Ця стаття є сирим перекладом з іншої мови. Можливо, вона створена за допомогою машинного перекладу або перекладачем, який недостатньо володіє обома мовами. (11 липня 2023) |
Ядро — це тверда центральна частина комети, яку колись називали брудною сніжною кулею або брудною крижаною кулею. Кометне ядро складається з гірських порід, дрібного силікатного пилу, кометного льоду, органічних матеріалів та замерзлих газів. При нагріванні Сонцем гази сублімують і утворюють атмосферу, що оточує ядро, відому як кома. Сила, що діє на кому через радіаційний тиск Сонця та сонячний вітер, спричиняє формування величезного хвоста, спрямованого вбік від Сонця. Типове ядро комети має альбедо 0,04. Це чорніше, ніж вугілля, і може бути спричинено тим, що поверхня комети покрита шаром пилу. Розмір ядра може бути до кількох кілометрів у діаметрі.
Формування ядер Редагувати
Процесс формування ядер почався в сонячній туманності 4,56 мільярда років тому, коли частинки пилу та льоду осіли в центральній її площині. Осідаючи, ці частинки стикалися і, як наслідок, злипатися один з одним. Так, з мікронного розміру часточок виросли тіла діаметром у метр, а потім й у кілька кілометрів.
Результати досліджень комети комети 67P/Чурюмова–Герасименко космічними апаратами Rosetta та Philae показують, що ядро комети немає магнітного поля. Це може свідчить про те, що магнетизм, можливо, не грав ролі в ранньому формуванні планетезималей, якими є комети .
Крім того, спектрограф ALICE на Rosetta визначив, що електрони (в межах 1 km (0,62 mi) над ядром комети), утворені в результаті фотоіонізації молекул води сонячним випромінюванням, а не фотони від Сонця, як вважалося раніше, відповідальні за деградацію молекул води та вуглекислого газу, що вивільняються з ядра комети в його кому .
30 липня 2015 року вчені повідомили, що космічний корабель Philae, який приземлився на комету 67P/Чурюмова-Герасименко в листопаді 2014 року, виявив щонайменше 16 органічних сполук, 4 з яких (включаючи ацетамід, ацетон, метилізоціанат і пропіональдегід ) були помічені на кометі вперше .
Розпад ядер Редагувати
Фрагментація ядра комети є, ймовірно, поширеним явищем і розглядається у якості основного механізму загибелі комети. Оскільки така фрагментація зазвичай відбувається непередбачувано, достовірні спостереження за загибеллю комет рідкісні, тож наразі астрономи не абсолютно впевнені у цій теоріі.
Фізичні характеристики Редагувати
Ядра комет складаються з льоду з додаванням космічного пилу і заморожених летких сполук: монооксиду та діоксиду вуглецю, метану, аміаку і мають форму наближену до сферичного тіла.
Коли кометні ядра наближаються до Сонця, лід на їх поверхні переходить з твердого стану в газ. Молекули газу стікають з поверхні ядра, несучи з собою силікатний і органічний пил, що є частиною льоду. Суміш матеріалів, що витікає, утворює кометну кому — атмосферу комети. Оскільки кометні ядра малі, їх гравітація занадто слабка, щоб утримувати цю атмосферу, і кома вільно витікає в космос.
Історя досліджень Редагувати
Ядра комет від1 км до десятків км в діаметрі не можна було розпізнати за допомогою телескопів. Навіть сучасні гігантські телескопи дали б лише кілька пікселів на ціль, якщо припустити, що ядра не затьмарені комами, коли знаходяться поблизу Землі. Розуміння ядра проти явища коми потрібно було вивести на основі багатьох доказів.
«Літаюча піщана мілина» Редагувати
Модель «Літаючої піщаної мілини», вперше запропонована наприкінці 1800-х років, розглядає комету як рій тіл, а не як окремий об’єкт. Коли Сонце проходе крізь міжзоряну туманність, матеріал збирається у вихори. Деякі з вихорів будуть втрачені, та деякі залишаться на геліоцентричних орбітах. Слабкий контакт із Сонцем був поясненням довгих, ексцентричних, нахилених орбіти комет. Лід в моделі був відсутній, тому збереження летких речовин пояснювалось процесом адсорбаціі речовин. Цю модель захищав у середині XX століття Реймонд Літтлтон.
«Брудний сніжний ком» Редагувати
Починаючи з 1950-х років американський астроном Фред Лоуренс Уіпл просував свою модель «крижаного конгломерату», яка стала поширеною під назвою «Брудний сніжний ком».
Віппл припустив, що комети є крижаними об'єктами, які нагріваються під час наближення до Сонця, що призводить до сублімації льоду на поверхні. Цей процес призводить до утворення коми, яка може досягати 100 000 км. Випаровування брудного льоду вивільняє пилові частинки, які відносяться газом від ядра. Молекули газів в комі поглинають сонячне світло і перевипромінюють його на різних довжинах хвиль (це явище називається флуоресценцією), а пилові частинки розсіюють сонячне світло в різних напрямках. Обидва ці процеси призводять до того, що кома стає видимою для спостерігачів.
«Крижана брудна кулька» Редагувати
У 1986 космічний зонд «Джотто» показав, що, альбедо комети Галлея становить лише близько 4%, це означає, що вона відбиває тільки 4% світла. Такої малої відбиваючої здатності можна очікувати від шматка вугілля, ніж від снігу. Тому, незважаючи на те, що спостерігачам із Землі комета Галлея здається сліпучо-білою, її ядро насправді вугільно-чорне.
Приклади Редагувати
У 2022 році за допомогою телескопу Габбл було підтверджено, що відкрита кількома роками раніше комета Бернардінеллі-Бернштейна лідирує за розмірами ядра, чий діаметр складає близько 128 кілометрів (80 миль).
Див. також Редагувати
C/2014 UN271 (Bernardinelli-Bernstein) - найбільша комета сьогодення.
C/2019 Y4 (ATLAS) - комета, розпад якої документально зафіксовано.
Джерела Редагувати
- ↑ Comet - Solar Nebula, Ice Transition, and Shoemaker-Levy 9 | Britannica. www.britannica.com (англ.). Процитовано 20 червня 2023.
- Robert Roy Britt (29 листопада 2001). . Space.com. Архів оригіналу за 22 січня 2009. Процитовано 26 жовтня 2008.
- ESA Science & Technology: Halley. ESA. 10 березня 2006. Процитовано 22 лютого 2009.
- Bauer, Markus (14 квітня 2015). Rosetta and Philae Find Comet Not Magnetised. European Space Agency. Процитовано 14 квітня 2015.
- Schiermeier, Quirin (14 квітня 2015). Rosetta's comet has no magnetic field. Nature. doi:10.1038/nature.2015.17327.
- Agle, DC; Brown, Dwayne; Fohn, Joe; Bauer, Markus (2 June 2015). NASA Instrument on Rosetta Makes Comet Atmosphere Discovery. NASA. Процитовано 2 June 2015.
- Feldman, Paul D.; A'Hearn, Michael F.; Bertaux, Jean-Loup; Feaga, Lori M.; Parker, Joel Wm. та ін. (2 June 2015). Measurements of the near-nucleus coma of comet 67P/Churyumov-Gerasimenko with the Alice far-ultraviolet spectrograph on Rosetta. Astronomy and Astrophysics 583: A8. Bibcode:2015A&A...583A...8F. arXiv:1506.01203. doi:10.1051/0004-6361/201525925.
- Jordans, Frank (30 липня 2015). . The Washington Post. Associated Press. Архів оригіналу за 23 грудня 2018. Процитовано 30 липня 2015.
- Science on the Surface of a Comet. European Space Agency. 30 липня 2015. Процитовано 30 липня 2015.
- Bibring, J.-P.; Taylor, M.G.G.T.; Alexander, C.; Auster, U.; Biele, J.; Finzi, A. Ercoli; Goesmann, F.; Klingehoefer, G. та ін. (31 липня 2015). Philae's First Days on the Comet – Introduction to Special Issue. Science 349: 493. Bibcode:2015Sci...349..493B. PMID 26228139. doi:10.1126/science.aac5116.
- How long does a comet last, and why do they disintegrate?. BBC Sky at Night Magazine (англ.). Процитовано 20 червня 2023.
- ↑ Garner, Rob (28 квітня 2020). Hubble Watches Comet ATLAS Disintegrate Into More Than 2 Dozen Pieces. NASA. Процитовано 20 червня 2023.
- Дональд К. 2005. Комети (World Book Online референтний центр Ядро має досить низьке альбедо, близько 4%
- Rickman, H (2017). 1.1.1 The Comet Nucleus. Origin and Evolution of Comets: 10 years after the Nice Model, and 1 year after Rosetta. World Scientific Publishing Co Singapore. ISBN 978-9813222571.
- Lyttleton, RA (1948). On the Origin of Comets. Mon. Not. R. Astron. Soc. 108 (6): 465–75. Bibcode:1948MNRAS.108..465L. doi:10.1093/mnras/108.6.465.
- Lyttleton, R (1951). On the Structure of Comets and the Formation of Tails. Mon. Not. R. Astron. Soc. 111 (3): 268–77. Bibcode:1951MNRAS.111..268L. doi:10.1093/mnras/111.3.268.
- Lyttleton, R (1972). The Comets and Their Origin. Cambridge University Press New York. ISBN 9781107615618.
- Bailey, M; Clube, S; Napier, W (1990). 8.3 Lyttleton's Accretion Theory. The Origin of Comets. Pergamon Press. ISBN 0-08-034859-9.
- ↑ Національний музей космонавтики імені Сергія Павловича Корольова. Facebook (укр.). Процитовано 7 липня 2023.
- Gianopoulos, Andrea (6 квітня 2022). Hubble Confirms Largest Comet Nucleus Ever Seen. NASA. Процитовано 20 червня 2023.
Посилання Редагувати
- Nucleus of Halley's Comet (15×8×8 km)
- Nucleus of Comet Wild 2 (5.5×4.0×3.3 km)
Це незавершена стаття про комету. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |