Я́щикове — селище міського типу в Україні, у Алчевській міській громаді, Алчевського району Луганської області . Знаходиться на тимчасово окупованій території України. Положене між річками Білою та Лозовою (сточище Сіверського Дінця);
смт Ящикове | |
---|---|
Країна | Україна |
Область | Луганська область |
Район | Алчевський район |
Громада | Алчевська міська громада |
Код КАТОТТГ: | |
Основні дані | |
Засноване | 1724 |
Статус | із 1938 року |
Площа | 7 км² |
Населення | ▼1877 (01.01.2011) |
Густота | 268 осіб/км² |
Поштовий індекс | 94330 |
Телефонний код | +380 6441 |
Географічні координати | 48°24′50″ пн. ш. 38°45′13″ сх. д. / 48.41389° пн. ш. 38.75361° сх. д.Координати: 48°24′50″ пн. ш. 38°45′13″ сх. д. / 48.41389° пн. ш. 38.75361° сх. д. |
Водойма | р. Біла |
Відстань | |
Найближча залізнична станція: | Кипуча |
До станції: | 7 км |
До райцентру: | |
- залізницею: | 52 км |
- автошляхами: | 61 км |
Селищна влада | |
Адреса | 94330, смт Ящикове, вул. Кірова, 4 |
Карта | |
Ящикове | |
Ящикове | |
3900 меш. (1986), 2424 меш. (2001). Видобуток вугілля, фабрика спортивних виробів.
Історія ред.
Засноване не раніше 1775 року капітаном Бахмутського/Волоського гусарського полку Павлом Міоковичем. Перша згадка у письмових документах хутора на р. Лозовій датується вереснем 1777 року. Ящикова належала майору П. Міоковичу щонайменше до 1785 р. На 1787 рік вона належить уже секунд-майору М. Штеричу.
За даними на 1859 рік у власницькому селі Слов'яносербського повіту Катеринославської губернії мешкало 494 особи (242 чоловіки та 252 жінки), налічувалось 73 дворових господарства, а також один завод.
Станом на 1886 рік в селі Адріанопільської волості мешкало 654 особи, налічувалось 102 двори, існувала лавка.
За даними оціночно-статистичного обстеження 1904 року надільну землю у розмірі 840,33 десятини вважали зручною, 29 десятин незручною.
У 1908 році в селі налічувалось 203 господарства. Кількість наявного населення складала 588 чоловіків та 579 жінок. Земля надана 194 особі в розмірі 4 десятин кожній.
Станом на 1 січня 1911 року 776 десятин надільної землі вважали зручною.
У часи громадянської війни у селищі перебувала кіннота генерала Сергія Улагая.
Селище постраждало внаслідок геноциду українського народу, вчиненого урядом СССР у 1932—1933 роках, кількість встановлених жертв — 35 жителів селища.
12 червня 2020 року, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України № 717-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Луганської області», увійшло до складу Алчевської міської громади.
17 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Перевальського району увійшло до складу Алчевського району.
Див. також ред.
Примітки ред.
- УРЕ(рос.)
- . Архів оригіналу за 10 жовтня 2012. Процитовано 13 жовтня 2011.
- Екатеринославская губернія съ Таганрогскимъ градоначальствомъ. Списокъ населенныхъ местъ по сведениям 1859 года. Изданъ Центральнымъ Статистическимъ Комитетомъ Министерства Внутреннихъ Делъ. Обработанъ редакторомъ И Вильсономъ. 1859. — IV + 452 с., (стор. 2224) (рос. дореф.)
- Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
- ↑ Список населенных мест Славяносербского уезда Екатеринославской губернии / Издание Екатеринославской губернской земской управы. — Екатеринослав: Типография губернского земства, 1911. — 28-30 С.
- Врангель Петр Николаевич. : [в 2 частях : 1916—1920] / Барон П. Н. Врангель. — Москва: ЛитРес, 2006. — С. 231
- . Архів оригіналу за 24 лютого 2014. Процитовано 14 березня 2016.
- . www.kmu.gov.ua (ua). Архів оригіналу за 25 січня 2022. Процитовано 22 лютого 2022.
- Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
Джерела ред.
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.
Це незавершена стаття про Луганську область. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |