www.wikidata.uk-ua.nina.az

Христіан Ейкман Ім я нід Christiaan EijkmanНародився 11 серпня 1858 1858 08 11 Нейкерк НідерландиПомер 5 листопада 1930

Христіан Ейкман

Христіан Ейкман
нід. Christiaan Eijkman
Народився 11 серпня 1858(1858-08-11)
Нейкерк, Нідерланди
Помер 5 листопада 1930(1930-11-05) (72 роки)
Утрехт, Нідерланди
Поховання Driehuis Velsen Crematoriumd
Місце проживання Ґелдерланд
Країна Голландія
Національність  Нідерланди
Діяльність лікар, біохімік, викладач університету, фізіолог
Alma mater Інститут Пастера
Галузь Патологія
Заклад Утрехтський університет
Посада rector of Utrecht Universityd
Науковий ступінь докторський ступінь
Науковий керівник Thomas Placed
Членство Національна академія наук США
Нідерландська королівська академія наук
Відомий завдяки: дослідник хвороби бері-бері
Брати, сестри Johann Frederik Eijkmand
Нагороди Нобелівська премія з фізіології або медицини (1929)
 Христіан Ейкман у Вікісховищі

Христіа́н Е́йкман (нід. Christiaan Eijkman) — (11 серпня1858, Нейкерку, Нідерланди — 5 листопада 1930, Утрехт, Нідерланди) — нідерландський лікар-патолог. Здобув медичний ступінь в Амстердамському університеті, деякий час служив медичним офіцером у нідерландській Ост-Індії. Працюючи на посаді директора «Школи лікаря Джави» на острові Ява шукав причину виникнення авітамінозу й, зрештою, довів, що хвороба бері-бері викликається неправильним раціоном харчування, що згодом призвело до відкриття вітамінів. Після повернення до Нідерландів працював професором бактеріології Утрехтського університету з 1898 по 1928 рік. Його галуззю досліджень були: гігієна та судова медицина, а особливий інтерес викликали тропічні хвороби. У 1929 році спільно з Фредеріком Гопкінсом Ейкман був відзначений Нобелівською премією з фізіології або медицини. Тяжкий стан через хворобу завадив йому поїхати до Осло, щоб прийняти премію особисто. На його честь Утрехтський університет заснував «Вищу школу імунології та інфекційних хвороб Ейкмана».

Життєпис Редагувати

Христіан Ейкман народився 11 серпня 1856 року в Нейкерку, провінція Гелдерланд, Нідерланди. Його батько, Христіан Ейкман (нід. Christiaan Eijkman), працював шкільним директором, а мати, Йоганна Аліда Пул (нід. Johanna Alida Pool), була домогосподаркою. Окрім Христіана в родині було ще шестеро дітей. У 1875 році він вступив до Військово-медичної школи Амстердамського університету, бажаючи в майбутньому приєднатися до Ост-Індської королівської армії Нідерландів[en]. У 1883 році в Амстердамі він отримав докторський ступінь з відзнакою за дисертацію «Про поляризацію нервів» (нід. Over polarisatie in de zenuwen). В тому ж році він залишив Нідерланди, щоб розпочати лікарську практику в нідерландській Ост-Індії. У 1885 році, перебуваючи на острові Ява, він заразився малярією і був змушений повернутися до Європи, щоб пройти курс лікування. Завдяки цьому випадку Ейкман зацікавився дослідженням тропічних хвороб, яким присвятив усе своє життя. В Нідерландах він співпрацював з дослідницькою лабораторією в Амстердамі. Однак, більшість свого часу присвятив роботі у Берлінській лабораторії Роберта Коха. Саме тут Ейкман розпочав співпрацю з Корнелісом Пекелхарінгом[en] та Тіберіусом Вінклером[en], які на той час готувалися до дослідницької експедиції з вивчення бері-бері. Хвороба, що супроводжується труднощами при ходьбі, поколюванням або втратою чутливості в руках і ногах, втратою м'язової функції сухожильних рефлексів або паралічем гомілок і сплутаністю свідомості, була широко поширена в нідерландській Ост-Індії. Ейкман приєднався до них у якості військового лікаря й 1887 році прибув на острів Ява. Проте незабаром Пекелхарінг і Вінклер були відкликані до Нідерландів, а Христіан продовжив роботу й в 1887 році був призначений керівником «Школи лікаря Джави» (нід. Dokter Djava School). Таким чином його військова кар'єра була закінчена й Ейкман зосередився на дослідженнях. У період з 1888 по 1896 рік він також обіймав посаду директора Медичної лабораторії, де розвіяв низку міфів про акліматизацію європейців у тропіках. Він довів, що показники крові прибулих, які акліматизувалися до нових умов, не змінювалися й не існувало відмінностей між фізіологією дихання чи обміну речовин між європейцями та корінним населенням. Згодом Ейкман захворів і більше не міг продовжувати свої дослідження в нідерландській Ост-Індії. У 1898 році він повернувся до Нідерландів, проте на цьому його вивчення хвороби бері-бері не закінчилося. Під його керівництвом подальші дослідження продовжив Вордерман разом з Герітом Грейнсом[en]. Не менш успішною була діяльність Ейкман після повернення. Подальші роки він присвятив продовженню дослідження з бактеріології, гігієни та охорони здоров'я. Широку відомість здобув винайдений Ейкманом тест на основі бродіння[en], за допомогою якого визначали чи була вода забруднена фекаліями людини або тварин та перевірити наявність кишкової палички. Христіан був відомим тогочасним поборником поширенню алкоголізму та туберкульозу. У 1907 році Ейкман був призначений членом Нідерландської королівської академії наук і кореспондентом Американської академії наук. За видатні заслуги перед наукою був нагороджений рядом державних орденів, а серед міжнародних найвідомішою була американська медаль Джона Скотта. Разом з тим Ейкман увійшов до історії науки, як лауреат Нобелівської премії. В 1929 році його досліди з вивчення маловідомих на той час речовин, які вважалися невід'ємно важливими для нормального функціонування людського організму, отримали міжнародне визнання. Разом з іншим дослідником макроелементів Фредеріком Гоуленд Гопкінсом Ейкман розділив грошову винагороду отримавши 1/2 від частки. Оскільки на той час голландський вчений тяжко хворів, через цю обставину він не зміг приїхати до Стокгольма особисто, щоб прочитати свою Нобелівську лекцію, але надіслав текст редактору Les Prix Nobel для публікації. Помер Ейкман в Утрехті 5 листопада 1930 року після тривалої хвороби. За життя був двічі одружений. Першою дружиною була уродженка селища Волвега провінції Фрисландія — Алтьє Вігері ван Едема (нід. Aaltje Wigeri van Edema, 1858—1886). Шлюб був не тривалим та подружжя не мало дітей, оскільки Алтьє раптово померла у двадцяти семи річному віці. Через два роки Ейкман одружився з уродженкою поселення Ломадьянг (нід. Loemadjang) Східної частини Яви — Бертою Юлією Луїзою ван дер Кемп (нід. Bertha Julie Louise van der Kemp, 1869—1940). У шлюбі у них з'явився син Пітер Гендрік ван дер Кемп (нід. Pieter Hendrik van der Kemp, 1892—1959) який згодом обрав професію лікаря.

Дослідження хвороби бері-бері Редагувати

Один із симптомів хвороби бері-бері спричиненої дефіцитом тіаміну
Формула тіаміну більш відомого, як вітамін B1

Метою діяльності Ейкмана в нідерландській Ост-Індії було дослідження та виявлення причини виникнення хвороби бері-бері. На початковому етапі він вважав, що хвороба викликана бактеріями. Щоб дослідити це, Ейкман мав тварин, інфікованих певними бактеріями, але в них хвороба не розвинулася. Він дійшов висновку, що для отримання результату необхідно витримати триваліший період інкубації. Щоб підтвердити це припущення, Христіан придбав курей й інфікував декількох з них, тоді як інші не були піддані жодному патогену. Попри це в результаті досліду всі кури захворіли. Ейкман вважав, що здорові кури заразилися хворобою від початково інфікованих курей. Щоб довести це, він купив ще одну партію птиці й тримав їх в окремих клітках. Однак, згодом всі кури виявилися хворими. На цей раз Ейкмана припустив, що вся його лабораторія була заражена, тому він помістив нових курей в нове місце. Всі особи нової партії птиці також захворіли. Успіх подальшого дослідження був викликаний випадковим спогляданням. Ейкман помітив, що курей для його дослідів годували полірованим рисом, закупленим для харчування армії. Через кілька місяців армійський кухар припинив готувати такий рис. Разом з цим змінився й раціон курей, яких, як і солдат, почали годували не полірованим рисом із лушпинням. Після цієї зміни дієти стан здоров'я хворих швидко покращився. Ейкман помітив саме ці зміни в кормах для курей і зробив висновок, що обидва види корму повинні були мати такі відмінності, де один з них містив агент (речовину), який запобігав або вилікував бері-бері. Ейкман продовжив свої спостереження за наступними стадіями хвороби та проводив розтини. Він встановив, що клінічні зміни у хворих курей були ідентичні змінам при авітамінозі та описав гістологічні ураження, типові для ендемічного перніциозного поліневриту. Він назвав виявлений стан — polineuritis galliniarium. У більш пізніх дослідженнях Ейкман довів, що хвороба не була викликана зміною у крові, диханні, температурі чи через клімат. Була виключена роль білка та мінеральних речовин рисового лушпиння у розвитку захворювання. У 1885 році він почав співпрацювати з головою управління охорони здоров'я острова Яви Адольфом Вордерманом[en] й проводив масштабні дослідження, залучаючи до них ув'язнених. Зміна раціону харчування допомогла багатьом з них одужати. З 95 тисяч ув'язнених, які їли не полірований рис, лише 9 захворіли, тоді як частота захворювання в групі зі 150 тисяч ув'язнених, які їли полірований рис, становила 4 200 осіб. Ці результати дозволили Ейкману довести, що зміна раціону харчування (зокрема, припинення вживання полірованого рису) зіграла свою роль у профілактиці та лікуванні захворювання. Після того, як Ейкман оприлюднив результати своїх досліджень він став об'єктом нападок зі сторони своїх колег. Було вказано на ймовірні помилки, які він разом із Вордерманом могли допустити під час дослідів. Вченим вказували на те, що вони не змогли достеменно встановити який із елементів рисової сировини мав лікувальну дію. Це негативно позначилось на вплив їхніх досліджень у науковій спільноті. Додатковим негативним чинником для дослідження Ейкмана та Вордермана стало те, що їхня праця була надрукована лише нідерландською мовою. Вчені на той час почали припускати, що справа не стільки, що речовина в рисовому лушпинні є протиотрутою від хвороби, скільки в тому, що хворобу викликає дефіцит саме цієї речовини. Згодом було висунуте припущення про те, що деякі речовини можуть бути необхідними для нормального функціонування організму. Однак, саму речовину так і не вдавалося виділити. Лише у 1911 році Казимир Функ остаточно виділив речовину з рисового лушпиння і назвав її «аміном», а речовини необхідні для життя — «vitae animae» (які пізніше скоротив до «vitamine»). Вже після смерті Ейкмана хімічну структуру речовини зміг схарактеризувати Роберт Раннелс Вільямс[en] в 1933, а синтезувати тіамін лише в 1936 році.

  • Дослідники хвороби викликаної дефіцитом тіаміну

Пам'ять Редагувати

Медаль Редагувати

Медаль імені Христіана Ейкмана (нід. De Eijkman Medaille) є нагородою для підтримання та заохочення дослідників, які проводять інноваційні та критично важливі дослідження в галузі глобальної охорони здоров'я. Кандидати можуть висувати себе особисто або бути висунутими колегами. Перша медаль була вручена в 1927 році й з того часу лауреатами стали 53 особи. Останнім з них був Теун Баузема (нід. Teun Bousema), професор та епідеміолог з інфекційних захворювань Університету Неймегену, Нідерланди. Спочатку нагородженими могли бути лише голландці, але у 2022 році було вирішено нагородити двома медалями: одну місцевому вченому, а іншу — вченому не голландського походження. Проте, головною умовою, окрім видатного внеску в дослідження пов'язаного з глобальною охороною здоров'я, залишається вимога до кандидата працювати в нідерландському університеті чи установі або тісно співпрацювати з ними.

Інше Редагувати

Кратер Ейкман

Ейкман[en] — місячний метеоритний кратер, розташований на зворотному боці південної півкулі Місяця. В діаметрі має 56.36 км, а глибина — 3 км. Знаходиться приблизно в половину діаметра кратера на південний схід від більшого кратера Леметра[en]. З південно-західного напрямку межує з кратером Кроммелін[en], а на північному сході — Фізо[en]. Край[en] цього кратера чітко виражений та не був суттєво змінений ударами метеоритів.

Мис Ейкмана[en] — (65°37′ пд. ш. 64°10′ зх. д.) є кінцівкою скелястого відрогу, що виступає в затоку Леру[en] від західного узбережжя півострова Барісон[en] на узбережжі Ґреяма, Земля Ґреяма, на західній стороні входу до бухти Макробія[en] та в 4 морських милях на південний схід від мису Нуньєса[en]. Його вперше було нанесено на карту Британською експедицією до Землі Ґреяма під керівництвом Джона Раймілла в 1934—1937 роках. На честь Ейкмана мис було названо Комітетом антарктичних топонімів Великої Британії[en] в 1959 році.

9676 Ейкман — астероїд головного поясу, відкритий 24 вересня 1960 року. Тіссеранів параметр щодо Юпітера — 3,207.

Публікації Редагувати

Нижче наведений перелік публікацій за авторством Христіана Ейкмана:

  • Eijkman C and Universiteit van Amsterdam. 1883. «Over Polarisatie in De Zenuwen.» Dissertation. Universiteit van Amsterdam.
  • Eijkman C. & Koninklijke Natuurkundige Vereeniging in Nederlandsch-Indië. (1889). Over het onderzoek van bacteriën. Ernst. Batavia
  • Eijkman C. Physiologie Van Den Mensch Leerboek Ten Gebruike Bij Het Onderwijs Aan De School Tot Opleiding Van Inlandsche Geneeskundigen. Batavia: Landsdrukkerij; 1893
  • Eijkman C. (1888). Leiddraad bij het electrisch onderzoek van beri-beri lijders. Landsdrukkerij. Retrieved February 15 2023
  • Eijkman C. (1990). Polyneuritis in chickens or the origin of vitamin research: papers. Hoffman-la Roche. First English edition of papers by Christiaan Eijkman published 1890—1896
  • Eijkman C. Ferguson B. W. & Eek J. W. van. (1896). Leerboek der scheikunde ten behoeve van het onderwijs aan de school voor inlandsche geneeskundigen. Landsdrukkerij. Batavia
  • Eijkman C. (1898). Over gezondheid en ziekte in heete gewesten. J. van Druten, Utrecht
  • Eykman C. & Eijkman C. (1907). Hygiënische strijdvragen. W.L. & J. Brusse, Rotterdam
  • Eijkman C. (1913). Simplex non veri sigillum. s.n. Utrecht
  • Eijkman C. (1901). Specifieke antistoffen. Bohn. Haarlem
  • Eijkman C. (1905). De gistingsproef bij 46 graden celsius als hulpmiddel bij het wateronderzoek. Marius, Utrecht
  • Eijkman C. & Club van Nederlandsche Vogelkundigen. (1930). The european anatidae: an easy method of identifying swans geese and ducks. De Club van Nederlandsche Vogelkundigen.
  • Eijkman C. (1930). Antineuritisches vitamin und beriberi: nobel-vortrag. Norstedt. Stockholm
  • Eijkman C. & Luyken R. (1990). Polyneuritis in chickens: or the origin of vitamin research: first english edition of papers by christiaan eijkman published 1890—1896 lying at the root of international vitamin research: issued on the occasion of the eijkman centennial (1990). Hoffmann-la Roche.

Примітки Редагувати

  1. Catalogus Professorum Academiae Rheno-Traiectinae
    d:Track:Q23825128
  2. Onze Hoogleeraren — Rotterdam: Nijgh & Van Ditmar, 1898. — С. 169. — 363 с.
    d:Track:Q34370d:Track:Q10954218d:Track:Q71545423
  3. Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
    d:Track:Q829984
  4. . www.britannica.com (англ.). Архів оригіналу за 11 грудня 2022. Процитовано 6 лютого 2023. 
  5. . www.nasonline.org. Архів оригіналу за 17 лютого 2023. Процитовано 6 лютого 2023. 
  6. . www.uu.nl (англ.). Архів оригіналу за 7 липня 2022. Процитовано 6 лютого 2023. 
  7. Verhoef, J.; Snippe, H.; Nottet, H.S.L.M. (1 квітня 1999). . Antonie van Leeuwenhoek (англ.) 75 (3). с. 165–169. ISSN 1572-9699. doi:10.1023/A:1001751522263. Архів оригіналу за 17 лютого 2023. Процитовано 6 лютого 2023. 
  8. Sack, Harald. (амер.). Архів оригіналу за 8 листопада 2022. Процитовано 6 лютого 2023. 
  9. . Catalogus Professorum. profs.library.uu.nl. Архів оригіналу за 6 жовтня 2022. Процитовано 14 лютого 2023. 
  10. ↑ Pietrzakcorresponding, Krzysztof (2018 Dec 26). . National Library of Medicine. Архів оригіналу за 26 серпня 2022. Процитовано 15 лютого 2023. 
  11. . KNAW Historisch Ledenbestand | Digitaal Wetenschapshistorisch Centrum (нід.). Архів оригіналу за 23 січня 2023. Процитовано 14 лютого 2023. 
  12. . NobelPrize.org (амер.). Архів оригіналу за 20 жовтня 2022. Процитовано 6 лютого 2023. 
  13. Leroy, 2005, с. 250.
  14. Eijkman, W. . Genealogie Online (нід.). Архів оригіналу за 17 лютого 2023. Процитовано 14 лютого 2023. 
  15. Eijkman, W. . Genealogie Online (нід.). Архів оригіналу за 17 лютого 2023. Процитовано 14 лютого 2023. 
  16. . The Nobel Prize in Physiology or Medicine 1929 (амер.). NobelPrize.org. Архів оригіналу за 5 грудня 2022. Процитовано 14 лютого 2023. 
  17. Bruyn, Poser, 2003, с. 14-15.
  18. Finger, Boller, Tyler, 2009, с. 447-448.
  19. Schneider, Lilienfeld, 2011, с. 7.
  20. Bipasha (6 грудня 2021). . KIT Royal Tropical Institute (англ.). Архів оригіналу за 3 грудня 2022. Процитовано 6 лютого 2023. 
  21. Budding, Redactie Medicalfacts/ Janine (1 вересня 2022). . MedicalFacts.nl (нід.). Архів оригіналу за 5 жовтня 2022. Процитовано 14 лютого 2023. 
  22. . We Name The Stars (англ.). Архів оригіналу за 17 лютого 2023. Процитовано 14 лютого 2023. 
  23. . planetarynames.wr.usgs.gov. Архів оригіналу за 23 квітня 2022. Процитовано 14 лютого 2023. 
  24. . geographic.org. Архів оригіналу за 20 серпня 2017. Процитовано 14 лютого 2023. 
  25. Alberts, 1995, с. 214.
  26. Пальцев, Михаил; Чернышева, Марина; Ноздрачев, Александр; Маслюков, Петр; Поляков, Евгений (15 травня 2022). (рос.). Litres. с. 752. ISBN 978-5-04-366384-9. Архів оригіналу за 17 лютого 2023. Процитовано 15 лютого 2023. 
  27. Lutz D. Schmadel. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin, Heidelberg : Springer-Verlag, 2003. — 992 (XVI) с. — ISBN 3-540-00238-3.
  28. . WorldCat Identities. OCLC, Inc. Архів оригіналу за 29 листопада 2022. Процитовано 15 лютого 2023. 

Література Редагувати

  • Alberts F. G. Geographic Names of the Antarctic. — USA : National science foundation, 1995. — С. 214.
  • Bruyn G. W., Poser C. M. The History of Tropical Neurology: Nutritional Disorders. — USA : Science history publications, 2003. — С. 200. — ISBN 0-88135-281-0.
  • Finger S, Boller F, Tyler K. History of Neurology. — USA : Elsevier, 2009. — Т. 1st Edition. — 944 с. — ISBN 9780702035418.
  • Leroy F. A Century of Nobel Prize Recipients: Chemistry, Physics, and Medicine. — USA : Taylor & Francis, 2005. — 379 с. — ISBN 0-203-01418-9.
  • Schneider D., Lilienfeld D. E. Public Health: The Development of a Discipline, Twentieth-Century Challenges. — USA : Rutgers University Press, 2011. — Т. Volume 2. — 914 с. — ISBN 978-0-8135-5008-4.

Посилання Редагувати

  • Христіан Ейкман.  — профіль вченого на сайті Het Digitaal Wetenschapshistorisch Centrum (нід.)
  • Христіан Ейкман.  — профіль вченого на сайті лауреатів Нобелівської премії (англ.)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Im ya Hristian Ejkmannid Christiaan EijkmanNarodivsya 11 serpnya 1858 1858 08 11 Nejkerk NiderlandiPomer 5 listopada 1930 1930 11 05 72 roki Utreht NiderlandiPohovannya Driehuis Velsen CrematoriumdMisce prozhivannya GelderlandKrayina GollandiyaNacionalnist NiderlandiDiyalnist likar biohimik vikladach universitetu fiziologAlma mater Institut PasteraGaluz PatologiyaZaklad Utrehtskij universitet 1 Posada rector of Utrecht UniversitydNaukovij stupin doktorskij stupin 2 Naukovij kerivnik Thomas Placed 3 Chlenstvo Nacionalna akademiya nauk SShA Niderlandska korolivska akademiya naukVidomij zavdyaki doslidnik hvorobi beri beriBrati sestri Johann Frederik EijkmandNagorodi Nobelivska premiya z fiziologiyi abo medicini 1929 Hristian Ejkman u VikishovishiHristia n E jkman nid Christiaan Eijkman 11 serpnya1858 Nejkerku Niderlandi 5 listopada 1930 Utreht Niderlandi niderlandskij likar patolog Zdobuv medichnij stupin v Amsterdamskomu universiteti deyakij chas sluzhiv medichnim oficerom u niderlandskij Ost Indiyi Pracyuyuchi na posadi direktora Shkoli likarya Dzhavi na ostrovi Yava shukav prichinu viniknennya avitaminozu j zreshtoyu doviv sho hvoroba beri beri viklikayetsya nepravilnim racionom harchuvannya sho zgodom prizvelo do vidkrittya vitaminiv Pislya povernennya do Niderlandiv pracyuvav profesorom bakteriologiyi Utrehtskogo universitetu z 1898 po 1928 rik 4 Jogo galuzzyu doslidzhen buli gigiyena ta sudova medicina a osoblivij interes viklikali tropichni hvorobi U 1929 roci spilno z Frederikom Gopkinsom Ejkman buv vidznachenij Nobelivskoyu premiyeyu z fiziologiyi abo medicini Tyazhkij stan cherez hvorobu zavadiv jomu poyihati do Oslo shob prijnyati premiyu osobisto 5 Na jogo chest Utrehtskij universitet zasnuvav Vishu shkolu imunologiyi ta infekcijnih hvorob Ejkmana 6 7 8 Zmist 1 Zhittyepis 2 Doslidzhennya hvorobi beri beri 3 Pam yat 3 1 Medal 3 2 Inshe 4 Publikaciyi 5 Primitki 6 Literatura 7 PosilannyaZhittyepis RedaguvatiHristian Ejkman narodivsya 11 serpnya 1856 roku v Nejkerku provinciya Gelderland Niderlandi 9 Jogo batko Hristian Ejkman nid Christiaan Eijkman pracyuvav shkilnim direktorom a mati Joganna Alida Pul nid Johanna Alida Pool bula domogospodarkoyu Okrim Hristiana v rodini bulo she shestero ditej U 1875 roci vin vstupiv do Vijskovo medichnoyi shkoli Amsterdamskogo universitetu bazhayuchi v majbutnomu priyednatisya do Ost Indskoyi korolivskoyi armiyi Niderlandiv en U 1883 roci v Amsterdami vin otrimav doktorskij stupin z vidznakoyu za disertaciyu Pro polyarizaciyu nerviv nid Over polarisatie in de zenuwen V tomu zh roci vin zalishiv Niderlandi shob rozpochati likarsku praktiku v niderlandskij Ost Indiyi U 1885 roci perebuvayuchi na ostrovi Yava vin zarazivsya malyariyeyu i buv zmushenij povernutisya do Yevropi shob projti kurs likuvannya Zavdyaki comu vipadku Ejkman zacikavivsya doslidzhennyam tropichnih hvorob yakim prisvyativ use svoye zhittya V Niderlandah vin spivpracyuvav z doslidnickoyu laboratoriyeyu v Amsterdami Odnak bilshist svogo chasu prisvyativ roboti u Berlinskij laboratoriyi Roberta Koha Same tut Ejkman rozpochav spivpracyu z Kornelisom Pekelharingom en ta Tiberiusom Vinklerom en yaki na toj chas gotuvalisya do doslidnickoyi ekspediciyi z vivchennya beri beri Hvoroba sho suprovodzhuyetsya trudnoshami pri hodbi pokolyuvannyam abo vtratoyu chutlivosti v rukah i nogah vtratoyu m yazovoyi funkciyi suhozhilnih refleksiv abo paralichem gomilok i splutanistyu svidomosti bula shiroko poshirena v niderlandskij Ost Indiyi Ejkman priyednavsya do nih u yakosti vijskovogo likarya j 1887 roci pribuv na ostriv Yava Prote nezabarom Pekelharing i Vinkler buli vidklikani do Niderlandiv a Hristian prodovzhiv robotu j v 1887 roci buv priznachenij kerivnikom Shkoli likarya Dzhavi nid Dokter Djava School Takim chinom jogo vijskova kar yera bula zakinchena j Ejkman zoseredivsya na doslidzhennyah U period z 1888 po 1896 rik vin takozh obijmav posadu direktora Medichnoyi laboratoriyi de rozviyav nizku mifiv pro aklimatizaciyu yevropejciv u tropikah Vin doviv sho pokazniki krovi pribulih yaki aklimatizuvalisya do novih umov ne zminyuvalisya j ne isnuvalo vidminnostej mizh fiziologiyeyu dihannya chi obminu rechovin mizh yevropejcyami ta korinnim naselennyam 10 Zgodom Ejkman zahvoriv i bilshe ne mig prodovzhuvati svoyi doslidzhennya v niderlandskij Ost Indiyi U 1898 roci vin povernuvsya do Niderlandiv prote na comu jogo vivchennya hvorobi beri beri ne zakinchilosya Pid jogo kerivnictvom podalshi doslidzhennya prodovzhiv Vorderman razom z Geritom Grejnsom en Ne mensh uspishnoyu bula diyalnist Ejkman pislya povernennya Podalshi roki vin prisvyativ prodovzhennyu doslidzhennya z bakteriologiyi gigiyeni ta ohoroni zdorov ya Shiroku vidomist zdobuv vinajdenij Ejkmanom test na osnovi brodinnya en za dopomogoyu yakogo viznachali chi bula voda zabrudnena fekaliyami lyudini abo tvarin ta pereviriti nayavnist kishkovoyi palichki Hristian buv vidomim togochasnim pobornikom poshirennyu alkogolizmu ta tuberkulozu U 1907 roci Ejkman buv priznachenij chlenom Niderlandskoyi korolivskoyi akademiyi nauk i korespondentom Amerikanskoyi akademiyi nauk 11 Za vidatni zaslugi pered naukoyu buv nagorodzhenij ryadom derzhavnih ordeniv a sered mizhnarodnih najvidomishoyu bula amerikanska medal Dzhona Skotta Razom z tim Ejkman uvijshov do istoriyi nauki yak laureat Nobelivskoyi premiyi V 1929 roci jogo doslidi z vivchennya malovidomih na toj chas rechovin yaki vvazhalisya nevid yemno vazhlivimi dlya normalnogo funkcionuvannya lyudskogo organizmu otrimali mizhnarodne viznannya Razom z inshim doslidnikom makroelementiv Frederikom Goulend Gopkinsom Ejkman rozdiliv groshovu vinagorodu otrimavshi 1 2 vid chastki Oskilki na toj chas gollandskij vchenij tyazhko hvoriv cherez cyu obstavinu vin ne zmig priyihati do Stokgolma osobisto shob prochitati svoyu Nobelivsku lekciyu ale nadislav tekst redaktoru Les Prix Nobel dlya publikaciyi 12 13 Pomer Ejkman v Utrehti 5 listopada 1930 roku pislya trivaloyi hvorobi Za zhittya buv dvichi odruzhenij Pershoyu druzhinoyu bula urodzhenka selisha Volvega provinciyi Frislandiya Altye Vigeri van Edema nid Aaltje Wigeri van Edema 1858 1886 Shlyub buv ne trivalim ta podruzhzhya ne malo ditej oskilki Altye raptovo pomerla u dvadcyati semi richnomu vici 14 Cherez dva roki Ejkman odruzhivsya z urodzhenkoyu poselennya Lomadyang nid Loemadjang Shidnoyi chastini Yavi Bertoyu Yuliyeyu Luyizoyu van der Kemp nid Bertha Julie Louise van der Kemp 1869 1940 15 U shlyubi u nih z yavivsya sin Piter Gendrik van der Kemp nid Pieter Hendrik van der Kemp 1892 1959 yakij zgodom obrav profesiyu likarya 10 16 17 Doslidzhennya hvorobi beri beri Redaguvati nbsp Odin iz simptomiv hvorobi beri beri sprichinenoyi deficitom tiaminu nbsp Formula tiaminu bilsh vidomogo yak vitamin B1Metoyu diyalnosti Ejkmana v niderlandskij Ost Indiyi bulo doslidzhennya ta viyavlennya prichini viniknennya hvorobi beri beri Na pochatkovomu etapi vin vvazhav sho hvoroba viklikana bakteriyami Shob dosliditi ce Ejkman mav tvarin infikovanih pevnimi bakteriyami ale v nih hvoroba ne rozvinulasya Vin dijshov visnovku sho dlya otrimannya rezultatu neobhidno vitrimati trivalishij period inkubaciyi Shob pidtverditi ce pripushennya Hristian pridbav kurej j infikuvav dekilkoh z nih todi yak inshi ne buli piddani zhodnomu patogenu Popri ce v rezultati doslidu vsi kuri zahvorili Ejkman vvazhav sho zdorovi kuri zarazilisya hvoroboyu vid pochatkovo infikovanih kurej Shob dovesti ce vin kupiv she odnu partiyu ptici j trimav yih v okremih klitkah Odnak zgodom vsi kuri viyavilisya hvorimi Na cej raz Ejkmana pripustiv sho vsya jogo laboratoriya bula zarazhena tomu vin pomistiv novih kurej v nove misce Vsi osobi novoyi partiyi ptici takozh zahvorili Uspih podalshogo doslidzhennya buv viklikanij vipadkovim spoglyadannyam Ejkman pomitiv sho kurej dlya jogo doslidiv goduvali polirovanim risom zakuplenim dlya harchuvannya armiyi Cherez kilka misyaciv armijskij kuhar pripiniv gotuvati takij ris Razom z cim zminivsya j racion kurej yakih yak i soldat pochali goduvali ne polirovanim risom iz lushpinnyam Pislya ciyeyi zmini diyeti stan zdorov ya hvorih shvidko pokrashivsya Ejkman pomitiv same ci zmini v kormah dlya kurej i zrobiv visnovok sho obidva vidi kormu povinni buli mati taki vidminnosti de odin z nih mistiv agent rechovinu yakij zapobigav abo vilikuvav beri beri Ejkman prodovzhiv svoyi sposterezhennya za nastupnimi stadiyami hvorobi ta provodiv roztini Vin vstanoviv sho klinichni zmini u hvorih kurej buli identichni zminam pri avitaminozi ta opisav gistologichni urazhennya tipovi dlya endemichnogo pernicioznogo polinevritu Vin nazvav viyavlenij stan polineuritis galliniarium U bilsh piznih doslidzhennyah Ejkman doviv sho hvoroba ne bula viklikana zminoyu u krovi dihanni temperaturi chi cherez klimat Bula viklyuchena rol bilka ta mineralnih rechovin risovogo lushpinnya u rozvitku zahvoryuvannya 18 U 1885 roci vin pochav spivpracyuvati z golovoyu upravlinnya ohoroni zdorov ya ostrova Yavi Adolfom Vordermanom en j provodiv masshtabni doslidzhennya zaluchayuchi do nih uv yaznenih Zmina racionu harchuvannya dopomogla bagatom z nih oduzhati Z 95 tisyach uv yaznenih yaki yili ne polirovanij ris lishe 9 zahvorili todi yak chastota zahvoryuvannya v grupi zi 150 tisyach uv yaznenih yaki yili polirovanij ris stanovila 4 200 osib Ci rezultati dozvolili Ejkmanu dovesti sho zmina racionu harchuvannya zokrema pripinennya vzhivannya polirovanogo risu zigrala svoyu rol u profilaktici ta likuvanni zahvoryuvannya Pislya togo yak Ejkman oprilyudniv rezultati svoyih doslidzhen vin stav ob yektom napadok zi storoni svoyih koleg Bulo vkazano na jmovirni pomilki yaki vin razom iz Vordermanom mogli dopustiti pid chas doslidiv Vchenim vkazuvali na te sho voni ne zmogli dostemenno vstanoviti yakij iz elementiv risovoyi sirovini mav likuvalnu diyu Ce negativno poznachilos na vpliv yihnih doslidzhen u naukovij spilnoti Dodatkovim negativnim chinnikom dlya doslidzhennya Ejkmana ta Vordermana stalo te sho yihnya pracya bula nadrukovana lishe niderlandskoyu movoyu Vcheni na toj chas pochali pripuskati sho sprava ne stilki sho rechovina v risovomu lushpinni ye protiotrutoyu vid hvorobi skilki v tomu sho hvorobu viklikaye deficit same ciyeyi rechovini Zgodom bulo visunute pripushennya pro te sho deyaki rechovini mozhut buti neobhidnimi dlya normalnogo funkcionuvannya organizmu Odnak samu rechovinu tak i ne vdavalosya vidiliti Lishe u 1911 roci Kazimir Funk ostatochno vidiliv rechovinu z risovogo lushpinnya i nazvav yiyi aminom a rechovini neobhidni dlya zhittya vitae animae yaki piznishe skorotiv do vitamine Vzhe pislya smerti Ejkmana himichnu strukturu rechovini zmig sharakterizuvati Robert Rannels Vilyams en v 1933 a sintezuvati tiamin lishe v 1936 roci 10 19 Doslidniki hvorobi viklikanoyi deficitom tiaminu nbsp Hristian Ejkman nbsp Adolf Vorderman nbsp Gerit GrejnsPam yat RedaguvatiMedal Redaguvati Medal imeni Hristiana Ejkmana nid De Eijkman Medaille ye nagorodoyu dlya pidtrimannya ta zaohochennya doslidnikiv yaki provodyat innovacijni ta kritichno vazhlivi doslidzhennya v galuzi globalnoyi ohoroni zdorov ya Kandidati mozhut visuvati sebe osobisto abo buti visunutimi kolegami Persha medal bula vruchena v 1927 roci j z togo chasu laureatami stali 53 osobi Ostannim z nih buv Teun Bauzema nid Teun Bousema profesor ta epidemiolog z infekcijnih zahvoryuvan Universitetu Nejmegenu Niderlandi Spochatku nagorodzhenimi mogli buti lishe gollandci ale u 2022 roci bulo virisheno nagoroditi dvoma medalyami odnu miscevomu vchenomu a inshu vchenomu ne gollandskogo pohodzhennya Prote golovnoyu umovoyu okrim vidatnogo vnesku v doslidzhennya pov yazanogo z globalnoyu ohoronoyu zdorov ya zalishayetsya vimoga do kandidata pracyuvati v niderlandskomu universiteti chi ustanovi abo tisno spivpracyuvati z nimi 20 21 Inshe Redaguvati nbsp Krater EjkmanEjkman en misyachnij meteoritnij krater roztashovanij na zvorotnomu boci pivdennoyi pivkuli Misyacya V diametri maye 56 36 km a glibina 3 km Znahoditsya priblizno v polovinu diametra kratera na pivdennij shid vid bilshogo kratera Lemetra en Z pivdenno zahidnogo napryamku mezhuye z kraterom Krommelin en a na pivnichnomu shodi Fizo en Kraj en cogo kratera chitko virazhenij ta ne buv suttyevo zminenij udarami meteoritiv 22 23 Mis Ejkmana en 65 37 pd sh 64 10 zh d ye kincivkoyu skelyastogo vidrogu sho vistupaye v zatoku Leru en vid zahidnogo uzberezhzhya pivostrova Barison en na uzberezhzhi Greyama Zemlya Greyama na zahidnij storoni vhodu do buhti Makrobiya en ta v 4 morskih milyah na pivdennij shid vid misu Nunyesa en Jogo vpershe bulo naneseno na kartu Britanskoyu ekspediciyeyu do Zemli Greyama pid kerivnictvom Dzhona Rajmilla v 1934 1937 rokah Na chest Ejkmana mis bulo nazvano Komitetom antarktichnih toponimiv Velikoyi Britaniyi en v 1959 roci 24 25 9676 Ejkman asteroyid golovnogo poyasu vidkritij 24 veresnya 1960 roku Tisseraniv parametr shodo Yupitera 3 207 26 27 Publikaciyi RedaguvatiNizhche navedenij perelik publikacij za avtorstvom Hristiana Ejkmana 28 Eijkman C and Universiteit van Amsterdam 1883 Over Polarisatie in De Zenuwen Dissertation Universiteit van Amsterdam Eijkman C amp Koninklijke Natuurkundige Vereeniging in Nederlandsch Indie 1889 Over het onderzoek van bacterien Ernst Batavia Eijkman C Physiologie Van Den Mensch Leerboek Ten Gebruike Bij Het Onderwijs Aan De School Tot Opleiding Van Inlandsche Geneeskundigen Batavia Landsdrukkerij 1893 Eijkman C 1888 Leiddraad bij het electrisch onderzoek van beri beri lijders Landsdrukkerij Retrieved February 15 2023 Eijkman C 1990 Polyneuritis in chickens or the origin of vitamin research papers Hoffman la Roche First English edition of papers by Christiaan Eijkman published 1890 1896 Eijkman C Ferguson B W amp Eek J W van 1896 Leerboek der scheikunde ten behoeve van het onderwijs aan de school voor inlandsche geneeskundigen Landsdrukkerij Batavia Eijkman C 1898 Over gezondheid en ziekte in heete gewesten J van Druten Utrecht Eykman C amp Eijkman C 1907 Hygienische strijdvragen W L amp J Brusse Rotterdam Eijkman C 1913 Simplex non veri sigillum s n Utrecht Eijkman C 1901 Specifieke antistoffen Bohn Haarlem Eijkman C 1905 De gistingsproef bij 46 graden celsius als hulpmiddel bij het wateronderzoek Marius Utrecht Eijkman C amp Club van Nederlandsche Vogelkundigen 1930 The european anatidae an easy method of identifying swans geese and ducks De Club van Nederlandsche Vogelkundigen Eijkman C 1930 Antineuritisches vitamin und beriberi nobel vortrag Norstedt Stockholm Eijkman C amp Luyken R 1990 Polyneuritis in chickens or the origin of vitamin research first english edition of papers by christiaan eijkman published 1890 1896 lying at the root of international vitamin research issued on the occasion of the eijkman centennial 1990 Hoffmann la Roche Primitki Redaguvati Catalogus Professorum Academiae Rheno Traiectinae d Track Q23825128 Onze Hoogleeraren Rotterdam Nijgh amp Van Ditmar 1898 S 169 363 s d Track Q34370d Track Q10954218d Track Q71545423 Matematichnij genealogichnij proyekt 1997 d Track Q829984 Christiaan Eijkman Dutch physician Britannica www britannica com angl Arhiv originalu za 11 grudnya 2022 Procitovano 6 lyutogo 2023 Christiaan Eijkman www nasonline org Arhiv originalu za 17 lyutogo 2023 Procitovano 6 lyutogo 2023 Christiaan Eijkman Organisation Utrecht University www uu nl angl Arhiv originalu za 7 lipnya 2022 Procitovano 6 lyutogo 2023 Verhoef J Snippe H Nottet H S L M 1 kvitnya 1999 Christiaan Eijkman Antonie van Leeuwenhoek angl 75 3 s 165 169 ISSN 1572 9699 doi 10 1023 A 1001751522263 Arhiv originalu za 17 lyutogo 2023 Procitovano 6 lyutogo 2023 Sack Harald Christiaan Eijkman and the Cause of Beriberi SciHi Blog amer Arhiv originalu za 8 listopada 2022 Procitovano 6 lyutogo 2023 Prof dr C Eijkman Catalogus Professorum profs library uu nl Arhiv originalu za 6 zhovtnya 2022 Procitovano 14 lyutogo 2023 a b v Pietrzakcorresponding Krzysztof 2018 Dec 26 Christiaan Eijkman 1856 1930 National Library of Medicine Arhiv originalu za 26 serpnya 2022 Procitovano 15 lyutogo 2023 Christiaan Eijkman 1858 1930 KNAW Historisch Ledenbestand Digitaal Wetenschapshistorisch Centrum nid Arhiv originalu za 23 sichnya 2023 Procitovano 14 lyutogo 2023 The Nobel Prize in Physiology or Medicine 1929 NobelPrize org amer Arhiv originalu za 20 zhovtnya 2022 Procitovano 6 lyutogo 2023 Leroy 2005 s 250 Eijkman W Aaltje Wigeri van Edema 1858 1886 Genealogie Eijkman Genealogie Online Genealogie Online nid Arhiv originalu za 17 lyutogo 2023 Procitovano 14 lyutogo 2023 Eijkman W Bertha Julie Louisa van der Kemp 1869 1949 Genealogie Eijkman Genealogie Online Genealogie Online nid Arhiv originalu za 17 lyutogo 2023 Procitovano 14 lyutogo 2023 Christiaan Eijkman Facts The Nobel Prize in Physiology or Medicine 1929 amer NobelPrize org Arhiv originalu za 5 grudnya 2022 Procitovano 14 lyutogo 2023 Bruyn Poser 2003 s 14 15 Finger Boller Tyler 2009 s 447 448 Schneider Lilienfeld 2011 s 7 Bipasha 6 grudnya 2021 The Christiaan Eijkman Award is now accepting nominations KIT Royal Tropical Institute angl Arhiv originalu za 3 grudnya 2022 Procitovano 6 lyutogo 2023 Budding Redactie Medicalfacts Janine 1 veresnya 2022 Uitreiking Eijkman Medailles MedicalFacts nl nid Arhiv originalu za 5 zhovtnya 2022 Procitovano 14 lyutogo 2023 Eijkman Moon We Name The Stars angl Arhiv originalu za 17 lyutogo 2023 Procitovano 14 lyutogo 2023 Eijkman Maps of The Moon planetarynames wr usgs gov Arhiv originalu za 23 kvitnya 2022 Procitovano 14 lyutogo 2023 Eijkman Point Antarctica Geographical Names map geographic coordinates geographic org Arhiv originalu za 20 serpnya 2017 Procitovano 14 lyutogo 2023 Alberts 1995 s 214 Palcev Mihail Chernysheva Marina Nozdrachev Aleksandr Maslyukov Petr Polyakov Evgenij 15 travnya 2022 Nobelevskie laureaty po fiziologii ili medicine ros Litres s 752 ISBN 978 5 04 366384 9 Arhiv originalu za 17 lyutogo 2023 Procitovano 15 lyutogo 2023 Lutz D Schmadel Dictionary of Minor Planet Names 5 th Edition Berlin Heidelberg Springer Verlag 2003 992 XVI s ISBN 3 540 00238 3 Eijkman Christiaan jr arts 1858 1930 WorldCat Identities OCLC Inc Arhiv originalu za 29 listopada 2022 Procitovano 15 lyutogo 2023 Literatura RedaguvatiAlberts F G Geographic Names of the Antarctic USA National science foundation 1995 S 214 Bruyn G W Poser C M The History of Tropical Neurology Nutritional Disorders USA Science history publications 2003 S 200 ISBN 0 88135 281 0 Finger S Boller F Tyler K History of Neurology USA Elsevier 2009 T 1st Edition 944 s ISBN 9780702035418 Leroy F A Century of Nobel Prize Recipients Chemistry Physics and Medicine USA Taylor amp Francis 2005 379 s ISBN 0 203 01418 9 Schneider D Lilienfeld D E Public Health The Development of a Discipline Twentieth Century Challenges USA Rutgers University Press 2011 T Volume 2 914 s ISBN 978 0 8135 5008 4 Posilannya RedaguvatiHristian Ejkman profil vchenogo na sajti Het Digitaal Wetenschapshistorisch Centrum nid Hristian Ejkman profil vchenogo na sajti Utrehtskogo universitetu nid Hristian Ejkman profil vchenogo na sajti laureativ Nobelivskoyi premiyi angl Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Hristian Ejkman amp oldid 40496183