Шанта́ль А́нна Акерма́н (фр. Chantal Akerman; нар. 6 червня 1950, Брюссель, Бельгія — пом. 5 жовтня 2015, Париж, Франція) — бельгійська кінорежисерка, сценаристка, акторка і продюсерка. Лауреатка та номінантка багатьох фестивальних та професійних кінонагород .
| Шанталь Акерман | |
|---|---|
| фр. Chantal Akerman | |
| Шанталь Акерман у 2012 році | |
| Ім'я при народженні | Шанталь Анна Акерман |
| Дата народження | 6 червня 1950[…] |
| Місце народження | Еттербек, округ Брюссель-Столиця, Брюссельський столичний регіон, Бельгія |
| Дата смерті | 5 жовтня 2015[…] (65 років) |
| Місце смерті | XX округ Парижа, Париж, Франція |
| Поховання | |
| Громадянство | Бельгія |
| Професія | кінорежисер, сценаристка, акторка |
| Alma mater | INSAS[d] |
| Роки активності | 1974—2015 |
| IMDb | ID 0001901 |
| Нагороди та премії | |
| Шанталь Акерман у Вікісховищі |
Життєпис Редагувати
Шанталь Анна Акерман народилася в Брюсселі, Бельгія, в єврейській сім'ї вихідців з Польщі. Матір Шанталь і її батьки були депортовані в концтабір Аушвіц, звідки живою повернулася лише матір. Головну роль у рішенні зайнятися кінорежисурою зіграв побачений Акерман фільм Годара «Безтямний П'єро» (1965). Інший важливий чинник — американський експериментальний кінематограф, і передусім фільми Майкла Сноу. Перша короткометражна стрічка Шанталь Акерман, яку вона зняла, коли їй виповнилося 18 років, «Моє місто великим планом» (1968), отримала схвалення відомого бельгійського кінорежисера Андре Дельво.
Творчість Редагувати
Шанталь Акерман знімала як документальні, так і ігрові стрічки. Найпомітнішою з останніх стала стрічка «Жанна Дільман, набережна Коммерс, будинок 23, 1080, Брюссель»[en] (1975).
Режисерка авторського кіно, Акерман не орієнтувалася на кінозірок, проте в її фільмах в різний час знімалися такі майстри, як Орор Клеман, Дельфін Сейріг, Магалі Ноель, Жульєт Бінош, Марія де Медейрос, Вільям Герт, Жан-П'єр Кассель, Сільвія Тестю. Іноді Акерман знімалася у власних стрічках, а також у фільмах інших режисерів (Філіпа Гарреля та ін.).
У 1986 році Шанталь Акерман входила до складу журі головного конкурсу 43-го Венеційського міжнародного кінофестивалю. Була також членом журі основного конкурсу 41-го Берлінського міжнародного кінофестивалю (1991).
Виставки Редагувати
Важливі персональні виставки творчості Акерман відбулися в Музеї сучасного мистецтва, Антверпен, Бельгія (2012), Массачусетському технологічному інституті (2008), Музеї мистецтв Тель-Авіва, Ізраїль (2006), Художньому музеї Принстонського університету, Принстон, штат Нью-Джерсі (2006) та Центрі Жоржа Помпіду, Париж (2003). Акерман брала участь у documenta XI (2002) та Венеціанській бієнале (2001).
У 2011 році в Австрійському кіно музеї було показано ретроспективу творчості Акерман.
Смерть Редагувати
Шанталь Акерман померла 5 жовтня 2015 року в Парижі у віці 65 років. Газета Le Monde повідомила, що вона вчинила самогубство.
Фільмографія Редагувати
| Рік | Фільм | Оригінальна назва | Примітки |
|---|---|---|---|
| 1968 | Вибухни, моє місто | Saute ma ville | короткометражний |
| 1972 | Готель «Монтерей» | Hotel Monterey | документальний |
| 1974 | Я, ти, він, вона | Je, tu, il, elle | |
| 1975 | «Жанна Дільман, набережна Коммерс, будинок 23, 1080, Брюссель»[en] | Jeanne Dielman, 23, quai du commerce, 1080 Bruxelles | |
| 1977 | Новини з дому | News from Home | |
| 1978 | Зустрічі Анни[fr] | Les Rendez-vous d'Anna | |
| 1982 | Усю ніч | Toute une nuit | |
| 1983 | Одного разу Піна запитала… | Un jour Pina a demandé… | документальний, про Піну Бауш |
| 1986 | Золоті восьмидесяті | Golden Eighties | |
| 1988 | Американські історії | Histoires d'Amérique | |
| 1989 | Три останні сонати Франца Шуберта | Les Trois Dernières Sonates de Franz Schubert | документальний |
| 1991 | Ніч і день[fr] | Nuit et jour | |
| 1993 | Зі сходу | D'est | документальний |
| 1994 | Портрет дівчини у Брюсселі кінця шестидесятих років | Portrait d'une jeune fille de la fin des années 60 à Bruxelles | |
| 1996 | Диван у Нью-Йорку | Un divan à New York | |
| 1997 | Шанталь Акерман очима Шанталь Акерман | Chantal Akerman par Chantal Akerman | |
| 1999 | Південь | Sud | документальний |
| 2000 | Полонянка | La Captive | за однойменним романом Марселя Пруста (1925) |
| 2002 | По іншу сторону | De l'autre côté | документальний |
| 2004 | Завтра переїжджаємо | Demain on déménage | |
| 2006 | Там, внизу | Là-bas | документальний фільм про Ізраїль |
| 2009 | На схід разом з Сонею Видер-Атертон | À l'Est avec Sonia Wieder-Atherton | телевізійний документальний |
| 2011 | «Каприз Олмейєра» | La folie Almayer | по однойменним романом Джозефа Конрада |
| 2015 | Не домашнє кіно | No Home Movie |
Визнання Редагувати
| Нагороди та номінації Шанталь Акерман | |||
|---|---|---|---|
| Рік | Категорія | Фільм | Результат |
| Міжнародний кінофестиваль у Чикаго | |||
| 1978 | Бронзовий Г'юго за найкращий фільм | Зустрічі Анни | Перемога |
| 2004 | Гран-прі Золотий Г'юго | Завтра переїжджаємо | Номінація |
| Берлінський міжнародний кінофестиваль | |||
| 1989 | Золотий ведмідь | Американські історії | Номінація |
| Стокгольмський міжнародний кінофестиваль | |||
| 1991 | Бронзовий кінь | Ніч і день | Номінація |
| Туринський міжнародний кінофестиваль молодого кіно | |||
| 1994 | Приз ФІПРЕССІ — Спеціальна згадка | Портрет дівчини у Брюсселі кінця шестидесятих років | Перемога |
| Міжнародний кінофестиваль у Карлових Варах | |||
| 1996 | Кришталевий глобус за найкращий франкомовний фільм | Кушетка в Нью-Йорку | Номінація |
| Приз екуменічного журі — Спеціальна згадка | Перемога | ||
| Міжнародний кінофестиваль фільмів про права людини в Нюрнберзі | |||
| 2001 | Спеціальна згадка | Південь | Номінація |
| Премія Жозефа Плато | |||
| 2003 | Найкращий бельгійський документальний фільм | По іншу сторону | Номінація |
| Премія «Люм'єр» | |||
| 2005 | Найкращий франкомовний фільм | Завтра переїжджаємо | Перемога |
| Премія «Сезар» | |||
| 2007 | Найкращий документальний фільм | Там, внизу | Номінація |
| Європейський кінофестиваль в Севільї | |||
| 2015 | Спеціальна згадка | Не домашнє кіно | Перемога |
| Міжнародний кінофестиваль у Локарно | |||
| 2015 | Золотий леопард | Не домашнє кіно | Номінація |
| Альянс жінок кіножурналістів | |||
| 2016 | Жінка-ікона року | Перемога |
Примітки Редагувати
- Chantal Akerman
- Chantal Akerman — 2008.
- SNAC — 2010.
- ↑ Fichier des personnes décédées
- ↑ http://next.liberation.fr/culture-next/2015/10/06/mort-de-la-cineaste-chantal-akerman_1398190
- ↑ Discogs — 2000.
- ↑ Shepherd M. C., Gregersen E. Encyclopædia Britannica
- (нім.). derStandard.at. 6 жовтня 2015. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 6 жовтня 2015.
- Julien Gester (6 жовтня 2015). . Culture / Next (фр.). Libération. Архів оригіналу за 6 жовтня 2015. Процитовано 6 жовтня 2015.
- . berlinale.de. Архів оригіналу за 8 травня 2005. Процитовано 21.03.2016.
- . Marian Goodman (англ.). Архів оригіналу за 4 червня 2020.
- Donadio, Rachel; Buckley, Clara (6 жовтня 2015). . "The New York Times". Архів оригіналу за 8 жовтня 2015. Процитовано 6 жовтня 2015.
- Julien Gester (6 жовтня 2015). . Libération. Архів оригіналу за 6 жовтня 2015. Процитовано 21.03.2016.
- Catherine Shoard (6 жовтня 2015). . Guardian. Архів оригіналу за 7 жовтня 2015. Процитовано 21.03.2016.
- Isabelle Regnier (6 жовтня 2015). . Le Monde. Архів оригіналу за 9 жовтня 2015. Процитовано 21.03.2016.
- Нагороди та номінації Шанталь Акерман на сайті IMDb(англ.)
Література Редагувати
- Margulies I. Nothing happens: Chantal Akerman's hyperrealist everyday. Durham: Duke UP, 1996
- Pravadelli V. Performance, rewriting, identity: Chantal Akerman's postmodern cinema. Torino: Otto, 2000
- Foster G.A. Identity and memory: the films of Chantal Akerman. Carbondale: Southern Illinois UP, 2003.
- Paquot C. Chantal Akerman: autoportrait en cinéaste. Paris: Cahiers du Cinéma, 2004
Посилання Редагувати
- Шанталь Акерман на сайті IMDb (англ.)
- Шанталь Акерман на сайті AlloCiné (фр.)