Це́рква Мико́ли Чудотво́рця На́бережного або На́бережно-Микі́льська це́рква — православна церква в Києві на Подолі, пам'ятка архітектури українського бароко. Розташована на розі вулиць Григорія Сковороди і Почайнінської. Споруджена за проєктом Івана Григоровича-Барського у 1772—1775 роках, добре збереглася до наших днів.
| Церква Миколи Чудотворця Набережного | |
|---|---|
| Назва на честь: | Миколай Чудотворець |
| | |
| Церква Миколи Чудотворця Набережного | |
| 50°28′02″ пн. ш. 30°31′23″ сх. д. / 50.4673889° пн. ш. 30.5232500° сх. д.Координати: 50°28′02″ пн. ш. 30°31′23″ сх. д. / 50.4673889° пн. ш. 30.5232500° сх. д. | |
| Статус | Пам'ятка архітектури національного значення |
| Країна | Україна |
| Розташування | Київ, вул. Григорія Сковороди, 12 |
| Конфесія | ПЦУ |
| Архітектурний стиль | храм українське бароко, дзвіниця російсько-візантійський |
| Архітектор | І. Г. Григорович-Барський |
| Будівництво | 1772 — 1775; дзвіниця - 1863 |
| Церква Миколи Набережного (Україна) | |
| Церква Миколи Набережного у Вікісховищі |
Церква Миколи Набережного була єдиним київським храмом, де богослужіння не припинялися в радянські часи аж до 1960 року. У 1992 році тут відновилися богослужіння. Деякий час церква виконувала функції кафедрального храму УАПЦ в Києві. Належить до Православної Церкви України.
Історія Редагувати
Заснування церкви Редагувати
Згідно з народним повір'ям, давній храм на честь св. Миколая був зведений у XI столітті поблизу того місця на березі річки, де, за переказом, втопилося немовля, однак потім чудом врятувалося.
Перші відомі писемні джерела свідчать, що вже в середині XVI століття тут існувала дерев'яна парафіяльна церква Миколи Набережного. Після пожежі 1677 року храм був зруйнований і на його місці будується нова дерев'яна церква. На плані Києва 1695 року церкву Миколи Набережного зображено дерев'яною однобаневою з однією вівтарною апсидою. Наприкінці 1750-х років коштом козаків Київського та Ніжинського полків було здійснено капітальний ремонт. Незважаючи на розпочате в 1770-х роках спорудження нового кам'яного храму, старий дерев'яний був розібраній лише наприкінці XVIII століття.
Зведення мурованої церкви Редагувати
Нова мурована церква була зведена впродовж 1772–1775 років за проєктом українського архітектора Івана Григоровича-Барського на добровільні пожертвування. Можливо, за зразок йому слугувала церква в селі Лемеші, біля Козельця, проєкт якої замовила у нього Наталя Розумовська з тим, щоб реалізувати його на могилі свого чоловіка, лемешівського козака Григорія Розума.
1863 року до церкви в російсько-візантійському стилі прибудована дзвіниця з теплим храмом за проєктом Михайла Іконнікова.
Радянські часи Редагувати
| Цей розділ потребує доповнення. (листопад 2011) |
Сучасність Редагувати
| Цей розділ потребує доповнення. (листопад 2011) |
Сповідні розписи, метричні книги і клірові відомості церкви (з 1737 по 1919 рік) зберігаються в Центральному державному історичному архіві України в Києві (ЦДІАК України).
Легенди Редагувати
Згідно з народним повір'ям, храм на честь Миколи Чудотворця було зведено поблизу того місця, де втопилося немовля. Легенда розповідає про подружжя, яке вирушило у Вишгород на поклін мощам Св. Бориса і Гліба та поверталося на човні Дніпром до Києва. Під час подорожі жінка задрімала і випустила маля у воду. З відчаю батьки звернулися з молитвою про допомогу до св. Миколи. І здійснилося чудо — батьки знайшли невдовзі дитя живим та неушкодженим у Софійському соборі біля ікони св. Миколи Мокрого. Протягом століть ікону св. Миколи Мокрого визнавали як головну святиню Софійського собору та найдавнішу чудотворну ікону на Русі.
Архітектура Редагувати
Храм Редагувати
| Цей розділ потребує доповнення. (листопад 2011) |
Дзвіниця з церквою Благовіщення Редагувати
| Цей розділ потребує доповнення. (листопад 2011) |
Галерея Редагувати
Див. також Редагувати
Примітки Редагувати
- ↑ Толочко Л. І. Подільські храми Києва / Л. І. Толочко, М. Г. Дегтярьов. — К. : Техніка, 2003. — 176 с. : іл. — (Нац. святині України). — ISBN 966-575-036-4.
- Золотоверхий Київ. Фотоальбом. — К. : Спалах, 1995. — 160 с. : іл.
- ↑ Галайба В. Храми Св. Миколая в Києві. — К. : Вид-во «Бібліотека українця», 2002. — 64 с.
- Микола Закревський вказує на 1779 рік
- Церква св. Миколая (Набережного-Микільська, Миколи Набережного, Миколи Мокрого) на Подолі у м. Києві [ 5 березня 2016 у Wayback Machine.] // Зведений каталог метричних книг, клірових відомостей та сповідних розписів, ЦДІАК України