Бори́с Мики́тович Харчу́к (13 вересня 1931, с. Лози — 16 січня 1988, м. Рига) — український письменник, член Спілки письменників СРСР з 1958 року.
| Харчук Борис Микитович | |
|---|---|
| | |
| Народився | 13 вересня 1931 Лози |
| Помер | 16 січня 1988 (56 років) Рига ·інфаркт міокарда |
| Поховання | Берковецьке кладовище |
| Громадянство | СРСР |
| Національність | українець |
| Діяльність | письменник,журналіст |
| Alma mater | Полтавський національний педагогічний університет імені Володимира Короленка |
| Мова творів | українська |
| Роки активності | 1960–1980 |
| Напрямок | психологічний реалізм |
| Жанр | роман, повість, новела |
| Magnum opus | «Волинь» |
| Членство | СП СРСР |
| Премії | імені Лесі Українки |
| | |
| Харчук Борис Микитович у Вікісховищі | |
| Висловлювання у Вікіцитатах |
Життєпис ред.
Народився 13 вересня 1931 року в селі Лози (нині Кременецького району Тернопільської області) в селянській родині. Навчався в Учительському інституті у Кременці, де одним із його педагогів був Віктор Андрієвський. У 1954 році закінчив Полтавський педагогічний інститут та Вищі літературні курси в Москві при Літінституті імені М. Горького. Працював спочатку журналістом, потім був завідувачем преси ЦК ВЛКСМ, першим редактором дитячого журналу «Малятко». З 1960-их на творчій роботі. Був одним із підписантів листа-протесту 139-ти на ім'я Леоніда Брежнєва, Олексія Косигіна та Миколи Підгорного з вимогою припинити практику протизаконних політичних судових процесів. У зв'язку з цим певний час його твори не виходили друком.
Письменник широкого діапазону, працював у жанрі роману, повісті, оповідання, новели, пастелі й есею. Писав твори для дорослих і дітей. Майстер психологічного реалізму й мінімалістичного стилю. Своїми художніми творами і своєю безкомпромісною поведінкою Борис Харчук наближав проголошення незалежної Української держави.
Жив у Києві. Помер 16 січня 1988 року від інфаркту в Ризі. Похований у Києві на Міському кладовищі «Берківці» (ділянка № 39; 50°29′48″ пн. ш. 30°23′45″ сх. д. / 50.496667° пн. ш. 30.395972° сх. д.).
Творчість ред.
Автор
- романів:
- повістей і оповідань:
- «Йосип з гроша здачі» (1957),
- «З роздоріжжя» (1958),
- «Станція „Настуся“» (1965),
- «Закам'янілий вогонь» (1966),
- «Зазимки і весни» (1967),
- «Неслава» (1968),
- «Горохове чудо» (1968),
- «Помста» (1970),
- «Материнська любов» (1972),
- «Школа» (1979),
- «Невловиме літо» (1981),
- «Планетник» (журн. публ. 1981, першодрук у книжці «Горохове чудо» 1991),
- «Облава» (1984),
- «Подорож до зубра» (1986),
- «Слово і народ» (1988).
Твори, котрі не могли з'явитися за життя автора, були опубліковані після його смерті: роман «Межі і безмежжя» (1989), повісті «Українські ночі» (1989), «De profundis» (1988) та «Мертвий час» (1990), начерки роману «Плач ненародженої душі» (1990), оповідання й новели: «Вечеря», «Дурна», «Верховина страт», «А ми громадим сіно» (усі — 1990), «Слово», «Іде», «Вйо», «Постріляний, порубаний», «Нічна стежка» (усі — 1991).
Із запланованого 4-томного видання творів Б. Харчука з'явилося лише два у 1991 році.
Публікації ред.
- Харчук Б. Волинь: Роман. Тетралогія. — К.: Дніпро, 1988.: Кн. 1-2. — 567с.; Кн. 3-4. — 750 с.
- Харчук Б. Довга гора: Роман. — К.: Рад. письменник, 1979. — 293 с.
- Харчук Б. Кревняки: Роман. — К.: Дніпро, 1984. — 514 с.
- Харчук Б. Місяць над майданом: Роман. — К.: Рад. письменник, 1971. — 280 с.
- Харчук Б. Хліб насущний: Роман. — К.: Рад. письменник, 1976. — 246 с.
- Харчук Б. Горохове чудо: Повість. — К.: Веселка, 1968. — 112 с.
- Харчук Б. Йосип з гроша здачі: Повість. — К.: Веселка, 1969. — 140 с.
- Харчук Б. Невловиме літо: Повісті. — К.: Рад. письменник, 1981. — 343 с.
- Харчук Б. Неслава: Повість. — К.: Рад. письменник, 1968. — 130 с.
- Харчук Б. Подорож до зубра: Повісті / Худож. Д. О. Лукомський. — К.: Рад. письменник, 1986. — 368 с., іл.
- Харчук Б. Помста: Повість та новели. — К.: Веселка, 1970. — 279 с.
- Харчук Б. Розстріляні ночі: Нариси. — К.: Дніпро, 1979. — 66 с.
- Харчук Б. Далека стежка до весни: Повість // Вітчизна. — 1983. — № 4. — С. 20-62.
- Харчук Б. Облава: Повість // Київ. — 1983. — № 11. — С. 79-101.
- Харчук Б. Ой Морозе, Морозенку: Повість-легенда // Вітчизна. — 1983. — № 12. — С. 24-47.
- Харчук Б. Мар'яна: Повість //Вітчизна. — 1986. — № 4. — С. 19-89.
- Харчук Б. Останні оповідання: («Слово»; «Іде»; «Вйо»; «Постріляний»; «Порубаний»; «Нічна стежка») // Київ. — 1991. — № 1. — С. 9-18.
- Харчук Б. Свічка // Оповідання-87. — К., 1988. — С. 345-364.
- Харчук Б. Смерть у Москві: Оповідання // Київ. — 1993. — № 11. — С. 8-17.
- Харчук Б. Чортів закрут: Новела // Вільне життя. — 1983. — 16 трав.
Примітки ред.
- Харчук Б. Твори: В 4-х т. — К., 1991. — Т. 1—2.
Література ред.
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.
- С. Гречанюк. Історія української літератури ХХ ст. — К.: Либідь, 1998. — Кн. 2.
- Борис Харчук: Бібліографічний покажчик. — К.: Національна академія наук України, Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2022. — 62 с.
- Антонюк-Следзінська Л. Борис Харчук і Крем'янеччина // Діалог. — 1997. — 28 черв.
- Борис Харчук — родом і серцем з Волині // Гром'як Р. Література Золотого вересня. — К., 1989. — С. 228-250.
- Борчук А. «І трапилося непередбачене…»: Штрихи до портрета Б. Харчука // Русалка Дністрова. — 1994. — № 17.
- Будзан Г. Літописець Волині // Народне слово. — 1991. — 16 серп.
- Василишин О. Борис Харчук і «Просвіта» // Вільне життя. — 1993. — 22 черв. — (Рядок з біографії краю).
- Василишин О. Слава і «Неслава» Бориса Харчука // Вільне життя. — 1992. — 22 трав.
- Гнатюк І. Таврований доносами // Дзвін. — 1991. — № 9. — С. 141-144.
- Гром'як Р. Невичерпність // Літ. Україна. — 1983. — 27 жовт.
- Гром'як Р. Художні обрії Б. Харчука // Вільне життя. — 1981. — 13 верес.
- Дзюба Г. І тільки ненька не засне… // Народне слово. — 1991. — 13 верес.
- Мельничук Х. Звучить слово майстра // Колгоспне життя. — 1990. — 12 трав.
- Моліцька Г. Харчукова світлиця // Свобода. — 1992. — 24 листоп.
- Слабошпицький М. Побачити в дорозі: Спогад про Б. Харчука // Україна. — 1991. — № 15. — С. 12-13.
- Сорока П. Дорога до сина: [Образ матері в творах Б. Харчука] // Вільне життя. — 1989. — 30 лип.
- Сорока Я. «Слово живе, коли обкипить кров'ю»: [Про дружбу Б. Харчука та Я. Сороки] // Русалка Дністрова. — 1994. — № 4.
- Сорока Я. Таким пам'ятаю Бориса Харчука: Спогади. Фрагмент // Тернопілля'96: Регіон. річник. — Тернопіль, 1997. — С. 470-472.
- Харчукова криниця. — Збараж: Пегас, 1992. — 31 с.
- Харчук Р. Про батька // Слово і час. — 1992. — № 1. — С. 54-55.
- Чернихівський Г. Борис Харчук і Крем'янеччина // Русалка Дністрова. — 1996. — № 14 (лип.).
- Чернихівський Г. Співець отчого краю // Рад. село. — 1986. — 27 лют.
Посилання ред.
- Харчук Борис Микитович
- Вірші-присвяти Борисові Харчуку