340-ва піхотна дивізія (Третій Рейх) (нім. 340. Infanterie-Division) — піхотна дивізія Вермахту, що входила до складу німецьких сухопутних військ у роки Другої світової війни. Сформована наприкінці 1940 року. З травня 1941 до січня 1942 року виконувала окупаційні функції на півночі Франції. У травні 1942 року перекинута на Східний фронт. Участь у боях на півдні Росії, в Україні, під Києвом, Житомиром, Винницею. У серпні 1944 року розгромлена в боях під Бродами.
| 340-ва піхотна дивізія (Третій Рейх) 340. Infanterie-Division | |
|---|---|
| Емблема 340-ї піхотної дивізії вермахту | |
| На службі | 14 жовтня 1940 — 5 серпня 1944 |
| Країна | Третій Рейх |
| Належність | Вермахт |
| Вид | Сухопутні війська |
| Тип | піхота |
| Чисельність | піхотна дивізія |
| У складі | Див. Командування |
| Гарнізон/Штаб | Шлезвіг |
| Війни/битви | |
| Командування | |
| Визначні командувачі | генерал-лейтенант Фрідріх-Вільгельм Нойманн генерал-лейтенант Віктор Кох |
| Знаки розрізнення | |
| Емблема дивізії |
Історія Редагувати
340-ва піхотна дивізія сформована 14 жовтня 1940 року в районі Шлезвіг у X військовому окрузі під час 14-ї хвилі мобілізації вермахту з частин та підрозділів 68-ї, 170-ї піхотних дивізій та піхотного батальйону 290-ї піхотної дивізії вермахту.
З травня 1941 до січня 1942 року дивізія виконувала окупаційні функції на півночі Франції у районі Рубе, Лілля. 12 травня 1942 року дивізія була перекинута на Східний фронт і підпорядкована групі армій «Південь». Виконувала завдання з протипартизанської боротьби на сході Білорусі та півночі України в районах Рогачов, Слуцьк, Гомель, Ніжин. У липні 1942 року перебувала у 4-й танковій армії з дислокацією поблизу Києва.
З липня 1942 до січня 1943 року билася у складі XIII армійського корпусу 2-ї польової армії під Воронежем та в березні 1943 року під Курськом. У наслідок успішного проведення Червоною армією Воронезько-Касторненської операції західніше Воронежу була оточена значна частина сил 2-ї німецької армії. Але через брак сил у радянських військ 29 січня німецько-угорським військам, що опинилися у кільці, вдалося вибити частини противника з Горшечного (населений пункт на південь від Касторне) і вирватися з «мішка». Німці здійснили прорив трьома окремими тактичними групами. Група Бекеманна включала залишки 75-ї, 340-ї, 377-ї німецьких дивізій і дві угорські дивізії — 6-ту і 9-ту, і налічувала близько 10 тисяч осіб. Група Зіберта складалася із залишків 57-ї, 68-ї і 323-ї піхотних дивізії, близько 8 тисяч солдатів і офіцерів. Група Голльвіцера включала залишки 26-ї і 88-ї піхотних дивізій. Оточені, з боями поступово проривалися на захід, у результаті чого до 12-15 лютого пошарпані групи Голльвіцера і Зіберта вийшли з оточення в районі Обояні. Група Бекеманна була відсічена і розгромлена радянськими військами. Таким чином з 125 000 осіб, що потрапили в оточення, змогли вирватися менш ніж 25 000. Всі складські запаси і важке озброєння було втрачено. У наслідок важких боїв фактична чисельність дивізії знизилася до 7200 осіб, включаючи залишки 377-ї піхотної дивізії, які були підпорядковані їй раніше.
З вересня 1943 року відступ з України з боями під Києвом, Житомиром до Вінниці. У листопаді 1943 року залишки розбитої 327-ї піхотної дивізії були передані під її командування (як 327-ма дивізійна група). У важких оборонних боях, що послідували, 340-ва піхотна дивізія була розбита і відведена з переднього краю фронту, за станом на 10 січня 1944 року в строю залишилося менше 300 людей. Після реорганізації та доукомплектування дивізія була відновлена 13 лютого 1944 року.
У квітні 1944 року 340-ва дивізія потрапила в оточення поблизу Бродів, але з боями змогла вирватися знову. У липні 1944 року під час Львівсько-Сандомирської операції її частини знову потрапили в оточення біля Бродів, цього разу разом з формуваннями армійського корпусу. Однак дивізія змогла уникнути розгрому в оточенні, відступивши на південь. У подальшому внаслідок запеклих боїв у Західній Україні дивізія в черговий раз зазнала настільки важких втрат, що 5 серпня 1944 року ОКГ наказав її розпустити.
Райони бойових дій Редагувати
- Німеччина (жовтень 1940 — травень 1941);
- Франція (травень 1941 — липень 1942);
- СРСР (південний напрямок) (липень 1942 — серпень 1944)
Командування Редагувати
Командири Редагувати
- генерал-лейтенант Фрідріх-Вільгельм Нойманн (нім. Friedrich-Wilhelm Neumann) (15 листопада 1940 — 1 березня 1942);
- генерал-лейтенант Віктор Кох (нім. Viktor Koch) (1 березня — 1 листопада 1942);
- генерал-лейтенант Отто Буце (нім. Otto Butze) (1 листопада 1942 — 24 лютого 1943);
- генерал-лейтенант Йозеф Пріннер (нім. Josef Prinner) (24 лютого — 25 жовтня 1943);
- генерал-лейтенант Вернер Еріг (нім. Werner Ehrig) (25 жовтня 1943 — 16 червня 1944);
- генерал-майор Отто Бетлер (нім. Otto Beutler) (16 червня — 21 липня 1944, загинув у бою під Бродами).
Підпорядкованість Редагувати
Склад Редагувати
| 1940 | 1944 |
|---|---|
| 694-й піхотний полк | 327-ма дивізійна група |
| 695-й піхотний полк | 695-й гренадерський полк |
| 696-й піхотний полк | 769-й гренадерський полк |
| 340-й артилерійський полк | |
| 340-й інженерний батальйон | |
| — | 340-й фузилерний батальйон |
| 340-й протитанковий дивізіон | |
| 340-й дивізійний батальйон зв'язку | |
| — | 340-й запасний батальйон |
| 340-ве дивізійне управління постачання |
Див. також Редагувати
Примітки Редагувати
Посилання Редагувати
- . на lexikon-der-wehrmacht.de. Архів оригіналу за 23 квітня 2021. Процитовано 15 липня 2021.(нім.)
- . на axishistory.com. Архів оригіналу за 15 липня 2021. Процитовано 15 липня 2021.(англ.)
- . на okh.it. Архів оригіналу за 22 квітня 2019. Процитовано 15 липня 2021. (італ.)
- 340. INFANTERIE-DIVISION — UNIT HISTORY [ 15 липня 2021 у Wayback Machine.](англ.)
Література Редагувати
- Georg Tessin: Verbände und Truppen der deutschen Wehrmacht und Waffen-SS im Zweiten Weltkrieg 1939—1945. Band10. Die Landstreitkräfte 371—500. Biblio-Verlag, Bissendorf 1975, ISBN 3-7648-1002-5, S.53f.
- Samuel W. Mitcham. German Order of Battle, 291st 999th Infantry Divisions, Named Infantry Divisions, and Special Divisions in WWII. — Paderborn : Stackpole Books, 2007. — Т. 1. — 400 с. — (Stackpole military history series) — ISBN 0-8117-3416-1. (англ.)