Цитопла́зма — основна за об'ємом частина клітини, її внутрішній вміст. За фізичними властивостями це напіврідка маса колоїдної структури — гіалоплазма (цитозоль), в якій перебувають усі клітинні органели, крім ядра. Цитозоль складається з води, солей, органічних молекул і багатьох ферментів, що каталізують хімічні реакції у клітині. Цитоплазма відіграє важливу роль у клітині, слугуючи середовищем, у якому розташовані органели і яке забезпечує перебіг багатьох хімічних реакцій та постачання необхідних речовин до різних частин клітини. Цитоплазма оточена клітинною мембраною (або цитоплазматичною мембраною для більшості прокаріотів) і оточує ядро та мембрани органел. Гіалоплазма може перебувати у рідкому (золь) стані і в'язкому (гель).
Історія
Термін у 1863 році запропонував Рудольф фон Келлікер, спершу як синонім до протоплазми, однак згодом його значення змінилось на позначення внутрішньоклітинної речовини та позаядерних органел.
Раніше існувала певна неузгодженість щодо визначення цитоплазми[джерело?], оскільки деякі автори не включали в неї деякі органели, зокрема вакуолі та часом — пластиди.
Джерела
- Alberts, Bruce (2008). Molecular biology of the cell. New York: Garland Science. ISBN 978-0-8153-4105-5.
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Цитоплазма |
| Це незавершена стаття з клітинної біології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |