Хамдан бен аль-Аш'ас (араб. حمدان قرمط بن الأشعث; д/н — після 899) — засновник руху карматів, діяв у 874—899 роках. Відомий як Хамдан Кармат.
| Хамдан бен аль-Аш'ас | |
|---|---|
| араб. حمدان قرمط بن الأشعث | |
| Народився | 9 століття |
| Помер | невідомо |
| Діяльність | місіонер |
| Посада | da'id |
| Конфесія | іслам |
Життєпис ред.
Належав до бідних прошарків суспільства, за однією з версій був з племені набатеїв. Народився у селі аль-Дур неподалік від Фурат Бадакла, на схід від Куфи. Спочатку він був погоничем волів, перевозив вантажі. Був навернений до ісмаїлізму доктрини да'ї (проповідником) аль-Хусейном аль-Ахвазі. Згодом стає сам проповідником, почавши свою діяльність у 261 році за хіджрою (874—875 роки). Хамдан діяв у районі Саваді, що в Куфі, а інші центри його прихильників були в інших частинах південного Іраку. Його резиденція розташовувалася в поселенні Калвад, що неподалік Багдаду. Прийняв пишний титул — абд Аллах ал'махді ал-мансур баллах ан-насір лідініллах ал-ка'їм бі амріллах (раб Аллаха, керований Ним, який отримав допомогу Аллаха, поборник релігії Аллаха, який стоїть за вирок Аллаха).
Найбільшого успіху Хамдан здобуває під час повстання зінджів, оскільки війська Багдадського халіфату протягом 15 років відволікли на придушення цього повстання. Після того кількість карматів зросла, Хамдан 880 року уклав союз з Алі Мухаммадом, лідером зінджів. Проте спільні дії були невдалими. Водночас відправив да'ї до західноцентральної та північнозахідної Персії, здійснюючи поширення своїх ідей до Хорасана й Трансоксіанії.
Намагався створити теократичну державу, обклавши своїх послідовників податками, з яких 1/5 частину (хумс) зберігали для пришестя прихованого імама Мухаммада, через якого має закінчитися ера ісламу та проголошена істина попередніх релігій. Також його називали Паноим видимого світу (сахіб аз-зухуром). Хамдан незабаром заволодів усім їхнім майном своїх прихильників, запевняючи однодумців, що їм немає потреби мати при собі гроші, тому що вся земля цілком і повністю належить карматам та нікому іншому. Завдяки цьому він міг надавати матеріальну допомогу тим членам своєї секти, які гостро того потребували. Такими заходами зміг на нетривалий час викорінити злидні серед прихильників свого вчення.
У 890/891 було підняте перше карматське повстання, яке підтримали десятки тисяч людей. Разом з тим у 890—891 роках було побудовано міцну фортецю Дар аль-Хіджра, котра замінила резиденцію біля Куфи. Разом з тим Хамдан намагався діяти таємно, не вступаючи у відкрите протистояння з Аббасидами. Разом з тим відправлений Хамданом Абу-Саїд Джаннабі з південної Персії підкорив Бахрейн.
899 року очільником ісмаїлітів оголошується фатімідський халіф Аль-Махді. Ретельно перевіривши богословські настанови, Хамдан помічає у них зміни. З розпорядження Хамдана до Саламії, де отаборився прихильник аль-Махді Саїд ібн Хусейн, направляється його найближчий помічник Абу Мухаммада Абдана для того, щоб дізнатися подробиці про зміни у доктрині. Хамдан дізнається про те, що халіфом вимагається імамат для себе. Зібравши да'ї Хамдан віддав назав зупинити підтримку аль-Махді, оскільки є сумніви в його тотожності прихованому імаму. Поїхавши до Калвади, Хамдан десь зник. За версією письменника Ібн Маліка Хамдана невдовзі було вбито у Багдаді, за версією Ібн Хаукаля він зрештою визнав аль-Махді, змінивши ім'я на Абу Алі Хасан ібн Ахмад, ставши проповідувати в Єгипті. 899 року Абдана було вбито да'ї Зікравайхом Міхравайхом, що визнав імамом Аль-Махді. Наслідком цього став розкол серед карматів: у південному Іраку їх очолив Міхравайх, що невдовзі почав повстання проти Аббасидів, а Абу-Саїд Джаннабі отаборився в Бахрейні, де створив державу карматів.
Примітки ред.
- Ḥamdān Qarmaṭ / Madelung W., Halm H. // Encyclopaedia of Islam. THREE: [англ.]. — Leiden: Koninklijke Brill, 2016, p.165—166 — ISSN 1873-9849
- Ḥamdān Qarmaṭ / Madelung W. // Encyclopædia Iranica/ ed. by E. Yarshater. — 2003. — Vol. XI, Fasc. 6. — P. 634—635
Джерела ред.
- Daftary, Farhad (2007). The Ismāʿı̄lı̄s: Their History and Doctrines (Second ed.). Cambridge: Cambridge University Press. ISBN 978-0-521-61636-2.
- Madelung, Wilferd (1996). «The Fatimids and the Qarmatīs of Bahrayn». In Daftary, Farhad (ed.). Mediaeval Isma'ili History and Thought. Cambridge University Press. pp. 21–73. ISBN 978-0-521-00310-0.
- Madelung, Wilferd (2003). «ḤAMDĀN QARMAṬ». In Yarshater, Ehsan (ed.). Encyclopædia Iranica, Volume XI/6: Ḥājj Sayyāḥ–Harem I. London and New York: Routledge & Kegan Paul. pp. 634—635. ISBN 978-0-933273-70-2.