Сіко́ку, або Шікоку (яп. 四国, しこく, МФА: [ɕi̥koku̥], «чотири провінції») — найменший з чотирьох великих островів Японського архіпелагу. З півночі, сходу й заходу омивається Внутрішнім японським морем, а з півдня — Тихим океаном. Названий на честь чотирьох провінцій острова — Ава, Ійо, Санукі й Тоса. У другій половині 19 століття вони були перетворені на чотири префектури — Токушіма, Ехіме, Каґава й Коті. Слово «Сікоку» має подвійне смислове навантаження. У вузькому значенні ним позначають лише острів Сікоку. У широкому значенні — регіон Сікоку (яп. 四国地方, しこくちほう, МФА: [ɕi̥koku̥ t͡ɕihoː]), який включає, окрім власне острова Сікоку, сусідні малі острови. У давнину регіон Сікоку входив до складу Південноморського краю.
| Шікоку | |
|---|---|
| яп. 四国 | |
| Карта | |
| Географія | |
| 33°45′ пн. ш. 133°30′ сх. д. / 33.750° пн. ш. 133.500° сх. д.Координати: 33°45′ пн. ш. 133°30′ сх. д. / 33.750° пн. ш. 133.500° сх. д. | |
| Континент | Азія |
| Місцерозташування | Регіон Шікоку[d] |
| Акваторія | Внутрішнє Японське море, Тихий океан |
| Група островів | Японський архіпелаг і чотири головних острова Японіїd |
| Площа | 18 297,32 ± 0,01 км² |
| Довжина | 225 км |
| Найвища точка | 151 м і 1982 м |
| Країна | |
| Японська Держава | |
| Адм. одиниця | Японська Держава |
| Населення | 3 845 534 осіб (2015) |
| Шікоку Шікоку (Японія) | |
| Сікоку у Вікісховищі |
Адміністративний поділ Редагувати
Острів Сікоку поділений на 4 префектури. До другої половини 19 століття він поділявся на 4 провінції.
Географія Редагувати
Природа Редагувати
Площа Сікоку — 18 298,86 км². Рельєф острова переважно гористий. Гори, які простягаються з заходу на схід, ділять Сікоку на два субрегіони. Перший, північний, виходить до Внутрішнього японського моря, а другий, південний, — до Тихого океану. Найвищою точкою Сікоку є гора Ісідзуті (1982 м) у префектурі Ехіме. В районі узбережжя переважають рівнини, найбільшою з яких є Токусімська. Річна сітка острова густа. Йосіно є найбільшою водяною артерією острова, протяжність якої сягає 194 км.
Клімат Сікоку відрізняється від субрегіону. У північній частині переважає середземноморський, а у південній — субтропічний мусонний клімат.
Опади бувають частими, особливо влітку на час приходу тайфунів. Завдяки їм збагачуються ліси Сікоку, що вважаються одними з найзеленіших в Японії.
Море Ува Море Харіма Море Хіучі Море Ійо Протока Бунґо Протока Наруто Протока Кії Затока Тоса Г О Р И С І К О К У ГОРИ САНУКІ Ішідзучі Сасаґаміне Камеґаморі Міуне Цуруґі Рюо р.Йошіно р.Йошіно р.Докі р.шіґенобу р.Хіджі р.Монобе р.Нійодо р.шіманто рівнина Токушіма рівнина Мацуяма рівнина Санукі рівнина Кочі пів.Садамісакі пів.Таканава |
| Фізична карта Сікоку |
Моря Редагувати
| ||
| Море Харіма | (播磨灘) | — префектури Токушіма та Каґава. |
| Море Хіуті | (燧灘) | — префектури Ехіме та Каґава. |
| Море Ійо | (伊予灘) | — префектура Ехіме. |
| Море Ува | (宇和海) | — префектура Ехіме. |
| Протока Наруто | (鳴門海峡) | — префектура Токушіма. |
| Протока Кії | (鳴門海峡) | — префектура Токушіма. |
| Протока Бунґо | (豊後水道) | — префектура Ехіме. |
| ||
| Затока Тоса | (土佐湾) | — префектура Коті. |
Гори Редагувати
| ||||
| Ісідзуті | (石鎚山) | — 1982 м; | префектура Ехіме. | ~ Найвищий пік Західної Японії |
| Цуруґі | (剣山) | — 1955 м; | префектура Токушіма. | |
| Камеґаморі | (瓶ヶ森) | — 1896 м; | префектури Ехіме та Коті. | |
| Міуне | (三嶺) | — 1893 м; | префектури Токушіма та Коті. | |
| Сасаґаміне | (笹ヶ峰) | — 1859 м; | префектури Ехіме та Коті. | |
| ||||
| Рюо | (竜王山) | — 1060 м; | префектури Токушіма та Каґава. |
Річки Редагувати
| Йосікава | (吉野川) | — префектура Коті → префектура Каґава. |
| Докі | (土器川) | — префектура Каґава. |
| Нака | (那賀川) | — префектура Токушіма. |
| Сіґенобу | (重信川) | — префектура Ехіме. |
| Хідзі | (肱川) | — префектура Ехіме. |
| Монобе | (物部川) | — префектура Коті. |
| Нійодо | (仁淀川) | — префектура Коті. |
| шіманто | (四万十川) | — префектура Коті. |
Рівнини Редагувати
| Рівнина Мацуяма | (松山平野) | — префектура Ехіме. |
| Рівнина Санукі | (讃岐平野) | — префектура Каґава. |
| Рівнина Токушіма | (徳島平野) | — префектура Токушіма. |
| Рівнина Коті | (高知平野) | — префектура Коті. |
Історія Редагувати
Назва острова Сікоку походить від чотирьох «країн», провінцій, які розташовувались на ньому. Цими провінціями були Тоса, Ава, Санукі та Ійо. Остання була однією з найважливіших, за іменем якої інколи називали увесь острів Сікоку — Ійо но футананашіма (伊予之二名島, «двоіменний острів Ійо») або Ійо шіма (伊予島, «острів Ійо»). Окрім цього, Сікоку називали Футанашіма (二名島, «двоіменний острів»).
У результаті адміністративної реформи 1871–1876 років Тоса, Ава, Санукі та Ійо були перетворені відповідно у префектури Коті, Токушіма, Каґава й Ехіме.
Віддавна Сікоку відомий 88 паломницькими храмами, які пов'язуються з діяльністю напівлегендарного буддистського монаха Кукая.
Культура Редагувати
Суспільство та архітектура Редагувати
Сікоку історично був досить ізольованим і тому довше зберіг оригінальні характеристики Японії, особливо щодо рослинності та деяких архітектурних прийомів. Тут багато буддійських храмів. "Загублений" Сікоку описав американський письменник Алекс Керр, який жив у віддаленому гірському селі поблизу Обоке (大歩危) протягом багатьох років, починаючи з 1970 року. Національний парк Асідзурі-Увакай розташований у південно-західній частині Сікоку.
Демографія Редагувати
На острові Сікоку проживає 4 141 955 чоловік (2005). Більша частина населення мешкає у північних районах. Найбільшими містами є префектуральні центри — Мацуяма, Такамацу, Токушіма, Коті. Сікоку потерпає через старіння населення. Більшість молоді залишає острів, переїжджаючи до Токіо або Осаки.
Економіка Редагувати
Частка господарства Сікоку у всеяпонській економіці не перевищує 3 %. Острів не є економічно інтегрованим. Префектура Ехіме має тісні зв'язки з Хіросімою, префектура Токушіма з Осакою, а префектура Кагава з Окаямою. Північна частина острова, переважно узбережжя Внутрішнього японського моря, є центром важкої промисловості і кораблебудування. На півдні Сікоку переважає сільське господарство. Серед культур, що вирощуються, важливе місце належить мандаринам і винограду. Сприятливий клімат у південних районах острова дає змогу збирати врожай рису двічі на рік.
У 1988 році було збудовано Великий міст Сето, який поєднав Сікоку з островом Хонсю і пришвидшив економічну інтеграцію острова з центральними японськими землями. Мосту з островом Кюсю поки що немає. Через гірський рельєф острова сітка доріг не досить розвинена.
Див. також Редагувати
Джерела і література Редагувати
- 『角川日本地名大辞典』全50巻、東京：角川書店、1987—1990 («Великий словник назв місцевостей Японії видавництва Кадокава». У 50 томах, Токіо: Кадокава сьотен, 1987–1990)
Примітки Редагувати
- https://www.gsi.go.jp/KOKUJYOHO/MENCHO/backnumber/GSI-menseki20210101.pdf — Інститут географії Японії. — С. 83.
- https://en-gb.topographic-map.com/maps/dfup/Shikoku/
- . Архів оригіналу за 19 липня 2006. Процитовано 27 січня 2007.
- Lutz D. Schmadel. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin, Heidelberg : Springer-Verlag, 2003. — 992 (XVI) с. — ISBN 3-540-00238-3.
Посилання Редагувати
- Сікоку // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
- Інститут географії Японії (японською, англійською)