Едуа́рд Григо́рович Шевче́нко — український військовик Військово-Морських Сил Збройних Сил України, капітан I рангу, начальник 73 МЦСпО (2016―2017), учасник російсько-української війни. Лицар орденів Богдана Хмельницького II та III ступенів, повний кавалер ордена «За мужність».
| Едуард Григорович Шевченко | ||
|---|---|---|
| Капітан 1 рангу | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження | 19 квітня 1977 (46 років) Камчатський край, РРФСР | |
| Alma Mater | ЧВВМУ ім. Нахімова (2000) | |
| Псевдо | Майстер | |
| Військова служба | ||
| Роки служби | 2000—по т.ч. | |
| Приналежність | Україна | |
| Вид ЗС | ССО України | |
| Формування | ||
| Війни / битви | ||
| Командування | ||
| ||
| Нагороди та відзнаки | ||
| Зовнішні зображення | |
|---|---|
| Капітан І рангу — Шевченко Едуард Григорович, фото Романа Ніколаєва |
Затриманий Службою безпеки України 7 березня 2023 року як агент російської розвідки, що займався підготовкою до захоплення росіянами міста Очаків Миколаївської області.
Біографія Редагувати
Народився в 1977 році на Камчатці (РРФСР) в родині військового, продовжив сімейну традицію чоловіків-військовослужбовців. Батько не хотів, щоб син пішов його стопами, але син його не послухався, втік з дому і дістався Владивостока (РФ), де проходив строкову військову службу.
Після Далекого Сходу Росії було переведення до України, де й дописав свою дипломну роботу.
2000 року закінчив навчання в Чорноморському вищому військово-морському училищі ім. Нахімова, м. Севастополь та у званні лейтенанта розпочав службу в морській піхоті України.
Російсько-українська війна Редагувати
На початку 2014 року, коли почалась російська збройна агресія проти України, обіймав посаду командира загону 73 МЦСпО. У березні 2014 підрозділ Едуарда Шевченка на військовому полігоні «Широкий Лан» почав готуватися до можливої атаки російських військ з боку тимчасово окупованого Криму.
З початку червня 2014 року перебував в зоні бойових дій на сході України. Брав участь у визволенні Слов'янська, боях за Торецьк, Краматорськ, Сіверськ та Ямпіль. Воював під Вуглегірськом, Дебальцевим і Рідкодубом, де його група фактично «витягала» з оточення особовий склад 25-го батальйону «Київська Русь».
Після Іловайської трагедії його група супроводжувала й забезпечувала рейд 79-ї та 95-ї аеромобільних бригад у район розташування противника біля с. Гранітного, вказувала місця для спорудження і подолання водних перешкод. Командир зайшов туди першим, а вийшов — останнім.
Так, перед взяттям м. Торецька, Шевченко сам, у цивільному одязі, зайшов у місто, щоб оцінити обстановку й підконтрольні бойовикам об'єкти. Після цього зведений загін з 33 осіб під його командуванням дістався до Торецька в обхід сепаратистських блокпостів, через поля, і протягом півгодини підняв українські прапори над адміністративними будівлями. Після цього бійцям довелося майже вісім годин чекати приходу основних сил ЗС України. Це були 7 годин 40 хвилин безперервного обстрілу — з танків, стрілецької зброї, ПТРК. 33 українські вояки протистояли 200 бойовикам, 2 танкам і БМП. Тільки по міськраді, де зайняли оборону бійці Шевченка, танки стріляли 29 разів. Коли ворог підійшов упритул, Шевченко наказав бійцям переміститися до підвалу, а сам піднявся на дах будівлі, щоб викликати вогонь на себе. В цьому бою, група не втратила жодного бійця, лише трьох — було поранено.
У березні 2016 року був призначений на посаду начальника 73 МЦСпО, в/ч А1594, м. Очаків.
У травні 2017 року Військово-лікарська комісія (ВЛК) діагностувала у Едуарда Шевченка посттравматичний синдром внаслідок служби в зоні бойових дій на сході і визнала його обмежено придатним до військової служби. На підставі висновків ВЛК, його було виведено у розпорядження Генерального штабу ЗС України. Шевченко не погодився з таким рішенням та подав позов до адміністративного суду. 7 вересня 2017 року суд визнав дії військового керівництва протиправними та зобов'язав направити офіцера на повторне проходження ВЛК.
24 січня 2018 року група учасників бойових дій—ветеранів та діючих військовослужбовців 73 МЦСпО вийшли на пікет до Міністерства оборони України і Генерального штабу Збройних сил України в Києві, щоб привернути увагу до дискримінації командуванням свого колишнього комбрига — капітана 1-го рангу Едуарда Шевченка.
26 лютого 2018 року Одеський апеляційний адміністративний суд у справі № 483/1384/17 скасував постанову Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 07 вересня 2017 року та офіцер продовжив військову службу у складі Військово-Морських Сил Збройних Сил України.
За інформацією «Української правди», затриманий 7 березня 2023 року СБУ через підозру про співпрацю з ГРУ Росії.
Нагороди Редагувати
- Орден Богдана Хмельницького II ступеня (28 червня 2015) — за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.
- Орден Богдана Хмельницького III ступеня (8 вересня 2014) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.
- Орден «За мужність» I ступеня (27 листопада 2014) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України.
- Орден «За мужність» II ступеня (21 жовтня 2014) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.
- Орден «За мужність» III ступеня (8 серпня 2014) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України.
- Нагрудний знак «Знак пошани».
- Іменна вогнепальна зброя.
- Недержавна відзнака Народний Герой України (жовтень 2015).
Примітки Редагувати
- Джерела «Бабеля»: Російський агент з Очакова — це колишній командувач 73 морського центру ССО Едуард Шевченко
- Особливе призначення. Командир загону спецназу Едуард Шевченко про своїх бійців, завдання і противника
- Список випускників Севастопольського військово-морського інституту ім. П. С. Нахімова 2000 року [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.](рос.)
- Едуард Шевченко. Командир одного із загонів легендарних «морських котиків» [ 10 лютого 2016 у Wayback Machine.](рос.)
- . Архів оригіналу за 30 липня 2019. Процитовано 14 травня 2020.
- Герої серед нас. «Батя» Едуард Шевченко з Очаківському «морських котиків»: «Я давав присягу народу України». 04.09.2015, 15:56 [ 20 квітня 2018 у Wayback Machine.](рос.)
- Добра новина: керувати очаківськими «морськими котиками» буде Едуард Шевченко [ 20 квітня 2018 у Wayback Machine.](рос.)
- «Я незручний»: командира очаківських «морських котиків» Едуарда Шевченка намагаються посунути з посади. 25.09.2017, 18:56 [ 20 квітня 2018 у Wayback Machine.](рос.)]
- Командир очаківських «морских котиків» заявив, що його хочуть незаконно зняти з посади. 25.09.2017 [ 5 червня 2021 у Wayback Machine.]
АТОшний скандал: Кому заважає «морський котик» Едуард Шевченко. 25.01.2018, 09:00 [ 20 квітня 2018 у Wayback Machine.] - Результати перегляду апеляційних скарг ОААС за 23-26.02.2018 р. 01.03.2018, 10:14
- Погорілов С. СБУ схопила "майстра" російської розвідки, який намагався завербувати мера Очакова. Українська правда. Процитовано 7 березня 2023.
- Указ Президента України від 28 червня 2015 року № 366/2015 «Про відзначення державними нагородами України»;
- Указ Президента України від 8 вересня 2014 року № 708/2014 «Про відзначення державними нагородами України»;
- Указ Президента України від 27 листопада 2014 року № 892/2014 «Про відзначення державними нагородами України»;
- Указ Президента України від 21 жовтня 2014 року № 817/2014 «Про відзначення державними нагородами України»;
- Указ Президента України від 8 серпня 2014 року № 640/2014 «Про відзначення державними нагородами України»;
Джерела Редагувати
- Ukraine's President Insists The War Hasn't Been Lost: Russian Roulette на YouTube
- Запитайте правду про війну у військових [ 20 квітня 2018 у Wayback Machine.]
- Герої серед нас. «Батя» Едуард Шевченко з очаківських «морських котиків»: «Я давав присягу народу України» [ 20 квітня 2018 у Wayback Machine.](рос.)
- Герої України: Шевченко Едуард Григорович [ 20 квітня 2018 у Wayback Machine.]