Івáн Михайлович Чумáк (нар. 25 червня 1926, Олексіївка — пом. 19 березня 2004, Луганськ) — український скульптор; член Спілки радянських художників України з 1959 року.
| Чумак Іван Михайлович | |
|---|---|
| | |
| Народився | 25 червня 1926 Олексіївка, Новоайдарський район, Луганська область |
| Помер | 19 березня 2004 (77 років) Луганськ, Україна |
| Поховання | Луганськ |
| Країна | СРСР Україна |
| Діяльність | скульптор |
| Alma mater | Львівський інститут прикладного та декоративного мистецтва (1954) |
| Вчителі | Кронгауз Герман Ліпманович, Рябінін Микола Леонідович і Бендрик Микола Кузьмович |
| Членство | Спілка радянських художників України |
| Нагороди | |
| Премії | |
Біографія Редагувати
Народився 25 червня 1926 в селі Олексіївці (тепер Щастинський район Луганської області, Україна) в селянській сім'ї. Під час голодомору 1932—1933 років його батьки переїхали в Луганськ. З 1934 року навчався в 13-й школі. З 1941 по 1947 рік навчався на будівельника в Луганському залізничному технікумі, по закінченні якого працював у Львові на повоєнній відбудові міста. Там він вступив у Львівський інститут прикладного і декоративного мистецтва (викладачі: Герман Кронгауз, Микола Рябінін, Микола Бендрик) й закінчив його 1954 року з червоним дипломом. Дипломна робота — декоративна двофігурна скульптурна композиція «Композитор Микола Лисенко і народний співак Остап Вересай» (керівник Микола Рябінін, оцінка: відмінно).
Після навчання повернувся до Ворошиловграда, де кілька років працював у художньому училищі, а у 1957 році став членом творчої бригади скульпторів, до якої входили Віктор Мухін, Василь Федченко й Василь Агібалов. В групі працював до виходу на пенсію. У післявоєнний радянський період групою створено біля 90 відсотків пам'ятників в Луганській області.
Жив у Луганську в будинку на кварталі Шевченка, № 54, квартира № 12, та в будинку на вулиці Тараса Шевченка, № 4, корпус № З, квартира № 327Чумак Іван Михайлович / Довідник членів Спілки художників України. Київ. 1998, сторінка 160.. Помер у Луганську 19 березня 2004 року.
Творчість Редагувати
обеліск героям-визволителям Ржева |
меморіал «Трудівникові Луганщини» |
меморіальний комплекс «Вічний вогонь» |
пам'ятник Тарасові Шевченку |
Працював в галузі станкової та монументальної скульптури. Серед робіт:
- пам'ятник Володимиру Леніну у Луганську (1958, у співавторстві з Василем Агібаловим, Віктором Мухіним, Василем Федченком);
- пам'ятник героям-визволителям Ржева у Ржеві (1963, граніт; у співавторстві з Віктором Мухіним, Василем Федченком, архітектори Т. Шульгіна, О. Усачов);
- «Лаборантка» (1963, мармур);
- «Слово о полку Ігоревім» (1966, мармур; зберігається в Музеї «Слова о полку Ігоревім» в Новгороді-Сіверському);
- портрет Героя Соціалістичної Праці С. Воротникова (1967, литий камінь);
- портрет Героя Соціалістичної Праці В. Борзих (1967, литий камінь);
- меморіал «Трудівникові Луганщини» (також «Свято Жовтня», «Факел Жовтня») у Луганську (1967, у співавторстві з Іллею Овчаренком, архітектор В. Житомирський);
- «Климент Ворошилов» (1969);
- портрет Героя Соціалістичної Праці А. Бондаренка (1970, граніт);
- обеліск з тематичними рельєфами «Тим, що боротьбу пізнали…» у Луганську (1970, залізобетон, архітектор В. Житомирський)
- монумент «Україна — визволителям» у смт Міловому (1972, у співавторстві);
- меморіальний комплекс «Вічний вогонь» у Сєвєродонецьку (1975, у співавторстві з Миколою Можаєвим);
- портрет скульптора Василя Федченка (1982);
- портрет Карла Брюллова (1987);
- портрет Бориса Грінченка (1988);
- портрет Г. Тютюника (1995);
- композиція «Дума про Україну. Останній кошовий війська Запорізького Петро Калнишевський на засланні у Соловках» (1995);
- композиція «Оранта» (1995);
- пам'ятник Тарасові Шевченку у Луганську (1998, архітектори В. Житомирський, О. Довгополов);
Відзнаки Редагувати
- Державна премія УРСР імені Тараса Шевченка (1973 рік; разом з В. І. Мухіним, В. X. Федченком, І. П. Овчаренком (скульпторами), А. М. Єгоровим, Г. Г. Головченком, І. Ф. Міньком (архітекторами) за монумент «Україна — визволителям» у смт Міловому Луганської області).
- Заслужений художник УРСР з 1976 року;
- Почесна грамота Президії Верховної Ради УРСР (1980);
- Почесний громадянин Луганська з вересня 1996 року;
- Народний художник України з 21 грудня 1996 року.
Примітки Редагувати
- ↑ Чумак Іван Михайлович / Довідник членів Національної спілки художників України. Київ. 2003, сторінка 310.
- ↑
- Чумак Іван Михайлович / Львівська національна академія мистецтв. Кафедра монументально-декоративної скульптури. Випускники кафедри
- ↑ Архів оригіналу за 4 березня 2022. Процитовано 27 вересня 2020.
- Русская литература и фольклор. [ 6 жовтня 2013 у Wayback Machine.](рос.)
- Офіційний сайт луганського міського горови і Луганської міської ради. [ 2012-04-22 у Wayback Machine.](рос.)
- Архів оригіналу за 18 серпня 2021. Процитовано 27 вересня 2020.
Література Редагувати
- Чумак Іван // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1984. — Кн. 2, [т. 10] : Хмельницький Борис — Яцків.;
- Чумак Іван Михайлович // Українські радянські художники. Довідник. — Київ : Мистецтво, 1972. — С. 513.;
- Чумак Іван Михайлович // Словник художників України / за ред. М. П. Бажана (відп. ред.) та ін. — К. : Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1973. — С. 250.
- Чумак Іван Михайлович // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.;
- Чумак Іван Михайлович // Митці України : Енциклопедичний довідник / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1992. — С. 635. — ISBN 5-88500-042-5. [Архівовано з першоджерела 12 вересня 2022.]