Юго Кусті Паасіківі (або Паасиківі, фін. Juho Kusti Paasikivi; уроджений Йоган Ґустав Гелльстен, швед. Johan Gustaf Hellsten; 27 листопада 1870, поблизу Тампере — 31 серпня 1956, Гельсінкі, Фінляндія) — фінський політик, дипломат, банкір, тричі прем'єр-міністр Фінляндії, сьомий Президент Фінляндії (1946—1956).
| Юго Кусті Паасіківі Juho Kusti Paasikivi | ||
| ||
|---|---|---|
| Попередник: | Карл Густав Маннергейм | |
| Наступник: | Урго Кекконен | |
| ||
| 17 листопада 1944 — 17 квітня 1945 | ||
| Попередник: | Пер Свінгувуд | |
| Наступник: | Лаурі Інґман | |
| 17 квітня 1945 — 20 березня 1946 | ||
| Ім'я при народженні: | Johan Gustaf Hellstén | |
| Народження: | 27 жовтня 1870 Тампере, Велике князівство Фінляндське, Російська імперія | |
| Смерть: | 31 серпня 1956 (85 років) Гельсінки, Фінляндія | |
| Поховання: | Гієтаніємі | |
| Національність: | фін/швед | |
| Країна: | Російська імперія→ Фінляндія | |
| Релігія: | лютеранство | |
| Освіта: | Гельсінський університет[d] і Helsinki Normal Lyceumd | |
| Ступінь: | доктор обох прав | |
| Партія: | Національна коаліція і Finnish Partyd | |
| Батько: | Авґуст Гелльстен | |
| Мати: | Каролійна Селін | |
| Шлюб: | Анна Форсман (1897—1931); Алліна Валве (1934—1956) | |
| Діти: | Аннікі (Annikki; 1898—1950), Велламо (Wellamo; 1900—1966), Югані (Juhani; 1901—1942) та Варма (Varma; 1903—1941). | |
| Автограф: | ||
| Нагороди: | ||
| Медіафайли у Вікісховищі | ||
| Висловлювання у Вікіцитатах |
Біографія Редагувати
Народився у шведській купецькій родині. У 14 років став сиротою, його виховала тітка. У 15 років змінив прізвище на Паасіківі — у цей час стає переконаним фінським націоналістом, яким залишався усе життя.
1890 вступив до Гельсінського університету, де почав політичну діяльність — боровся за державну самостійність Фінляндії. З 1907 — депутат парламенту Великого князівства Фінляндського. 1908 став міністром фінансів, але вже наступного року подав у відставку на знак протесту проти політики русифікації, яку проводив уряд Російської імперії.
З 1915 депутат міської ради Гельсінкі. 1917 увійшов до складу комісії, яка розробляла проєкт широкої автономії Фінляндії у складі Російської республіки, але після більшовицького перевороту підготував проєкт конституційної монархії Фінляндії і відстоював його до падіння монархії у союзній Німеччині. У цей же час (1918) ненадовго очолив уряд незалежної Фінляндії.
14 листопада 1920 підписав у Тарту мирний договір з більшовицькою Росією.
1914—1934 — генеральний директор Національного акціонерного банку.
З 1936 — посол Фінляндії у Швеції. 1939 працював у складі фінської делегації на переговорах з московськими більшовиками. Після закінчення Зимової війни очолив делегацію Фінляндії до Москви, де й залишився послом. Подав у відставку з посади посла Фінляндії в СРСР у березні 1941 року. Після цього три роки не брав участі у політичному житті, але весною 1944-го знову потрапив на вістря міжнародної політики — очолив фінську делегацію на мирних переговорах із Йосипом Сталіним.
Після падіння фронту в Східній Карелії — з листопада 1944 по березень 1946 — двічі прем'єр-міністром, а після цього обраний на пост Президента Фінляндії, на якому перебував до смерті.
Політичне кредо Редагувати
У міжнародній дипломатії існує поняття Лінія Паасіківі, яка означає дотримання реалістичної політики в умовах післявоєнного сусідства з комуністичним СРСР. Автор концепції державного нейтралітету Фінляндії, провідник спокійного ставлення до окупанта Карелії — СРСР. Іронія долі — Паасіківі наприкінці життя став кавалером ордена Леніна.
Теплі особисті взаємини Паасіківі з верхівкою СРСР гарантували фінській економіці великі економічні преференції. Зокрема, харчова, паперова, суднобудівна галузь в роки правління Паасіківі повністю орієнтована на СРСР.
Цікаві факти Редагувати
Формуючи уряд під час Громадянської війни, Паасіківі у листі своєму другу писав:
| Росія рано чи пізно нападе—це так само певно, як і те, що за літом приходить осінь і зима. |
Також він додав, що лише Німеччина в такому разі зможе надати Фінляндії збройну підтримку:
| Якщо ж вона цього не зробить, незалежність Фінляндії буде лише коротким епізодом у нашій історії. |
Примітки Редагувати
- Vuoden 1907 eduskuntavaaleissa valitut kansanedustajat — Suomen oikeusministeriö.
- Вехвіляйнен, Оллі (2010). Фінляндія в Другій світовій війні: між Німеччиною і Росією (Українська). Темпора. с. 14. ISBN 978-966-8201-47-9.
Література Редагувати
- Р. Кривонос. Паасіківі Юхо Кусті // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К.:Знання України, 2004 — Т.2 — 812с. ISBN 966-316-045-4
- Kallio, Reino, Lahden kansa- ja oppikoulut 1870—1975. Lahden historia IV:1. Julkaisija Lahden kaupunki. Gummerus Kirjapaino Oy. Jyväskylä 2005. ISBN 951-849-589-0