? Caluromys philander | ||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||
| Caluromys philander (Linnaeus, 1758) | ||||||||||||||||||||||
Посилання | ||||||||||||||||||||||
|
Caluromys philander (Калюроміс голохвостий або Філандер) — вид ссавців з родини Опосумові (Didelphidae).
Поширення ред.
Країни поширення: Болівія, Бразилія, Французька Гвіана, Гаяна, Суринам, Тринідад і Тобаго, Венесуела. Живе на висотах від рівня моря до 1800 м. населяє дощовий ліс, субтропічний ліс і граничний ліс, а також напів-природні території, такі як плантації, вторинну рослинність і занедбані людиною райони. Хоча, здається, віддає перевагу густій, закритій рослинності, але вид адаптується і був спійманий в садах.
Морфологія ред.
Це середнього розміру представник родини. Вага коливається від 140 гр до 390 гр, самиці менші ніж самці. Довжина тіла, з голови до основи хвоста, становить від 160 мм до 279 мм і завжди менше довжини хвоста. Хвіст становить від 250 мм до 405 мм у довжину. Зовнішня довжина вуха від 30 мм до 40 мм і довжина задньої ступні від 33 мм до 40 мм. Зубна формула: I 5/4, C 1/1, P 3/3, M 4/4. Вид має помітний заочноямковий відросток. Хутро, як правило, м'яке і товсте. Спина червонувато-коричнева з сірим посніженням на боках. Черево від жовтувато-оранжевого до сірого кольору. Голова сіра з трьома темно-коричневими смугами; одна біжить від маківки до носа, а дві інші простягаються від темно-коричневих кілець навколо очей очей до носа. Хвіст вкритий хутром перші від десятої до четвертої частини довжини з різкою демаркацією між хутром і голою частиною. Гола частина хвоста від кремового до темно-сірого або темно-коричневого кольору, і, як правило, строката з коричневими або білими плямами. Хвіст чіпкий і допомагає зі сходженням, балансуванням і схопленням. Блиск очей жовтий.
Стиль життя ред.
Нічний і самотній, дуже деревний, в значній мірі пов'язаний з вологими місцями проживання. Часто знаходить притулок в дуплах дерев, де будує гніздо з опалого листя. Хоча його раціон в основному фрукти, він також включає камідь, нектар, дрібних хребетних і безхребетних. Це не надто територіальний вид. Це як правило, тихі тварини; вони рухаються так само тихо, як можна, крізь гілки дерев. Велика частина їх спілкування відбувається під час внутрішньовидових зіткнень. У цих випадках вони шиплять в манері, подібній іншим опосумовим, якщо це не зустріч між залицяючим самцем і сприйнятливою самицею. Вони також, як відомо, роблять клацаючі звуки, які вважається зміцнюють зв'язок між матір'ю і молоддю. Враховуючи особливості харчування, цілком імовірно, що у них є розвинене почуття нюху, щоб допомогти їм знайти стиглі фрукти та квіти. Очі і вуха також великі й, імовірно допомагають орієнтуватися в нічному лісі й захоплювати комах. Відомі хижаки: Leopardus wiedii, Morphnus guianensis, Strigiformes. Тривалість життя в дикій природі 3—4 роки, в неволі 6.3 роки.
Розмір приплоду є 4-6, і передбачається, вагітність триває близько 14 днів. Діти залишаються в сумці матері протягом приблизно вісімдесяти днів, потім — у гнізді ще тридцять днів. Молодь розходиться з гнізда у приблизно 130-денному віці. Самиця готова до розмноження у віці приблизно один рік. Самиці можуть давати три приплоди на рік, але якщо є сезонний дефіцит продовольства, ймовірно, буде не більше одного приплоду на рік.
Загрози та охорона ред.
Немає великих загроз для цього виду. Проте, втрата середовища існування може вплинути на вид на місцевому рівні. Цей вид зустрічається в багатьох охоронних територіях.
Посилання ред.
- Animal Diversity Web [ 6 березня 2014 у Wayback Machine.] (англ.)
| Це незавершена стаття з теріології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |