Цезарій Камінський (пол. Cezary Kamiński, також пол. Kamieński; 1765 — 20 березня 1827, Лещ (передмістя Пінська) — церковний діяч, священник-василіянин, викладач астрономії Віленського університету (1797–1814), протоігумен Литовської провінції Василіянського Чину, архимандрит Лещинського монастиря.
| Цезарій Камінський | |
|---|---|
| Cezary Kamiński | |
| Народився | 1765 |
| Помер | 20 березня 1827 Лещинський монастир |
| Діяльність | священник, педагог, астроном |
| Alma mater | Грецька колегія святого Атанасія |
| Галузь | астрономія |
| Заклад | Віленський університет |
| Науковий керівник | Ян Снядецький |
| Батько | Францішек |
| Мати | Катерина |
Життєпис ред.
Народився в сім'ї Новогрудського ротмістра Францішка Камінського і його дружини Францішки з роду Якубовських (Дмитро Блажейовський подає, що мати Цезарія Камінського називалася Катерина). Вічні обіти склав у Березвецькому монастирі 1781 року. Навчався в Грецькій колегії святого Атанасія в Римі (прибув на студії 12 січня 1789, а виїхав з колегії 29 червня 1791), де 2 травня 1790 року отримав священиче рукоположення.
У 1797 році отримав номінацію на ад'юнкта астрономії Віленського університету, був також помічником астронома в університетській обсерваторії. У 1808 році став викладачем теоретичної астрономії як заступник хворого професора Ігнатія Решки. Після остаточного відходу від професорської діяльності Решки, став керівником кафедри; тоді опрацював власну навчальну програму, оперту на працях Яна Снядецького. Коли наполеонівські війська ввійшли до Вільна, Камінський став членом Комісії освіти і релігії, що діяла під керівництвом Снядецького, і разом із О. Ленартовичем і Адріяном Головнею представляв у ній інтереси Унійної Церкви в Литві і Білорусі. Тоді був уперше обраний на посаду протоігумена василіян; вдруге став протоігуменом у 1814 році, коли відійшов від праці в університеті. Як настоятель провінції виступав проти намірів царського уряду скасувати Унійну Церкву. Дбав про розвиток шкільництва, яке провадили василіяни. За його стараннями 3 грудня 1826 року школу при Жировицькому монастирі перетворено на гімназію, за що Камінський отримав «подяку від міністерства освіти».
Помер як архимандрит Лещинського монастиря (на передмісті Пінська) 20 березня 1827 року.
«Зразковий священник, скромний, в науці ґрунтовний, пильний, старанний про поступ слухачів і про славу університету; завершуючи своє служіння з причини слабкого здоров'я, засмутив своїх учнів і приятелів».
Примітки ред.
- ↑ Edmund Rabowicz. Kamieński Cezary (1765—1827)… — S. 529.
- ↑ Dmytro Blažejovskyj. Byzantine Kyivan rite students… — P. 88.
- Józef Bieliński. Uniwersytet Wileński (1579—1831) T. 3 [ 29 грудня 2016 у Wayback Machine.]… — S. 214.
Джерела ред.
- Józef Bieliński. Stan nauk matematyczno-fizycznych za czasów Wszechnicy Wileńskiej: szkic bibliograficzny. — Warszawa 1890. — 173 s. (пол.)
- Józef Bieliński. Uniwersytet Wileński (1579—1831) T. 3 [ 29 грудня 2016 у Wayback Machine.]. — Kraków 1899—1900. — 734 s. (пол.)
- Dmytro Blažejovskyj. Byzantine Kyivan rite students in Pontifical Colleges, and Seminaries, Universities and Institutes of Central and Western Europe (1576—1983), AOSBM, Sectio I. — Vol. 43. — Rome 1984. — 366 p. (англ.)
- Edmund Rabowicz. Kamieński Cezary (1765—1827) // Polski Słownik Biograficzny. — T. 11. — Wrocław-Warszawa-Kraków 1964—1965. — S. 529. (пол.)
Посилання ред.
- Каминский, Цезарь Францович [ 28 грудня 2016 у Wayback Machine.] // Большая биографическая энциклопедия (рос.)