Валенти́на Ада́мівна Цербе-Не́сіна (нар. 8 січня 1969, с. Полісся Коростенського району Житомирської області) — українська біатлоністка, бронзова призерка Олімпіади-94 в Ліллехамері (Норвегія). Кавалерка «Ордена княгині Ольги», Заслужений майстер спорту України, почесна громадянка міста Прилуки.
| Валентина Цербе-Несіна Валентина Адамівна Цербе-Несіна | |
|---|---|
| Оксана Баюл і Валентина Цербе (праворуч) на поштових марках | |
| Загальна інформація | |
| Громадянство | УРСР Україна |
| Місце проживання | Прилуки |
| Народження | 8 січня 1969 (54 роки) Поліське, Коростенський район, Житомирська область, Українська РСР, СРСР |
| Зріст | 161 см |
| Вага | 53 кг |
| Спорт | |
| Країна | Україна |
| Вид спорту | біатлон |
| Нац. збірна | Збірна України з біатлону |
| Участь і здобутки | |
| Цербе-Несіна Валентина Адамівна у Вікісховищі | |
| Спортивні медалі | ||
|---|---|---|
| Представник Україна | ||
| Біатлон | ||
| Олімпійські ігри | ||
| Бронза | Ліллехаммер 1994 | Спринт |
| Чемпіонат світу | ||
| Бронза | Рупольдінг 1996 | Естафета 4×7,5 км |
| Бронза | Брезно - Осрблє 1997 | Командна гонка 7,5 км |
Життєпис Редагувати
Після закінчення Житомирського механічного технікуму механічної обробки деревини працювала на Прилуцькому меблевому комбінаті контролером відділу технічного контролю. З 1992 року до 1999 року працювала спортивним інструктором на контрактній основі штатної збірної команди України з біатлону.
На Олімпіаді-94 зайняла третє місце в гонці на 7,5 км (перша олімпійська медаль незалежної України), поступившись 1,2 секунди Миріам Бедар з Канади і 0,1 секунди білорусці Світлані Парамигіній.
Була чемпіонкою та призеркою першостей світу, Європи та України з біатлону (протягом 1988–1998 років).
Їй присвоєно звання «Заслужений майстер спорту України» (лютий 1994 року).
1998 року закінчила Чернігівський педагогічний університет імені Т. Г. Шевченка за спеціальністю вчитель фізичної культури. З 2001 до 2003 року працювала директором ТОВ «Європа», а з 2004 року — адміністратором футбольного клубу «Європа» (Прилуки). З жовтня 2004 року працює на посаді начальника відділу молоді Прилуцької міської ради.
У березні 2007 року закінчила Національну академію державного управління при Президентові України.
Державні нагороди Редагувати
Орден княгині Ольги III ст. (6 березня 2002) — за вагомі трудові здобутки, високий професіоналізм та з нагоди Міжнародного дня прав жінок і миру
Статистика Редагувати
У таблиці наведено статистику виступів біатлоніста в Кубку світу.
- Місця 1–3: кількість подіумів
- Чільна 10: кількість фінішів у першій десятці
- В очках: кількість виступів, на яких біатлоніст здобував очки
- Старти: кількість стартів
| Місця | Індивід. | Спринт | Персьют | Мас-старт | Естафета | Разом |
|---|---|---|---|---|---|---|
| 1 | 1 | 1
| ||||
| 2 |
| |||||
| 3 | 1 | 1 | 1 | 3
| ||
| Чільна 10 | 3 | 3 | 9 | 15
| ||
| В очках | 9 | 13 | 3 | 9 | 34
| |
| Стартів | 22 | 24 | 5 | 9 | 60
|
Примітки Редагувати
- «Медаль Ігор у Ліллегаммері я здобула на позичених лижах» [ 10 лютого 2018 у Wayback Machine.] «Високий замок»
- . Архів оригіналу за 11 липня 2019. Процитовано 3 листопада 2012.
Джерела Редагувати
- В. В. Лукашенко, Л. В. Лукашенко. Коростенщина моя… Історико-географічний нарис (видання друге, перероблене, доповнене). —Коростень: 2008. — 204 с. (с. 170)
Посилання Редагувати
- Троць Петро Валентина Цербе-Несіна: Олімпійську медаль виграла на чужих лижах. Легенда українського біатлону сім років не брала до рук гвинтівку, щоб не було спокуси повернутися у великий спорт, а тепер підтримує футболістів і представляє в міськраді Партію регіонів. [ 19 травня 2017 у Wayback Machine.] // «Україна Молода» № 037 за 26 лютого 2010 року
- Валентина Цербе: «С Баюл говорили только об украинской кухне» // «Вести». 24.12.2013 [ 4 лютого 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
| Це незавершена стаття про призера або призерку Олімпійських ігор. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |