Андраш Гегедюш (угор. Hegedüs András; 31 жовтня 1922, Сілшаркань — 23 жовтня 1999, Будапешт) — угорський комуністичний політик періоду диктатури Матьяша Ракоші.
| Андраш Гегедюш угор. Hegedüs András | ||
| ||
|---|---|---|
| 18 квітня 1955 — 24 жовтня 1956 | ||
| Попередник: | Імре Надь | |
| Спадкоємець: | Імре Надь | |
| Народження: | 31 жовтня 1922 Szilsárkányd, Csorna Districtd, Sopron Countyd, Угорське королівство | |
| Смерть: | 23 жовтня 1999 (76 років) Будапешт, Угорщина | |
| Поховання: | ||
| Країна: | Угорщина | |
| Освіта: | Будапештський університет технології та економіки (1943) | |
| Ступінь: | докторський ступінь | |
| Партія: | Угорська комуністична партія, Угорська соціалістична робоча партія і Угорська партія трудящих | |
| Нагороди: | Academy Award of the Hungarian Academy of Sciencesd (1961) | |
| Медіафайли у Вікісховищі | ||
| Роботи у Вікіджерелах |
Біографія ред.
Народився в бідній сім'ї, рано втратив батька Шандора Гегедюша, виховувався матір'ю Ідою Гечені. Середню освіту здобув у Євангельській школі в Сілшаркані, за підтримки місцевого священика зумів вступити в громадянську школу в Чорне. У 1941 закінчив Євангельський ліцей в Шопроні. Восени того ж року вступив на залізничний факультет Будапештського технологічного університету, готуючись стати інженером-залізничником.
Знайомство з діячами молодіжного підпілля Ференцом Донатом і Белою Салаї в 1942 привело Гегедюша до лав нелегальної Угорської комуністичної партії, яка веде підпільну боротьбу проти авторитарного режиму Горті. Гегедюш налагодив роботу партійного осередку в університеті, за що в серпні 1944 був заарештований і засуджений на два роки позбавлення волі, проте вже в листопаді 1944 йому вдалося втекти і повернутися в антифашистський Опір. 24 червня 1945 був делегований до складу Тимчасових національних зборів. З 1948 по 1949 — співробітник відділу сільського господарства і Угорської партії праці (УПП), яку згодом очолював до 1951. У 1951-1956 член Політбюро, Центрального комітету і секретаріату партії.
Незважаючи на свою молодість і недосвідченість, займав посаду прем'єр-міністра Угорщини в 1955-1956. Ракоші призначив його на цю посаду як компромісну фігуру замість свого головного конкурента Імре Надя. Підписав Варшавський договір від імені УНР. Втік до СРСР 28 жовтня 1956 — на п'ятий день повстання 1956.
Повернувся до Угорщини в 1958, але більше не брав участі в політиці, викладав соціологію. Свою наукову діяльність розпочав в Інституті економіки Угорської академії наук (1958-1961), потім переведений заступником завідувача Комітету статистики Угорщини (1961-1963). З 1963 по 1968 очолював засновану ним же Соціологічну дослідницьку групу (згодом Інститут соціології) при Угорській Академії Наук, а також був редактором видання «Реальність» (Valóság); з 1966 викладав в Університеті економіки імені Карла Маркса.
У 1968 спільно з кількома колегами засудив введення військ Організації Варшавського договору до Чехословаччини для придушення Празької весни. В результаті, йому заборонили далі викладати соціологію, і Гегедюш почав працювати головним науковим радником в міністерстві промисловості Угорщини. У 1973 був виключений з Комуністичної партії і звільнений з міністерства. З 1975 вийшов на пенсію за віком, в 1982 зміг відновитися викладачем в Університеті економіки. Виступив проти повномасштабного впровадження капіталістичних відносин в ході «шокової терапії». У 1990 організував Робочу академію, яку очолював до своєї смерті в 1999.
Примітки ред.
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #118815814 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
Джерела ред.
- Бібліографія. Андраш Гегедюш // Німецька національна бібліотека