Феофа́н Степа́нович Хомжа́ (нар.1891) — український церковний та громадський діяч, єпископ Української автокефальної православної церкви.
| Феофан Теофан Степанович Хомжа | |
| Обрання: | 27.11.1925 |
|---|---|
| Деномінація: | УАПЦ |
| Церква: | Миколаївський собор |
| Парафія: | Парафія Святого Миколи Української Автокефальної Православної Церкви міста Новомиргорода |
| Альма-матер: | Великосорочинська вчительська семінарія |
| Діяльність: | пресвітер |
| Національність: | українець |
| Громадянство: | Російська імперія СРСР |
| Народження: | 1891 Бабанка |
| Смерть: | невідомо |
| Дружина: | вдівець |
| Священство: | єпископ |
| Єп. хіротонія: | 31.01.1922 |
| Посада: | Єпископ Новомиргородський і Зінов'євський |
| Єпископства: | 27.11.1925 |
| Титулярна церква: | Миколаївський собор |
Життєпис ред.
Родина ред.
Феофан (Теофан) Степанович Хомжа народився 1891 року в Бабанці Уманського повіту.
Навчання ред.
В 1911 році закінчив Великосорочинську вчительську семінарію.
Викладацька діяльність ред.
До 1917 року вчителював у Маньківці Уманського повіту.
Станом на 1 січня 1918 року — вчитель в Мошурі.
За урядів Петлюри та Денікіна — вчитель в Бабанці.
Військова діяльність ред.
Учасник Білого руху, підпоручик, взятий в полон. З 1923 року на особливому обліку Шевченківського ДПУ.
Релігійна діяльність ред.
Миколаївський собор
(1752, зруйнований)
31 січня 1922 року висвячений Єпископом Юхимом Калишевським на священика парафії Святого Вознесіння Української автокефальної православної церкви в Лисянці.
З 15 жовтня 1923 року священик Української автокефальної православної церкви Спаського Собору в місті Сміла.
5 вересня 1924 року отримує сан протоієрея та призначається настоятелем Української автокефальної православної церкви Миколаївського собору в Новомиргороді.
З 27 листопада 1925 року Єпископ Новомиргородський і Зінов'євський Української автокефальної православної церкви.
24 грудня 1925 року в соборі колишнього Михайлівського монастиря його хіротонія була переведена на Єпископа Новомиргородського і Зінов'євського Діяльно-Христової Церкви (ДХЦ). При цьому були присутні Єпископ Ніжинський Микола (Ширяй), Єпископ Білоцерківський Володимир Бржосневський та Єпископ Київський Петро Тарнавський.
Станом на 23 січня 1926 року мешкав за адресою: Новомиргород, вул. Іллінська, буд. Поспєлових.
Останні роки життя ред.
Станом на 1935 рік мешкав: Західноказахстанська область (Уральська), Теректинський район, селище Федорівка. Арештований 13 серпня 1935 року УНКВС по ЗКО. Оголошений вирок: Казахстанським відділенням Верховного Суду РРФСР 29 березня 1936 року, зв.: 58-10, 58-11 КК РРФСР. Вирок: 10 років ВТТ. Реабілітований 22 червня 1990 року Верховним Судом КРСР за відсутністю складу злочину.
Зазначення ред.
- . Архів оригіналу за 5 лютого 2017. Процитовано 4 лютого 2017.
- Волков С. В. База даних «Учасники Білого руху в Росії» на січень 2014. Літера Х. С.90 [ 27 березня 2016 у Wayback Machine.](рос.)
- Кукурудза А. Р. Демократизація православ’я в 20-х рр. ХХ ст. (український контекст). : [Монографія] / Андрій Ростиславович Кукурудза. – Рівне: видавець Зень О., 2008. – 249 с. - С.65
- Державний архів Кіровоградської області. Акт (Копія). Фонд Р249, оп. 1, спр. 150, С.27 [ 30 листопада 2016 у Wayback Machine.] В акті: Єпископ Білоцерківський Володимир Бржосківський
- . Архів оригіналу за 30 листопада 2016. Процитовано 24 червня 2016.
- Жертвы политического террора в СССР//Мемориал [ 11 лютого 2021 у Wayback Machine.](рос.)
Джерела ред.
Посилання ред.
| Це незавершена стаття про культуру. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |