Хотів

Хо́тів — місто Обухівського (до 17.07.2020 – Києво-Святошинського) району Київської області. Безпосередньо межує з міською смугою на південно-західній околиці Києва (Голосіївський район, Феофанія). Населення села на 01.01.2006 р. — 4800 чоловік (1592 садиби). Хотівській сільській раді до 2020 р. були підпорядковані — с. Кременище (370 чол., 128 садиб) та с. Круглик (330 чол., 110 садиб). Територія Хотівської сільради становила 2432,7 га, з яких Хотів займав 768,7 га (68 вулиць), Кременище — 121,1 га (5 вулиць), Круглик — 50,2 га (6 вулиць). З 17 липня 2020 р. входить до складу Феодосіївської сільської територіальної громади.

Хотів Хотів|поштовий індекс= |ref-висота= |облікова картка= |телефонний код= |щільність= |відстань ст= |ref-відстань р= |відстань р= |ref-відстань о= |відстань о= |рада= |код КОАТУУ= |станція= |ref-площа= |область= |територія= |ref-територія=
Герб Хотова
Ставок у Хотові Ставок у Хотові
Основні дані
50°19′49″ пн. ш. 30°28′18″ сх. д. / 50.33028° пн. ш. 30.47167° сх. д. / 50.33028; 30.47167Координати: 50°19′49″ пн. ш. 30°28′18″ сх. д. / 50.33028° пн. ш. 30.47167° сх. д. / 50.33028; 30.47167
Країна	Україна
Район	Обухівський район
Засновано	1465
Перша згадка	1465
Площа	15,127 км²
Населення	приблизно 10000
Висота НРМ	125 м
Телефонний код	([phone]
Часовий пояс	UTC+2 і UTC+3
GeoNames	706232
Поштові індекси	08171
Міська влада
Адреса	08171, Київська обл., Обухівський р-н, м. Хотів, вул. Паширова, 2
Вебсайт	Офіційний сайт
Мапа
Хотів Хотів (Земля)
Хотів у Вікісховищі
Хотів у  Вікіджерелах

Географія

Ландшафт. Мальовнича горбисто-рівнинна територія Хотова, яка є частиною ландшафту Київського плато, порізана ярами і балками. На угіддях — родючі суглинкові сіроземи, а також дерново-підзолисті та супіщані ґрунти. Місцями до села підходить мішаний ліс (дуб, граб, береза, сосна).

Гідрографія. Хотів поділяється на дві частини малою річкою, яка на сучасних картах позначена як Струмок Віта́, щоб не дублювати назву головної річки. Давніші назви — річка Хотівка або Донашка (за Л. Похилевичем), Хотівська (за Д. П. де ля Флізом). Її довжина 12,6 км, впадає біля Пирогова у річку Віта́, праву притоку Дніпра. Є два ставки.

Історія

Перша задокументована згадка про с. Хотів датується 1465 р., тому його прийнято вважати за дату заснування села.

З кінця XVI ст. Хотів належав Києво-Печерській лаврі. У 1572 році урочище Хотів було зафіксоване як власність Феодосіївської церкви, яка належала до Києво-Печерського монастиря, королівським ревізором земянином Семе­ном Тріскою. У 1587 році архімандрит цього монастиря Мелетій Хребтович Богуринський позивався на княгиню Настасью Воронецьку за наїзд на «манастирський ґрунт Хотів». Сторони досягли домовленості про обмін ґрунтами під час з'ясування взаємних претензій на Хотів, але її виконання затяглося до 1589 року. 1628 року помісною грамотою архімандрита Хотів було віддано Самуїлу Володкевичу у пожиттєве володіння. З 1682 року він знову значиться серед маєтків обителі.

Відомо, що через село проходив Богдан Хмельницький, який видав тут указ для свого війська в 1652 р. У XIX ст. Хотів став адміністративним волосним центром Хотівської волості Київського повіту Київської губернії (наприклад у 1864 р. до волості входили села: Хотів, Пирогів, Лісники, Ходосівка, Гвоздів, Підгірці та Креничі). Хотівську волость скасовано у 1924 р.

У ЦДІАК України зберігаються метричні книги, клірові відомості, сповідні розписи церкви св. Костянтина і Єлени (Царекостянтинівської) с. Хотів (з приписним хутором Феофанія) Київської сотні Київського полку (XVIII ст.); з 1781 р. - Київського повіту Київського намісництва; з 1797 р. - Київського повіту Київської губернії; ХІХ ст. — Хотівської волості Київського повіту Київської губернії.

Городище

Поселення на території сучасного села існувало ще в VI столітті до н. е. Це Хотівське городище скіфських часів, розташоване на високому плато між Хотовом і Феофанією — найпівнічніше зі скіфських городищ України. Верхівка плато площею 31 га була обнесена земляним валом, схили укріплені ескарпом, а вздовж підніжжя проходив рів. Вал ще й досі зберігся на західному, східному і в окремих місцях південного краю плато. На східному та західному схилах добре видно і ескарп, під яким розташована тераса зі стежкою. За народним переказом, який записав Лаврентій Похилевич, у давнину на городищі було місто з замком якогось князя Сірака (Сіряка, Серяка). Околиці городища дотепер називають Серякове урочище.

Хотівське городище має статус пам'ятки археології національного (спочатку республіканського) значення з 1965 року. В 2007 році більшу частину городища вивели з-під охорони, а в 2009 на ньому почалося будівництво маєтку бізнесмена Юрія Косюка. Воно знищило північну частину городища, одну з найбагатших залишками давніх споруд і оточену найвищою ділянкою оборонного валу. Пізніше роботи почалися в південній та східній частинах, які в генплані Хотова теж заплановані до забудови. Зокрема, був засипаний давній східний в'їзд. На півдні городища, згідно генплану, намічено прокладення вулиці Паркової .

Через заплаву струмка Стратівка на відстані 1,5 км розташовані залишки валів, можливо, іншого древнього городища.

Відомі люди

• Барбара Валентин Петрович (17 квітня 1959 року) — український правник, заступник Голови Верховного Суду України — секретар Судової палати у господарських справах, заслужений юрист України, кандидат юридичних наук.
• Данілов Володимир Георгійович (1969—2016) — старший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
• Масарик Василь Степанович (19 лютого 1921 року — 1973 року, м. Київ) — український кінорежисер.
• Хільчевський Валентин Кирилович (23 грудня 1953) — український вчений-гідролог-гідроеколог, доктор географічних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України, почесний працівник гідрометслужби України, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки.
• Адамович Дарина Андріївна (1931—2008) — радянська овочівниця.

• Левко Лук'яненко (24 серпня 1928 р. — 7 липня 2018 р.) — український політичний та громадський діяч, дисидент. Співзасновник Української Гельсінської Групи. Політик та громадський діяч, народний депутат України. Герой України. Письменник. Автор «Акта проголошення незалежності України». Лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка 2016 року.

Світлини

Панорама Хотова. На задньому плані — Хотівське городище.

Див. також

• Герб Хотова
• Хотів: з давніх давен і до сьогодення (книга)
• Хотівське городище
• Струмок Віта́
• Річка Віта́
• Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Київська область)

Література

• Хотів: з давніх давен і до сьогодення [ 20 березня 2017 у Wayback Machine.] [Електронний ресурс] / М. Г. Безпечний, В. К. Хільчевський, Л. М. Лупеха, І. М. Кісіль / За ред. В. К. Хільчевського.- К.:ДІА, 2009. — 108с. — ISBN 978-966-8311-51-2
• Доминик Пьер де ля Флиз. Подробная статистика каждой деревни государственных имуществ Киевского округа. — Киев, 1854. [ 18 серпня 2016 у Wayback Machine.]
• Похилевич Л.И. Сказание о населенных местностях Киевской губернии. — Киев: Киево-Печерская лавра. — 1864. [ 26 квітня 2017 у Wayback Machine.]
• Клепатский П. Г. Очерки по истории Киевской земли. — Том І: Литовский период. — Одесса: Типография «Техник», 1912.
• Chotów (1), pow. kijowski // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1880. — Т. I. — S. 639. (пол.)

Примітки

1. Похилевич Л. И. Сказание о населенных местностях Киевской губернии. — Киев: Киево-Печерская лавра. — 1864. [ 26 квітня 2017 у Wayback Machine.] — С. 30-31.
2. Доминик Пьер де ля Флиз. Подробная статистика каждой деревни государственных имуществ Киевского округа. — Киев, 1854.
3. Клепатский П. Г. Очерки по истории Киевской земли. — Том І: Литовский период. — Одесса: Типография «Техник», 1912.
4. Тетяна Люта. Земельна власність Києво-Печерського монастиря в Києві та його околиці в XVI-першій половині XVII ст. // Наукові записки. Том 14, Історія / Національний університет "Києво-Могилянська академія". — 1999. — С. 31-32. з джерела 31 березня 2022. Процитовано 1 лютого 2017.
5. . Архів оригіналу за 19 грудня 2018. Процитовано 19 грудня 2018. 
6. Петровська Є. О. Ранньоскіфські пам'ятки на південній околиці Києва / В кн.: Археологія. — К.: Наукова думка, 1970. — Т. XXIV. [ 26 березня 2016 у Wayback Machine.] — С. 129—145.
7. Похилевич Л. И. Сказание о населенных местностях Киевской губернии. — Киев: Киево-Печерская лавра. — 1864. [ 26 квітня 2017 у Wayback Machine.] — С. 30-31.
8. . Архів оригіналу за 30 листопада 2016. Процитовано 6 квітня 2022. 
9. Будинок на кістках. «Слідство. Інфо». 26.06.2015.
10. Дараган М., Орлюк М., Роменець А., Бондар К. Інтерпретація даних високоточної магнітної зйомки в складі археологічної ГІС (на прикладі Хотівського городища скіфської доби). 15th EAGE International Conference on Geoinformatics — Theoretical and Applied Aspects. 10-13 May 2016, Kiev, Ukraine.
11. Генеральний план с. Хотів, на той час - Києво-Святошинського району Київської області [ 1 квітня 2017 у Wayback Machine.], Викопіювання з генерального плану села Хотів.

Посилання

• Сайт села [ 6 травня 2021 у Wayback Machine.]
• Сторінка села Хотів на facebook
• Спільнота села Хотів на facebook
• Хотівське городище на facebook
• Загадка Хотівського городища: хто руйнує пам'ятку й навіщо? — УНІАН, 28 жовтня 2009 р. [ 14 листопада 2016 у Wayback Machine.]
• Розслідування проекту «Слідство. Інфо» про захоплення Хотівського городища: «Будинок на кістках». 26 червня 2015, «На курячих ніжках». 15 березня 2017
• Історія. Найдавніші часи. Середні віки. Радянський період. Роки державної незалежності [ 6 квітня 2019 у Wayback Machine.]
• Chotów 1) wieś, powiat kijowski // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1880. — Т. I. — S. 639. (пол.)
• Chotów, gmina Chotów // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1900. — Т. XV, cz. 1. — S. 325. (пол.)