Ханафійський мазгаб, Ханафіти (араб. الحنفي) — одна з чотирьох правових шкіл у сучасному ортодоксальному сунітському ісламі, названа за іменем арабського богослова і факіха Ан-Нумана ібн Сабіта Абу Ханіфи (699—767). Ханафійська правова школа виникла в VIII ст. у м. Куфі (Ірак)
Особливості Ханафійського мазгабу
Основні джерела:
- Коран приймається як джерело права цілком і безумовно
- Сунна приймається як незалежне джерело, та лише після ретельного відбору хадисів
- Висловлювання сподвижників пророка Мухаммеда
- Кияс (судження за аналогією) — приймається у тих випадках, коли в Одкровенні немає буквальних рішень якоїсь проблеми. Суть цього методу полягає в тому, що правова проблема у цих випадках може бути вирішена за аналогією до тої, що вже є в Одкровенні
- Істихсан (перевага) — можливість відмови від доказів киясу у випадку, коли формально правильне судження за аналогією у даній ситуації є не зовсім доцільним. У цьому випадку висновок виноситься на основі іншого доказу, який протилежний явному киясу. Істисхан застосовується тоді, коли кияс вступає у суперечність з іджмою і орфом
- Іджма — єдність думок минулих і сучасних муджтахідів (богословів) з приводу якоїсь проблеми
- Орф — застосування як доказу звичаєвого права, поширеного у мусульманському суспільстві, якщо відсутні буквальні докази в Одкровенні.
Застосування звичаєвого права дозволяло спрощувати ділові стосунки, вступати в ділові і побутові контакти з іновірцями, отримувати значні послаблення у побуті
Поширення Ханафійського мазгабу
Завдяки відносній терпимості Ханафійський мазгаб починаючи з ХІ ст. став швидко поширюватися на північ і схід, охопивши Малу Азію, Балкани, Північний Кавказ, Причорноморський регіон, Поволжя, Середню Азію, Афганістан, Індію, величезну степову зону аж до Китаю, а також утвердившись на островах Індонезії.
Ханафітами були хани Золотої Орди, Великі Моголи і султани Османської імперії
Джерела
- Ислам: Энциклопедический словарь. — М.: Наука. Главная редакция восточной литературы, 1991. С. 273 (рос.)
- С. В. Павлов, К. В. Мезенцев, О. О. Любіцева. Географія релігій. — К., 1999. С. 144
- (рос.)
Посилання
- Фетвы по мазхабу Ханафи (рос.)
- (рос.)
- LJ-сообщество по мазхабу Ханафи (рос.)