Хоу (кит.: 侯; піньїнь: hóu; кор. 후, ху; яп. こう, ко) — шляхетський титул у стародавньому Китаї. Інколи перекладається як князь, маркіз, принц. Носій титулу був слугою Сина Неба — чжоуського вана та його заступником на довірених землях. Титул надавався головам міст-держав і передався спадково, або дарувався особам з оточення вана за службу. Протягом 5 —3 століття до Р. Х. оформилася ієрархія п'яти вельможних титулів, слуг вана, в якій володарі хоу посідали друге місце. У часи династії Хань цю ієрархію ліквідували, а терміном хоу позначали підлеглих китайського імператора, що мали звання вана чи гуна, або володіли автономними земельними уділами, які отримали від імператора.
У середньовічній Японії словом хоу позначали регіональних володарів даймьо, господарів автономних уділів хан. Після реставрації Мейдзі 1868 року та створення стану титулованої шляхти хоу використовувався для позначення маркіза.
Джерела та література Редагувати
Хоу (титул) // 『日本大百科全書』 [Енциклопедія Ніппоніка]. — 第2版. — 東京: 小学館, 1994—1997. — 全26冊. (яп.)
Посилання Редагувати
| Це незавершена стаття з китайської історії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |