73-й морський центр спеціальних операцій імені кошового отамана Антіна Головатого (73 МЦСпО, в/ч А3199) — частина спеціальної розвідки Сил спеціальних операцій Збройних сил України.
| 73-й морський центр спеціальних операцій (2010—дотепер) 7-ма окрема бригада спеціальних операцій (1992—2010) | |
|---|---|
| Нарукавний знак центру | |
| На службі | 1992 — дотепер |
| Країна | Україна |
| Вид | ССО України |
| Роль | водолази-розвідники спеціального призначення |
| Базування | Миколаївська область, м.Очаків, о. Майський |
| Прізвиська | Острів (про підрозділ), Остров'яни (про особовий склад) |
| Оборонець | кошовий отаман Антін Головатий |
| Талісман | Морський коник |
| Річниці | 1 жовтня |
| Війни/битви | Російське вторгнення в Україну (2022)
|
| Нагороди | |
| Командування | |
| Поточний командувач | капітан 1 рангу Сундуков Сергій Андрійович |
| Визначні командувачі | капітан 1 рангу Карпенко Анатолій Леонідович |
| | |
| Медіафайли на Вікісховищі |
Дислокується у м. Очаків Миколаївської області.
Частина носить ім'я Антіна Головатого — козацького кошового отамана, командувача Чорноморської козацької флотилії.
Історія Редагувати
Незадовго до розпаду СРСР 17-та окрема бригада спеціального призначення ВМФ СРСР була переформована на 1464-й морський розвідувальний пункт.
Після проголошення незалежності України, 9 квітня 1992 року понад дві третини офіцерського складу і сто відсотків решти військовиків 1464 морського розвідувального пункту на чолі з командиром, капітаном 1 рангу Анатолієм Леонідовичем Карпенком, склали присягу на вірність народові України. Невдовзі частині повернуто статус бригади — вона стала 7-ю окремою бригадою спеціальних операцій ВМС України.
Набула поширення історія про начебто спробу України захопити в червні 1995 року силами 7 ОБрСО штаб ЧФ і низку об'єктів Чорноморського флоту в Севастополі. Джерелом цих чуток стала одна з новел «Протистояння» редактора відділу спецоперацій російського ілюстрованого журналу «Солдат удачи» Сергія Козлова. Насправді, ця історія має реальне підґрунтя, але група вела виключно розвідку. Усі члени тої групи досі зберігають таємницю операції.
Заразом, «українська» історія з'єднання має досить інших прикладів успішного застосування сил спеціальних операцій. У серпні — вересні 1992 року РГ СпП бригади разом з групою спецпідрозділу СБУ «Альфа» забезпечувала доставку з Канади в Україну «гривневого» вантажу на суховантажі «Петр Алейников» (операція «Щит України»).
Очаківські водолази відзначилися під час ліквідації великої аварії водостоку в Харкові, під час численних підводних розмінуваннь — знищували торпеди під Одесою, авіабомби в районі херсонського елеватора, міни часів Першої світової війни в гирлі Дунаю під Ізмаїлом, великої кількості мін та снарядів в річці Південний Буг в районі Південноукраїнська, та ін.
У 2004 році частину передислоковано з острова Первомайський на територію одного з військових містечок Очаківського гарнізону.
73-й морський центр спеціальних операцій Редагувати
Оперативним призначенням 73-го МЦСО є:
- проведення розвідувальних заходів;
- здійснення диверсій;
- підводне мінування;
- розмінування;
- захоплення суден;
- захоплення берегових споруд.
Війна на Донбасі Редагувати
Під час російської інтервенції особовий склад 73-го МЦСО брав участь у антитерористичній операції на сході України.
Бої за Іловайськ Редагувати
За даними «Тиждень.ua», в операції під Іловайськом брали участь 30 військовослужбовців 73-го Центру. При виході з оточення двоє з них загинули, троє потрапили в полон. Прорвалися 25 спецпризначенців, серед них і шестеро поранених.
Бої за Дебальцеве Редагувати
Військовослужбовці 73-го Центру брали участь у боях за Дебальцеве в січні—лютому 2015-го року.
У кінці січня — на початку лютого підрозділи Центру проводили розвідку в районі Вуглегірська (частково невдало). Окрім того бійці Центру підривали дамбу під Світлодарськом та деякі мости в прилеглому районі.
6 лютого група спеціального призначення Центру (разом з іншими підрозділами ЗСУ) брала участь у зачищенні селища Рідкодуб, щоб деблокувати опорний пункт «Станіслав-128». Штурмова група успішно вибила противника з більшої частини селища, забезпечила прохід по маршруту, що з'єднував опорний пункт з територією, яку контролювали ЗСУ, та закріпилася на визначених рубежах. Особовий склад взводного опорного пункту «Станіслав» виведено з оточення кількістю 102 особи.
З 14 лютого підрозділи Центру (разом із підрозділами 8-го полку спецпризначення) здійснювали охорону ділянки траси Дебальцеве—Артемівськ у районі Луганського щоб гарантувати безпечний вивід військ та протидіяти диверсійно-розвідувальним групам противника.
Повернення на острів Редагувати
У 2019 році місцем базування частини знову став острів Майський, розпочалося відновлення інфраструктури, яка занепала за 15 років. Так, лише протягом літа 2019 року на острові відбувалися і збори оперативного резерву, і низка військових навчань, змагання на кращу пару водолазів-розвідників, з прикладного плавання тощо.
Російське вторгнення в Україну (2022) Редагувати
Бої за аеродром «Кульбакине» Редагувати
В лютому 2022 року 73-й Центр виконував задачі з недопущення висадки повітряного десанту на аеродром «Кульбакине». Разом із бійцями Територіальної оборони та Національної поліції воїни ССО протистояли переважаючим силам противника, відкинули ворога і нанесли йому чималих втрат.
Бої за острів Зміїний Редагувати
73-й Центр брав участь в операції по звільненню острова Зміїний 7 липня 2022 року. За допомогою спеціального обладнання вони обстежили прибережну зону на наявність протичовнових та протидесантних мін. Після встановлення проходу для човнів основної групи вони подали сигнал для продовження операції. Першими на острів зійшли інженери, які розчищали прохід від мінних загороджень та пасток для решти групи. Після виходу на плато острову група приступила до виконання завдань: огляду місцевості, фіксації та збору даних про ворожу техніку, озброєння та матеріально-технічні засоби противника, завезені ним на Зміїний.
Під час виконання завдання зведена група встановила українські прапори у різних частинах острову. Також над Зміїним замайорів стяг 73-го центру спеціального призначення ССО України.
24 серпня 2022 року Президент України Володимир Зеленський нагородив підрозділ почесною відзнакою «За мужність та відвагу»
Структура Редагувати
Структурно Центр в 2007 складався з трьох загонів спеціального призначення й частин забезпечення:
- 1-й загін підводного мінування;
- 2-й загін підводного розмінування і прориву протидесантних загороджень;
- 3-й розвідувальний загін;
- підрозділи бойового й тилового забезпечення.
Придано кораблі й судна — патрульний катер «Скадовськ», корабель управління «Переяслав», водолазне судно «Нетішин», десантний катер «Сватове».
Оснащення Редагувати
На озброєнні Центру перебувають підводні засоби руху й носії водолазів «Тритон-2М» і «Сирена-УМ», спеціальна підводна стрілецька зброя — пістолети СПП-1, автомати АПС, морські та підводні міни.
У 2018 році було показано катер на повітряній подушці Tornado F50 Long, що перебуває на озброєнні центру..
Командири Редагувати
- капітан І рангу Карпенко Анатолій Леонідович (1988—1998)
- капітан І рангу Єршов Сергій Миколайович (1998—2004)
- капітан І рангу Поздняков Олександр Васильович (2004—2009)
- капітан І рангу Станкевич Олексій Анатолійович (2009—2010)
- капітан ІІ рангу Татарченко Ігор Віталійович (2011—2012, зрадник Батьківщини)
- капітан І рангу Зінченко Олексій Володимирович (2012—2014†)
- капітан І рангу Олефіренко Юрій Борисович (2014—2015†)
- капітан І рангу Вечірко Ігор Петрович (2015)
- капітан І рангу Шевченко Едуард Григорович (03.2016—09.2017)
- капітан І рангу Сидоренко Юрій Михайлович (від 09.2017— 09.2020)
- капітан 2 рангу Сундуков Сергій Андрійович (09.2020 — по т.ч.)
Традиція Редагувати
Назва Редагувати
6 грудня 2019 року 73-му Морському центру спеціального призначення Сил спеціальних операцій ЗСУ присвоєне почесне найменування «імені кошового отамана Антіна Головатого». Стрічку з почесним найменуванням отримав капітан І рангу Юрій Сидоренко.
Символіка Редагувати
15 листопада 2019 року затверджено нарукавну емблему центру. Основою емблеми є зображення морського коника з мечем Святослава Хороброго на фоні кольору «морська хвиля» (синьо-зелений), тут опис, з незрозумілих причин, не збігається з малюнком емблеми, що має вертикально розділений щит двох кольорів, якій окрім синьо-зеленого містить чорний колір. Морський коник вказує на морську специфіку частини, символізує прихованість, пристосованість до морського середовища. Меч Святослава Хороброго символізує відданість військовій справі, мужність, хоробрість, здатність виконувати завдання за будь-яких умов, приналежність до військової розвідки.
Втрати Редагувати
- Красов Дмитро Володимирович — матрос. Загинув 13 серпня під час звільнення с. Градське (Амвросіївський район Донецька область).
- Корнафель Євген Вадимович — матрос. Загинув 16 серпня під Старобешевим внаслідок артилерійського удару.
- Зінченко Олексій Володимирович — командир частини, капітан 2 рангу. Загинув 17 серпня під Старобешевим Донецької області від ран, отриманих напередодні під час артилерійського обстрілу.
- Заграничний Валентин Анатолійович — заступник командира загону з ПДП, капітан 3 рангу. Загинув 29 серпня під Іловайськом.
- Костюк Володимир Миколайович — начальник групи десантного забезпечення, капітан 3 рангу . Загинув 31 серпня під Іловайськом.
- Олефіренко Юрій Борисович — командир частини, капітан 1 рангу. Загинув 16 січня 2015 року під с. Миколаївка (Тельманівський район).
- Горяйнов Михайло Геннадійович — капітан-лейтенант, 2 червня 2015, загинув у бою під с. Чермалик.
- Юрій Горайський та Олександр Хмеляров загинули 4 березня 2016 року. Під час патрулювання лінії розмежування в Секторі М, на висоті поблизу Докучаєвська група спецпризначення наштовхнулась на диверсійно-розвідувальну групу супротивника. Внаслідок контактного бою на дуже короткій відстані двоє спецпризначенців загинули, ДРГ супротивника знешкоджена.
- Мединський Олег Костянтинович, капітан 3 рангу. Загинув 5 вересня 2016 року поблизу м. Маріуполь.
- Доросевич Антон Миколайович — головний старшина. 22 червня 2017 року ціною власного життя врятував свою доньку, яка впала у каналізаційний люк.
- Ніконов Микола Артурович - капітан 2 рангу, командир першого загону спеціальних операцій, Герой України. Загинув 12.03.2022 року у Маріуполі.
- Димид Артемій-Юліан Михайлович — старший матрос. Син іконописиці Іванни Крип'якевич-Димид та першого ректора Українського католицького університету, капелана Майдану отця Михайла Димида, правнук українського історика Івана Крип'якевича та підпільного священника Артемія Цегельського. Загинув 18 червня 2022
- Пащук Дмитро — пластун. Загинув 12 березня 2023
Див. також Редагувати
| Зовнішні відеофайли | |
|---|---|
| Документальний фільм «Combat divers of Ukranian NAVY» |
- 801-й окремий підводний протидиверсійний загін (Україна)
- 72-й центр інформаційно-психологічних операцій (Україна)
- Переяслав (корабель)
- Нетішин (водолазне судно)
- Скадовськ (патрульний катер)
- Лагунарі — спеціальні амфібійні сили Італії
- Бригада морської піхоти «Сан Марко»[en] — морська піхота Італії
Примітки Редагувати
- . Архів оригіналу за 3 березня 2018. Процитовано 7 листопада 2011.
- Широкорад А. Б. Россия и Украина. Когда заговорят пушки… ООО «Издательство ACT», 2007 [ 6 вересня 2011 у Wayback Machine.] (рос.)
- Олег Слюсаренко. Адмирал раздора. Еженедельник «2000». 01.04.2010 [ 11.10.2011, у Wayback Machine.] (рос.)
- С. Козлов. Противостояние. Спецназ ГРУ: 50 лет истории, 20 лет войны [ 20 вересня 2011 у Wayback Machine.] (рос.)
- Андрей Солдатов. Интервью с Сергеем Козловым. agentura.ru [ 1 листопада 2012 у Wayback Machine.] (рос.)
- Валентин Ковалский. «Секретная» гривня. ОО «Международное антитеррористическое единство» [ 3 квітня 2014 у Wayback Machine.] (рос.)
- Сергей Гаврилов. Таинственный остров. Задира. Инфо [ 29 листопада 2011 у Wayback Machine.] (рос.)
- Український мілітарний портал [ 5 листопада 2011 у Wayback Machine.] (Дана інформація не підтверджена авторитетними джерелами. Може бути недостовірною!)
- Ярослав Тинченко. Іловайськ: цифри і факти [ 17 листопада 2014 у Wayback Machine.] Український тиждень. 07.11.2014.
- . Архів оригіналу за 7 лютого 2016. Процитовано 7 лютого 2016.
- . https://armyinform.com.ua/. АрміяInform. 29 липня 2019. Архів оригіналу за 4 вересня 2019. Процитовано 4 вересня 2019.
- . https://novynarnia.com/. Новинарня. 4 вересня 2019. Архів оригіналу за 4 вересня 2019. Процитовано 4 вересня 2019.
- Підводна спецоперація. Як на Зміїному встановили український прапор. BBC News Україна (укр.). 7 липня 2022. Процитовано 8 липня 2022.
- Три частини ССО отримали стрічку до Бойового Прапора «За мужність та відвагу». Процитовано 3 вересня 2022.
- Военно-морские силы Украины. Чуприн К. В. Вооруженные силы стран СНГ и Балтии. Справочник. С. 496-497
- . Архів оригіналу за 24 жовтня 2018. Процитовано 24 жовтня 2018.
- Татарченко Ігор Віталійович [ 19 березня 2018 у Wayback Machine.] в базі даних «Миротворця»
- Добра новина: керувати очаківськими «морськими котиками» буде Едуард Шевченко [ 20 квітня 2018 у Wayback Machine.](рос.)
- . Архів оригіналу за 20 квітня 2018. Процитовано 20 квітня 2018.
- ↑ . Офіційне інтернет-представництво Президента України (ua). Архів оригіналу за 6 грудня 2019. Процитовано 6 грудня 2019.
- . https://www.ukrmilitary.com/. Ukrainian Military Pages. 15 листопада 2019. Архів оригіналу за 15 листопада 2019. Процитовано 15 листопада 2019.
- Головний дозор. Останній бій воїнів 73-го Центру Юрія Горайського і Олександра Хмелярова 4 березня 2016 року [ 9 березня 2016 у Wayback Machine.] // Цензор. НЕТ, 8 березня 2016.
- Під Маріуполем під час виконання бойового завдання загинув капітан 3-го рангу Олег Мединський // «Громадська думка», (рос.) 06.09.2016 [ 06.09.2016, у Wayback Machine.]
На Донбасі при виконанні спецзавдання загинув капітан 3-го рангу очаківських «морських котиків» Олег Мединський// «Преступности. НЕТ», (рос.) 06.09.2016 [ 7 вересня 2016 у Wayback Machine.] - Увійти у Facebook. Facebook (укр.). Процитовано 12 березня 2023.
- На війні загинув Артемій Димид - син відомого священика УГКЦ і іконописиці // RISU. — 2022. — 18 червня.
- Пряме поранення дроном: у Херсоні загинув захисник зі Львова Дмитро Пащук.
Література Редагувати
- Історичний формуляр частини. Міністерство оборони СРСР. Військова частина 34391.
- К. В. Чуприн. Вооруженные силы стран СНГ и Балтии. Справочник. — Минск: Современная школа, 2009. ISBN 978-985-513-617-1
Електронні джерела Редагувати
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: 73-й морський центр спеціальних операцій (Україна) |
- (рос.)
- Віктор Слезко. Єдиний підрозділ бойових плавців ВМФ України «списали на берег». «Дзеркало тижня» № 21, 29 травня 2004[недоступне посилання з червня 2019]
- «Морські котики» — проект допомоги десантникам 73-го Морського центру спеціального призначення. [ 20 листопада 2014 у Wayback Machine.]
- У ВОДІ, НА НЕБІ, НА ЗЕМЛІ! [ 4 липня 2017 у Wayback Machine.]