Це́кання (біл. цеканьне, ciekańnie, рос. це́канье) — зміна приголосного [т] при його пом'якшенні на м'який [ц']. У більшості слів іншомовного походження цекання не спостерігається: антена, теза.
Властиве білоруській мові і деяким діалектам російської мови.
Білоруське цекання зустрічається в письмових пам'ятках із XV ст. Поширене на всій етнічній території білорусів, що свідчить на користь гіпотези про його самостійний розвиток. Юхим Карський пояснював походження цекання (як і дзекання) надмірним пом'якшенням зубних звуків «т» і «д», які почали вимовлятися зі свистячим відтінком, властивим звуком «с» і «з», що й призвело до виникнення м'яких африкат «ц'» і «дз'».
Джерела Редагувати
- Галіна Андарала, Віктар Бекіш, Сяргей Берднік, Беларуская мова. Вучэбны дапаможнік для пед. ВНУ / Пад рэд. Ларысы Грыгор'евай. — г. Менск: Вышэйшая школа, 1994 г. — 366 с. — 20 000 ас. — ISBN 5-339-00950-5 (біл.)
- Юргелевіч П., Курс сучаснай беларускай мовы з гістарычнымі каментарыямі. — Мн., 1974 г. (біл.)