Цвинтар Расу (лит. Rasų kapinės, пол. Cmentarz na Rossie) — один із найдавніших і найцінніших в історико-культурному відношенні некрополів Литви. Площа кладовища 10.863 га. Кладовище є пам'яткою історії та культури національного значення й охороняється державою.
| Цвинтар Расу | |
|---|---|
| | |
| Інформація про цвинтар | |
| 54°40′06″ пн. ш. 25°18′16″ сх. д.H G O | |
| Країна | Литва |
| Розташування | Вільнюс |
| Відкрито | 1801 (вперше згадано:1801) |
| Закрито | 1967 |
| Статус | закрите, крім виняткових випадків |
| Площа | 10,8 гектар |
| Цвинтар Расу Цвинтар Расу (Литва) | |
Цвинтар Расу у Вікісховищі |
Історія Редагувати
У квітні 1801 року магістрат Вільно виділив ділянку землі для цвинтаря за тодішньою міською межею. 6 травня 1801 року цвинтар був освячений. 8 травня 1801 року на ньому був похований бургомістр Ян Мюллер. У 1814 році до північної частини цвинтаря була приєднана ще одна ділянка землі.
Поруч із цим кладовищем в першій половині XIX століття розташовувалося місце для поховання померлих у відділенні Антокольської лікарні. Спочатку його називали Сирітським, потім Новою Росою (площа 4,6 га).
Перед входом на цвинтар у 1920 році були поховані солдати, полеглі в польсько-радянській війні. У 1935—1936 роках невеликий військовий цвинтар був перебудований за проектом Войцеха Ястжембовського, автора розташованого в центрі надгробка над прахом матері і серцем Юзефа Пілсудського. Поруч поховані солдати почесної варти, які відмовилися здати зброю червоноармійцям в 1939 році і були розстріляні на місці.
З 1967 року поховання на Расу, крім виняткових випадків, припинені.
10 березня 2005 року, під час державного візиту в Литву президента Польщі, на цвинтарі Расу Олександр Кваснєвський і Валдас Адамкус поклали квіти на могили Йонаса Басанавічюса і Юзефа Пілсудського.
На цвинтарі поховані Редагувати
- Франциск Смуглевіч (1745-1807) — художник, професор Віленського університету.
- Еузебіуш Словацька (1773 або 1772-1814) — поет, професор Віленського університету.
- Йонас Бендорюс (1889—1954) — литовський композитор, органіст.
- Август Бекю (1775-1824) — професор Віленського університету, медик.
- Анджей Снядецький (1768-1838) — вчений, медик, професор Віленського університету.
- Юстин Нарбут (1776-1845) — історик.
- Кароль Подчашінський (1790-1860) — архітектор.
- Адам Йохер (1791-1860) — бібліограф і філолог.
- Йоахім Лелевель (1786-1861) — історик, професор Віленського університету.
- Владислав Сирокомля (1823-1862) — письменник і поет.
- Онуфри Петрашкевич (1793-1863) — друг Адама Міцкевича, один із засновників товариства філоматів і хранитель архіву філоматів.
- Еустахи граф Тишкевич (1814-1873) — історик і археолог.
- Адам Фердинанд Адамович (1802-1881) — медик.
- Марк Конрад Соколовський (1818-1883) — відомий віртуоз класичної гітари.
- Ян Казимир Вільчинський (1806-1885) — лікар, колекціонер, видавець «Віленського альбому».
- Повілас Вішінскіс (1875-1906) — книгоноша, письменник, збирач литовського фольклору, учасник археологічних експедицій, культурний діяч.
- Йонас Яшмантас (1849-1906) — культурний діяч, організатор благодійної організації допомоги литовцям в Петербурзі, член литовської патріотичної організації «Дванадцять апостолів Вільнюса» (1895-1904).
- Мікалоюс Константінас Чюрльоніс (1875—1911) — художник і композитор.
- Аугустінас Пашкявічюс (1844-1914) — доктор, культурний діяч, керівник вільнюської литовської культурної організації «Rūta».
- Александрас Юрашайтіс (1859-1915) — литовський фотограф, з 1902 працював у власній фотостудії на Георгіївському проспекті, один з перших литовських кінорежисерів, литовський культурний діяч.
- Юзеф Балзукевич (1867-1915) — художник.
- Юозапас Амбразеюс-Амбразевічюс (1855-1915) — композитор, поет, з 1897 року керівник литовського хору.
- Габріелюс Ландсбергіс-Жямкальніс (1852-1916) — драматург, театральний діяч, публіцист, книгоноша, редактор першої литовської газети Вільнюса — Vilniaus žinios.
- Луцькевич Іван Іванович(1881-1919) — білоруський політичний діяч, археолог, етнограф, публіцист, ідеолог білоруського національного руху ХХ століття