Чжу Цічжень (кит.: 朱祁鎮; піньїнь: Zhu Qizhen), храмове ім'я Їнцзун (кит.: 英宗; піньїнь: Yingzong 29 листопада 1427 —23 лютого 1464) — шостий імператор династії Мін у 1435–1449 (девіз Чжентун) та 1457–1464 роках (девіз Тяньшунь).
| Чжу Цічжень | |
| |
|---|---|
| 7 лютого 1435 — 1 вересня 1449 року | |
| Попередник: | Чжу Чжанцзі |
| Спадкоємець: | Чжу Ціюй |
| 11 лютого 1457 — 23 лютого 1464 року | |
| Попередник: | Чжу Ціюй |
| Спадкоємець: | Чжу Цзяньшень |
| Народження: | 29 листопада 1427 Пекін, імперія Мін |
| Смерть: | 23 лютого 1464 (36 років) Пекін, імперія Мін |
| Поховання: | Гробниці імператорів династії Мін і Yuling Mausoleum (Ming dynasty)d |
| Країна: | імперія Мін |
| Рід: | Династія Мін[d] |
| Батько: | Чжу Чжанцзі |
| Мати: | Empress Xiaogongzhangd |
| Шлюб: | Empress Xiaozhuangruid і Empress Xiaosud |
| Діти: | Чжу Цзяньшень, Zhu Jianchund, Princess Chongqingd, Princess Chun'and, Princess Guangded, Princess Jiashand, Princess Longqingd, Princess Chongded, princezna I-singd, Princess Jiaxiangd, Zhu Jianpeid, Zhu Jianzhid, Zhu Jianxund, Zhu Jianlind, Zhu Jianshud, Zhu Jianzed і Q11094761? |
| Медіафайли у Вікісховищі |
Життєпис Редагувати
Перше правління Редагувати
Народився 29 листопада 1427 року у Пекіні. Був старшим сином імператора Чжу Чжанцзі. Вступив на трон малолітнім, тому сформовано регентську раду, здебільшого з євнухів. Владу фактично перебрав на себе євнух Ван Цзінь, діяльність якого лише сприяла зростанню внутрішньої напруги. Уряд не зміг впоратися із наслідками посухи, що тривала з перервами з 1435 до 1448 року. До того ж у 1448 році відбулася велика повінь ріки Хуанхе. Все це викликало численні повстання на сході та центрі країни. В цей же час Ван Цзінь розпочав війну проти бірманського племені шанів. Утім китайці не зуміли здолати бірманців.
Водночас Ван Цзінь вступив у конфлікт з очільниками ойратів Тайсун-ханом та Есен-тайши. 4 серпня 1449 року імператор рушив проти ойратів. Внаслідок втручання в організацію походу Ван Цзіня війська потрапили у складне становище, в першу чергу не вистачало харчів. Було вирішено відступити до Великого китайського муру. В цей же час Есен-тайши вдерся на територію Китаю. Вирішальна битва відбулася 1 вересня у місцині Туму (на території провінції Хубей). В результаті китайці були вщент розгромлені, імператор Чжу Цічжень потрапив у полон, Ван Цзіня вбили власні офіцери. Після цієї звитяги ойрати повернулися до себе, намагаючись використати полоненого імператора.
Між правлінням Редагувати
З 1559 до 1550 Чжу Цічжень перебував у полоні. За цей час імператором оголосив себе його зведений брат Чжу Ціюй. Тому вага Чжу Цічженя для ойратів значно знизилася. До того ж він встановив гарні стосунки з тайсун-ханом, а згодом затоваришував з есеном. З огляду на нові обставини Чжу Цічженя було відпущено до Китаю без викупу та якихось умов.
По поверненню колишній імператор жив відлюдником у Забороненому місті. Втім, у 1557 році, скориставшись із хвороби імператора Чжу Ціюя, організував заколот. У підсумку повернув собі трон, а колишнього імператора наказав стратити.
Друге правління Редагувати
Ставши знову імператором Чжу Цічжень не намагався проводити реформи, водночас відмовився від активної зовнішньої політики, перейшов до оборони. 1460 року було відбито напад монголів на прикордонні провінції. Здебільшого займався боротьбою з прихильниками колишнього імператора. Внаслідок цього у 1461 році повстав генерал Цао Цінь. Бої точилися у Пекіні та Забороненому місті. Зрештою вдалося придушити заколот. Того ж року монголи здійснили новий похід проти Китаю, який все ж вдалося відбити. У 1462 році імператор вимушений був укласти мирний договір з Монгольським каганатом, за яким поновлено торгівлю між державами. В подальшому правління Чжу Цічженя не порушувалося ніякими конфліктами. Помер 23 лютого 1464 року.
Примітки Редагувати
- ↑ China Biographical Database
Джерела Редагувати
- Robinson, David M. «Politics, Force and Ethnicity in Ming China: Mongols and the Abortive Coup of 1461,» Harvard Journal of Asiatic Studies (Volume 59: Number 1, June 1999): 79-123.