У клітинній біології, везикула — це відносно невелика органела, відокремлена від цитозоля щонайменш однією ліпідною мембраною. Якщо вона має тільки один шар ліпідів, вона називається одноламелярною, якщо більше — багатоламелярною. Везикула використовуються для збереження, транспорту та переробки поживних речовин, продуктів та відходів клітини.
Види везикул
- Транспортні везикули можуть переміщувати молекули між внутрішніми компонентами клітини, наприклад переносити білки з ЕПР в апарат Гольджі. Наприклад, екзоцитозні і ендоцитозні бульбашки.
- Синаптичні везикули (або синаптичні пухирці) знаходяться в пресинаптичних межах в нейронах і містять нейромедіатори.
- Газові везикули виявлені у архей, бактерій і планктонних організмів, зокрема водоростей і, можливо, контролюють вертикальну міграцію у останніх, за допомогою регулювання газової складової, забезпечуючи тим самим плавучість і можливість отримання максимальної сонячної енергії.
- Лізосома — це мембрано-обмежений органоїд, який може перетравлювати макромолекули (ламаючи їх на менші частини), які взяті нею з зовнішнього середовища.
- Матричні везикули знаходяться всередині позаклітинного простору, або на матриксі. Вони були відкриті за допомогою електронної мікроскопії Г. Кларком Андерсоном і Ермано Бонуччі. Ці клітинно-вторинні везикули спеціалізуються на запуску біомінералізації на матриксі в різних тканинах: кісткової, хрящової, в дентині. Зазвичай протягом мінералізації велика кількість прохідних іонів кальцію і фосфатів супроводжується апоптозом клітини (генетично запрограмованим самознищенням клітини).
Джерела
| Це незавершена стаття з клітинної біології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |