Шарль Буає́ (фр. Charles Boyer; 28 серпня 1899 — 26 серпня 1978) — американський актор французького походження, який чотири рази номінувався на премію «Оскар».
| Шарль Буає | |
|---|---|
| | |
| У фільмі «Любовний роман» (1939) | |
| Ім'я при народженні | Charles Boyer |
| Народився | 28 серпня 1899 Фіжак, Лот, Франція |
| Помер | 26 серпня 1978 (78 років) |
| Поховання | цвинтар Святого Хреста (Калвер-Сіті) |
| Громадянство | Франція |
| Релігія | католицтво |
| Діяльність | актор |
| Alma mater | Сорбонна |
| Вчителі | Raphaël Duflosd |
| Роки діяльності | 1920 — 1976 |
| У шлюбі з | Пет Патерсон |
| IMDb | ID 32721 |
| Нагороди та премії | |
| | |
| Шарль Буає у Вікісховищі |
Життя і творчість Редагувати
В молоді роки вивчав у Сорбонні філософію, потім навчався в паризькій консерваторії, грав у театрі. Дебют в кіно відбувся у 1920 році, акторським амплуа Буає були романтичні герої. У 1929 році він приїжджає в Голлівуд. У 1932 році грає разом з актрисою Джин Харлоу у фільмі «Рудоволоса бестія», після чого від'їжджає до Франції. Знявшись тут з успіхом у фільмі «Ліліон», Буає у 1934 році повертається до Америки. У США він грає разом з такими зірками кіно, як Лоретта Янґ (фільм «Караван»), Кетрін Хепберн («Розбите серце»), Марлен Дітріх (фільм «Сад Аллаха»). Одночасно Буає устигає зніматися і у Франції — у фільмі режисера Анатоля Литвака «Майєрлінг», де грає роль кронпринца Рудольфа, що стала однією з найкращих робіт Буає.
У подальші роки знімається головним чином в США. Серед найкращих фільмів за його участю: «Історія, зроблена вночі» з Джин Артур; «Підкорення» («Марія Валевська») з Гретою Гарбо (у якому Буає зіграв роль Наполеона); «Це усе і рай теж» з Беті Девіс; «Любовний роман» з Айрін Данн (1939); «Затримайте світанок!» з Олівією де Гевіленд (1941); «Вірна красуня» з Джоан Фонтейн (1943); «Газове світло» з Інгрід Бергман (1944); комедія «Знову разом» з Айрін Данн (1944). У 1940-х роках Буає озвучував анімаційні фільми, у тому числі і знаменитий «Том і Джеррі», працював на радіо в радіопостановках.
У 1951 році актор стає одним з засновників телекомпанії «Four Star Television». У 1966 році увійшов до зоряного акторського складу фільму Рене Клемана «Чи горить Париж?».
Шарль Буає покінчив життя самогубством через два дні після смерті своєї дружини, акторки Пет Патерсон, з якою прожив разом 44 роки (прийняв підвищену дозу снодійного).
Похований на католицькому цвинтарі Святого Хреста у Калвер-Сіті, штат Каліфорнія, США, де також поховані його дружина і син.
Обрана фільмографія Редагувати
| Рік | Українська назва | Оригінальна назва | Роль | |
|---|---|---|---|---|
| 1920 | ф | Людина відкритого моря | L'homme du large | |
| 1929 | ф | Капітан Фракасс | Captain Fracasse | Капітан Фракасс |
| 1929 | ф | Рудоволоса бестія | Red-Headed Woman | Альберт |
| 1933 | ф | Яструб | L'épervier | граф Жордж де Дасетта |
| 1934 | ф | Ліліом | Liliom | Ліліом |
| 1934 | ф | Щастя | Le Bonheur | Філіп Лючер |
| 1935 | ф | Шанхай | Shanghai | Дмитро Кослов |
| 1936 | ф | Майєрлінг | Mayerling | кронпринц Рудольф |
| 1936 | ф | Сади Аллаха | The Garden of Allah | Борис Андровський |
| 1937 | ф | Товариш | Tovarich | князь Михайло Олександрович Урятьєв |
| 1937 | ф | Підкорення | Conquest | Імператор Наполеон Бонапарт |
| 1938 | ф | Алжир | Algiers | Пепе ле Моко |
| 1939 | ф | Любовний роман | Love Affair | Мішель Марне |
| 1940 | ф | Усе це і небо на додаток | All This, and Heaven Too | Дюк де Праслен |
| 1941 | ф | Провулок | Back Street | Волтер Сексел |
| 1943 | ф | Вірна красуня | The Constant Nymph | Люїс Додд |
| 1944 | ф | Знову разом | Together again | Джордж Корде |
| 1944 | ф | Газове світло | Gaslight | Грегорі |
| 1946 | ф | Клуні Браун | Cluny Brown | Адам Белінський |
| 1948 | ф | Тріумфальна арка | Arch of Triumph | Доктор Равік |
| 1953 | ф | Мадам … | Madame de... | генерал, граф Андре … |
| 1955 | ф | Павутина | The Cobweb | Даглас Н. Деванал |
| 1955 | ф | Нана | Nana | |
| 1956 | ф | Навколо світу за 80 днів | Around the World in Eighty Days | Агент подорожей |
| 1956 | ф | Щастя бути жінкою | Fortuna di essere donna | граф Грегоріо Сеннетті |
| 1957 | ф | Парижанка | Une parisienne | принц Чарльз |
| 1958 | ф | Флібустьєр | The Buccaneer | Домінік |
| 1961 | ф | Фанні | Fanny | Цезарь |
| 1965 | ф | Чи горить Париж? | Paris brûle-t-il? | Доктор Моно |
| 1966 | ф | Як вкрасти мільйон | How to Steal a Million | Бернар ДеСолне |
| 1967 | ф | Казино Рояль | Casino Royale | |
| 1974 | ф | Ставіський | Stavisky... | барон Жан Рауль |
Визнання Редагувати
- 1938 — Номінація: Премія «Оскар» за найкращу чоловічу роль («Підкорення» («Марія Валевська»))
- 1939 — Номінація: Премія «Оскар» за найкращу чоловічу роль («Алжир»).
- 1945 — Номінація: Премія «Оскар» за найкращу чоловічу роль («Газове світло»).
- 1953 — Номінація: Золотий глобус за найкращу чоловічу роль (драма) («Щасливі часи»).
- 1962 — Номінація: Премія «Оскар» за найкращу чоловічу роль («Фанні»).
- 1974 — Переможець: Срібний приз Каннського кінофестивалю за найкращу чоловічу роль («Ставіський», 1974).
У 1948 році Шарль Буає став кавалером французького «Ордену Почесного легіону».
Має дві зірки на Голлівудській Алеї Слави за видатні досягнення в кінематографі і на телебаченні.
Література Редагувати
- Swindell, Larry. Charles Boyer: The Reluctant Lover. Doubleday. (1983)
Примітки Редагувати
- . Bankruptcy & Debt Information from Doney & Associates. Архів оригіналу за 3 лютого 2014. Процитовано 24 вересня 2008.
- Charles Boyer Awards. Hollywood.com. Архів оригіналу за 27 травня 2012. Процитовано 24 вересня 2008.
Посилання Редагувати
- Шарль Буає на сайті TCM Movie Database (англ.)