиноїдних тварин. Вони важливі також як їжа для паразитів. Окремі види цієї триби завдають економічно відчутної шкоди сільському господарству (звичайний буряковий довгоносик) та піскозакріплювальним насадженням. Проте більшість видів у цьому відношенні нейтральні либонь можуть становити хіба що потенційну загрозу для культивованих рослин. Деякі Cleonini використовувались або випробовувались як гербіфаги — винищувачі бур'янів.

Класифікація

Описано понад 600 видів Cleonini. Триба включає близько 80 родів:

Cleonini

Adosomus Afghanocleonus Ammocleonus Aparotopus Aplesilus Apleurus Asinocleonus Asproparthenis Atactogaster Bodemeyeria Bothynoderes Brachycleonus Calodemas

Centrocleonus Chromonotus Chromosomus Cleonis Cleonolithus Cnemodontus Coniocleonus Conorhynchus Cosmogaster Curculionites Cyphocleonus Entymetopus Eocleonus

Epexochus Ephimeronotus Eumecops Eurycleonus Georginus Glebius Gonocleonus Isomerops Koenigius Leucochromus Leucomigus Leucophyes Liocleonus

Lixocleonus Lixoglyptus Lixomorphus Lixopachys Maximus Mecaspis Menecleonus Mesocleonus Microcleonus Mongolocleonus Monolophus Neocleonus Nomimonyx

Pachycerus Pajnisoodes Pentatropis Phaulosomus Pleurocleonus Pliocleonus Porocleonus Prionorhinus Pseudeumecops Pseudisomerus Pseudocleonus Purealus Pycnodactylopsis

Rhabdorrhynchus Scaphomorphus Stephanocleonus Surchania Temnorhinus Terminasiania Tetragonothorax Trachydemus Trichocleonus Trichotocleonus Whiteheadia Xanthochelus Xenomacrus

Примітки

1. Тер-Минасян М. Е. Жуки-долгоносики подсемейства Cleoninae фауны СССР. Л.: Наука, 1967, с. 55
2. Фотогалерею Cleonini дивись на Ukrainian Biodiversity Information Network — Національній мережі інформації з біорізноманіття: http://ukrbin.com/index.php?id=22645 [ 25 вересня 2018 у Wayback Machine.]
3. Воловник .В. О связях долгоносиков-ликсин с различными органами растений (Coleoptera, Curculionidae, Lixinae) // Кавказский энтомол. Бюллетень, т. 4, вып. 1, с. 87-91.http://www.zin.ru/animalia/Coleoptera/pdf/volovnik_lixinae_plant_organs_2008.pdf
4. Воловник С. В. О распространении и экологии некоторых видов… I. Триба Cleonini. //Энтомологическое обозрение, 1989, т. 68, вып. 1, с. 86-92. http://www.zin.ru/Animalia/Coleoptera/pdf/volovnik_cleonini_1989.pdf [ 22 червня 2015 у Wayback Machine.]
5. Воловник С. В. Долгоносики Lixinae (Coleoptera, Curculionidae) как галлообразователи // Зоологический журнал, 2010, том 89, № 7, с. 828—833. http://www.zin.ru/Animalia/Coleoptera/rus/volpdf13.htm
6. Gültekin L. Hibernation places and behavior of some weevil species (Coleoptera: Curculionidae) //Caucasian Entomological Bull., 2008, v. 4, № 2, p. 209—213
7. Volovnik S.V. On parasites and predators of Cleoninae weevils (Col. Curculionidae) in Ukrainian steppe // Anz. Schadlingskde., Pflanzenschutz, Umweltschutz, 1994, Bd. 67, H. 4, S. 77-79.http://www.zin.ru/Animalia/Coleoptera/rus/volpdf18.htm
8. Воловник С. В. Биоценотические связи долгоносиков-ликсин (Coleoptera: Curculionidae, Lixinae) и зоофагов // Кавказский энтомологический бюллетень, 2011, т. 7, вып. 2, с. 163—167/. http://www.zin.ru/ANIMALIA/Coleoptera/pdf/volovnik_lixinae_2011.pdf [ 22 червня 2015 у Wayback Machine.]
9. За Тер-Минасян М. Е. Жуки-долгоносики подсемейства Cleoninae фауны СССР. Л.: Наука, 1967, с. 24, із доповненнями
10. Воловник С. В. Видовой состав и распространение клеонин (Coleoptera, Curculionidae, Cleoninae) степной зоны Украины // Вестник зоологии, 1984, № 6. С. 39-43. http://www.zin.ru/Animalia/Coleoptera/rus/vlvpdf12.htm
11. Воловник С. В. Влияние хозяйственной деятельности на жуков-долгоносиков подсемейства Cleoninae (Coleoptera, Curculionidae) // Вестник зоологии, 1984. № 4, с. 46-49.http://www.zin.ru/Animalia/Coleoptera/rus/volpdf17.htm
12. . Архів оригіналу за 22 червня 2015. Процитовано 22 червня 2015. 
13. Арзанов Ю. Г. Обзор палеарктических видов… // Кавказский энтомол. бюллетень, 2014, т. 10, вып.2, с. 261—270. http://www.zin.ru/animalia/coleoptera/pdf/arzanov_2014_ammocleonus.pdf [ 10 березня 2016 у Wayback Machine.]
14. Долин В. Г., Стовбчатый В. Н.(ред.) Вредители сельскохозяйственный культур и лесных насаждений. Т. 2. К. : Урожай, 1988, с.  110—111
15. Meregalli M. & Fremuth J. : Cleonini, p. 437. — In: I. Löbl & A. Smetana (eds): Catalogue of Palaearctic Coleoptera. Vol. 8. Leiden, Brill. — 700 pp.
16. За Alonso-Zarazaga, M.A. & Lyal, C.H.C. A world catalogue of families and genera of Curculionoidea (Insecta: Coleoptera) (excepting Scolytidae and Platypodidae). Entomopraxis, Barcelona: 1999. — 315 pp.http://www.zin.ru/animalia/coleoptera/pdf/alonso_zarazaga_1999_weevil_catalogue.pdf [ 19 лютого 2015 у Wayback Machine.] (зі змінами)