Шарль Адольф Вюрц У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Вюрц Ша рль Адо льф Вю рц фр Charles Adolphe Würtz 2

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Вюрц.

Ша́рль Адо́льф Вю́рц (фр. Charles Adolphe Würtz; 26 листопада 1817, Страсбург — 12 травня 1884, Париж) — французький хімік, член Паризької академії наук (1867) і її президент з 1881 р., член-кореспондент Петербурзької АН (1873).

Шарль Адольф Вюрц
фр. Charles Adolphe Würtz

Народився	26 листопада 1817(1817-11-26) Страсбург, Ельзас, Франція
Помер	12 травня 1884(1884-05-12) (66 років) Париж, Франція
Поховання	Пер-Лашез і tomb of Oppermann^d :
Країна	Франція
Діяльність	хімік, політик, викладач університету, лікар
Alma mater	Страсбурзький університет Гіссенський університет Jean Sturm Gymnasium^d (1834)
Галузь	Хімія
Заклад	Факультет медицини, Париж^d Faculté de médecine de Strasbourg^d Institut national agronomique^d
Посада	Пожиттєвий сенатор^d, Mayor of 7th arrondissement of Paris^d і президент
Вчителі	Юстус фон Лібіх і Жан-Батист Дюма
Відомі учні	Зайцев Олександр Михайлович
Аспіранти, докторанти	Еміль Лемуан Поль Еміль Лекок де Буабодран Арман Готьє
Членство	Лондонське королівське товариство Паризьке філоматичне товариство^d Французька академія наук Петербурзька академія наук Американська академія мистецтв і наук Прусська академія наук Société Chimique de France^d Паризька медична академія Баварська академія наук Національна академія наук США Бельгійська королівська академія медицини^d Туринська академія наук
Відомий завдяки:	Реакція Вюрца
Нагороди	Лекторська премія Фарадея (1879) іноземний член Лондонського королівського товариства^[d] (9 червня 1864) Jecker Prize^d (1864) Список 72 імен на Ейфелевій вежі
Шарль Адольф Вюрц у Вікісховищі

Біографія Редагувати

У 1843 отримав ступінь доктора медицини; вивчав хімію у Ю. Лібіха в Гіссені і Ж. Б. Дюма в Парижі. З 1853 професор хімії у Вищій медичній школі в Парижі.

Роботи Вюрца Редагувати

Роботи Вюрца відносяться головним чином до органічної хімії, яку він збагатив відкриттям нових сполук і нових загальних методів синтезу. У 1849 Вюрц, діючи їдким калієм на метиловий і етиловий ефіри ізоціанової і ізоціанурової кислот, отримав метиламін і етиламін — найпростіші представники ряду жирних амінів. У 1855 Вюрц запропонував загальний спосіб (пізніше названий ім'ям Вюрца) синтезу насичених вуглеводнів дією металевого натрію на алкілгалогенід. У 1856 Вюрц синтезував етиленгліколь — перший з двохатомних спиртів, або гликолей, в 1859 — етиленхлоргідрін і при обробці його їдким калі — окис етилену, яка послужила Вюрц вихідним продуктом для синтезу аміноспиртів, холіну (1867) і нейріну (1869). У 1867 Вюрц сплавом бензолсульфокіслоти з їдким лугом отримав фенол (карболову кислоту). У 1872 Вюрц описав альдольну конденсацію. Вюрц був переконаним прихильником передових напрямків хімії свого часу — атомно-молекулярного вчення і теорії хімічної будови А. М. Бутлерова, поширенню яких сприяв. Він розумів величезне значення періодичного закону Д. І. Менделєєва і сприяв визнанню його за кордоном. Всі навчальні посібники та монографія Вюрца отримали в свій час широке поширення.

Див. також Редагувати

Примітки Редагувати

http://gallica.bnf.fr/ark:/12148/bpt6k9751478j/f116
http://www.jstor.org/stable/93440
http://www.researchgate.net/publication/236233531_Charles-Adolphe_Wrtz/file/9c960519db3bc24b43.pdf
http://www.yelp.com/biz/paris-store-wolfisheim
Французька академія наук — 1666.
d:Track:Q377066d:Track:Q188771
www.accademiadellescienze.it
d:Track:Q107212659
Wurz A. Ueber eine neue Klasse organischer Radicale // Justus Liebigs Annalen der Chemie. 1855. B. 96. H. 3. S. 364—375. [1] [ 11 серпня 2014 у Wayback Machine.]
Wurtz C. A. Sur un aldéhyde-alcool // Comptes rendus de l'Académie des sciences. 1872. T. 74. № 22. P. 1361. [2] [ 11 січня 2012 у Wayback Machine.]

[[http://gallica.bnf.fr/ark:/12148/bpt6k9751478j/f116_http://gallica.bnf.fr/ark:/12148/bpt6k9751478j/f116]<span_class="wef_low_priority_links"></span><div_style="display:none"></div>-1] ttp://gallica.bnf.fr/ark:/12148/bpt6k9751478j/f116

[[http://www.jstor.org/stable/93440_http://www.jstor.org/stable/93440]<span_class="wef_low_priority_links"></span><div_style="display:none"></div>-2] ttp://www.jstor.org/stable/93440

[[http://www.researchgate.net/publication/236233531_Charles-Adolphe_Wrtz/file/9c960519db3bc24b43.pdf_http://www.researchgate.net/publication/236233531_Charles-Adolphe_Wrtz/file/9c960519db3bc24b43.pdf]<span_class="wef_low_priority_links"></span><div_style="display:none"></div>-3] ttp://www.researchgate.net/publication/236233531_Charles-Adolphe_Wrtz/file/9c960519db3bc24b43.pdf

[[http://www.yelp.com/biz/paris-store-wolfisheim_http://www.yelp.com/biz/paris-store-wolfisheim]<span_class="wef_low_priority_links"></span><div_style="display:none"></div>-4] ttp://www.yelp.com/biz/paris-store-wolfisheim

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q414147_citetype_Q1966910"_data-entity-id="Q188771">[https://www.academie-sciences.fr/archivage_site/academie/membre/_Французька_академія_наук]<span_class="wef_low_priority_links">_—_1666.</span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q377066]][[d:Track:Q188771]]</div>-5] Французька академія наук — 1666.
d:Track:Q377066d:Track:Q188771

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q35127"_data-entity-id="Q107212659">www.accademiadellescienze.it<span_class="wef_low_priority_links"></span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q107212659]]</div>-6] www.accademiadellescienze.it
d:Track:Q107212659

[7] Wurz A. Ueber eine neue Klasse organischer Radicale // Justus Liebigs Annalen der Chemie. 1855. B. 96. H. 3. S. 364—375. [1] [ 11 серпня 2014 у Wayback Machine.]

[8] Wurtz C. A. Sur un aldéhyde-alcool // Comptes rendus de l'Académie des sciences. 1872. T. 74. № 22. P. 1361. [2] [ 11 січня 2012 у Wayback Machine.]