| Ця стаття містить перелік посилань, але походження тверджень у ній залишається незрозумілим через практично повну відсутність внутрішньотекстових джерел-виносок. (грудень 2019) |
Юло Соостер (повне ім'я Юло Ільмар Соостер, Ülo Ilmar Sooster, 17 жовтня 1924 — 25 жовтня 1970) — художник 20 століття, естонець за походженням.
| Юло Соостер | |
|---|---|
| Ülo Sooster | |
| При народженні | Юло Ільмар Соостер |
| Народження | 17 жовтня 1924 Юхтріd, Кяйна, Хіюмаа, Естонія |
| Смерть | 25 жовтня 1970 (46 років) |
| Москва, СРСР | |
| Поховання | Метсакальмісту |
| Національність | естонець |
| Країна | Естонія СРСР |
| Жанр | графіка, живопис |
| Навчання | в Тартуському державному художньому інституті (в колишнній Вищої школі «Паллас»). |
| Діяльність | художник |
| Напрямок | авангардизм, абстракціонізм |
| Роки творчості | 1949—1969 |
| Вчитель | Ельмар Кітс |
| Твори | графіка, живопис |
| Діти | Tenno Soosterd |
| Брати, сестри | Tiiu Relved |
| |
Життєпис ред.
- 1924 р. Народився у Естонії, хутір Пенді, село Юхтрі, волость Кейна (нині Естонія, волость Кяйна).
- 1943 — став студентом Вищої художньої школи «Паллас» у університетському місті Тарту.
- 1944 — силоміць мобілізований у німецько-фашистську армію санітаром, звідки втік і потайки повернувся на хутір.
- 1945—1949 — в повоєнні роки завершив навчання в Тартуському державному художньому інституті (в колишній Вищої школі «Паллас»).
- 1949 — арештований у місті Таллінн за сфабрикованим штучним звинуваченням щодо приналежності до антирадянського угруповання. Покарання відбував у Казахстані біля міста Караганда (виправний концтабір «Долинка»).
Не покидав малювати навіть в нелюдських умовах табору і заслання. Частку малюнків відібрав міліціянт і кинув у полум'я. Художник вихопив частку творів з вогню, за що був битий і втратив зуби. Дивним чином обгорілі малюнки збережені. По смерті художника обгорілі твори показані на виставці « Творчість у таборах та засланнях ГУЛАГу».
- 1956 — реабілітований у червні. Перебрався до столиці СРСР — Москви.
- 1957 — початок праці в різних радянських виданнях як художник-ілюстратор.
- 1959 — почав давати власні твори на різні виставки.
- 1962 — взяв участь у ювілейній виставці МОСХа в виставковому залі московського Манежу. Після погрому виставки тодішнім партійним керівником СРСР М. С. Хрущовим втратив роботу. Був примушений сховатися за російським псевдонімом Смородин.
- 1965 — перша спільна виставка за кордонами СРСР (у Польщі в місті Варшава). В Москві працював на кіностудії «Центрнаукфільм».
- 1970 — помер у Москві. Похований в Естонії.
Родина ред.
Був одружений. Дружину зустрів під час заслання у Казахстані. В родині було двоє дітей — дочка і син (Тенно Соостер).
Виставки, перелік ред.
Художник Юло Соостер не мав персональних виставок за життя, бо не був визнаний офіційно партійним керівництвом СРСР..
- 1970 Музей образотворчого мистецтва, Тарту, Естонія
- 1970 Виставковий зал Союза художників, Таллінн, Естонія
- 1979 Виставковий зал МОКХГа, Москва
- 1981 Виставковий зал МОКХГа, Москва
- 1985 Державний художній музей, Таллінн, Естонія
- 1987 Виставковий зал Аматорського об'єднання «Ермітаж», Москва
- 1988 Виставковий зал Тимирязевського району міста Москва
- 1989 Центральний Будинок Художника, Москва
- 1990 Державний історичний музей, Таллінн, Естонія
- 1990 виставка « Творчість у таборах та засланнях ГУЛАГу»
- 2001 Державний художній музей, Таллінн, Естонія
- 2006 Галерея «Романовъ», Москва
- 2010 Державний літературний музей, Москва
Увічнення пам'яті ред.
Трагічній долі художника та його творчості присвячено декілька статей, видань та документальних кінострічок, серед останніх:
- «Скляна гармоніка», 1968, (А. Хржановський)
- «Пейзаж з ялівцем» (А. Хржановський, В. Угаров)
Джерела ред.
- Ülo Sooster, Ilya Kabakov. Illustration as a way to survive. Kortrijk: Kanaal Art Foundation ; Birmingham: Ikon Gallery, 1993.
- Kabakov I. Ülo Soosteri piltidest: subjektiivseid märkmeid. Tallinn: Kirjastus «Kunst», 1996.
- Ülo Sooster, 1924—1970. Tallinn: Eesti Kunstimuuseum, 2001.
- «Другое искусство»: Москва 1956—1976. Т. 1. М.: Московская коллекция; СП «Интербук», 1991.
- Соостер Л. Время Юло Соостера//Зеркало. Литературно-художественный журнал. Тель-Авив, 1997, № 5-6 (июнь).
- Соостер Л. Мой Соостер. Таллинн: Авенариус, 2000 ().
- «Другое искусство»: Москва 1956—1988. М.: ГАЛАРТ, 2005.
- Журнал «Огонёк», № 39, 1990.
Див. також ред.
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.