Яйла́ (загальнотюркське yay «літо») — пласке безлісе місце в Кримських горах, яке використовували як літнє гірське пасовище. Становить собою відносно горизонтальну ділянку гірської місцевості, що має достатню кількість родючого ґрунту й вологи влітку для випасання худоби. На відміну від звичайних гірських хребтів, яйли не є гостроверхими, по їх вершинах зручно прокладати стежки й навіть дороги. Невеликі яйли пастухи використовували протягом декількох днів, а на великі яйли могли поселятися на ціле літо.
Етимологія
Слово яйла за походженням тюркське. Наприклад, крим. yayla чи тур. yayla походять від загальнотюркського кореня yay, що значить «літо». Тюркомовні народи Центральної Азії вживають однокорінне слово джайляу.
Загальний опис
У напрямі з південного заходу на північний схід серед плоскогір'їв Криму виділяється десять яйл. За своїми кліматичними й орографічними особливостями вони підрозділяються на дві групи: західну й східну.
До західної групи відносять: Байдарську, Ай-Петринську, Ялтинську, Нікітську, Гурзуфську та Бабуган.
До східної групи відносять: Чатирдаг, Демерджі, Долгоруківську та Карабі.
Яйла складається з твердих сірих юрських вапняків, які залягають на пісковиках. Її хребет, що відповідає осьовій частині антикліналі Кримських гір, простягається хвилястою високорівнею, перев. понад 1000 м над рівнем моря, упродовж близько 80 км на північний схід від селища Форос. Ширина Яйли сягає від кількох сотень м до 7 км. Її південний бік обривається майже вертикально до південного берега Криму, утворюючи високий суцільний яр. У західній частині Яйла досить суцільна. Її частини, починаючи з південного заходу, складаються з Ай-Петринської Яйли (з вершиною Ай-Петрі, 1234 м), яка переходить на сході в Ялтинську Яйлу (вершина Лапата, 1406 м), на північному сході в Нікітську Яйлу (вершина Демір-Капу, 1 540 м) та Бабуган-Яйлу (вершина Роман-Кош, 1545 м). Далі на сході Яйла розпадається на ряд більш або менш ізольованих масивів. Перший між ними, на північ від Бабуган-Яйли, — Чатир-Даг (вершина Еклізі-Бурун, 1525 м), обмежуваний тектонічними розломами. Далі на схід — Демерджі-Яйла (1 237 м), Тирке-яйла, Субаткан-яйла (Долгоруківська) та Карабі-Яйла (з вершиною Тай-Коба, 1259 м). У пониженні міх яйлами біля міста Алушти пролягає шосе на Сімферополь.
У вапнякових породах Яйли поширені карстові форми рельєфу середземноморського типу: карстові поля в місцях ґрунтового покриву, лійки, печери з сталактитами й сталаґмітами та провалля, на дні яких зберігається сніг упродовж цілого року. Поверхня яйли безводна, бо атмосферні опади, всякаючи в глибину вапняка, затримуються щойно над водостійкими лупаками, де вони творять підземні річки й озера. Вершки й сірі скелі яйли нагадують своїм виглядом руїни старовинних замків, а глибини й улоговини вкриті густим низьким дерном.
Галерея
Див. також
Література
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.
- Горный Крым. Атлас туриста / ГНПП «Картографія», Укргеодезкартографія ; ред.: Д. И. Тихомиров, Д. В. Исаев, геоинформ. подгот. Е. А. Стахова. — К. : ДНВП «Картографія», 2010. — 112 с.
Посилання
- Яйли Криму на сайті Кримська стежинка.
| Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |