Хайтарма (крим. Qaytarma, Повернення) — кримськотатарський святковий народний танець.
Танець символізує природні цикли та вічний рух. Чоловік під час танцю тримається струнко, руки витягує в різні боки, а пальці стикає в кулаки. Робить стрімкі й запальні рухи з невеликими підстрибуваннями. Натомість жінка діє пластично без різких рухів із акуратними рухами ніг і плечей, роблячи плавні обертальні рухи руками. При цьому в деяких джерелах вказують, що танець можуть виконувати тільки жінки або жінки окремо від чоловіків.
Історія Редагувати
Дослідник Анатолій Богород припускає, що хайтарма походить від суфійського танцю дервішів.
За іншою версією, коріння танцю пов'язано з появою сефардів у Криму після їх вигнання з Піренейського півострова в 1492 році. В Криму танець перейняли кримські цигани (урмачель). Автори цієї версії вказують, що вперше хайтарму згадано в 1793 році. Крім того, танець в різних варіаціях використовують не тільки кримські татари, а й кримчаки, караїми, уруми та греки Приазов'я.
У 1903 році композитор Олександр Спендіаров вперше виконав мелодію «Хайтарма». Матеріал для пісні він зібрав під час перебування в Карасубазарі. При цьому Спендіаров записав мелодію з нехарактерним для музики народів Криму розміром 3/8 замість ритму 7/8.
Влітку 1925 року відбулася археологічно-етнографічна експедиція в Криму, в якій брали участь Усеїн Боданинський, Осман Акчокракли і Асан Рефат. Під час експедиції було записано 25 версій танцю. На основі зібраних матеріалів Рефат у книзі «Пісні кримських татар» 1932 роки зробив висновок про те, що хайтарма є виключно кримськотатарською танцем і не властива народам Кавказу, Туреччини або Ірану. В роботі Сергія Зайченка «Танці греків Приазов'я» 1995 року наведено дослідження 22 населених пунктах регіону, під час якого також було зафіксовані різні варіанти танцю. Зайченко охарактеризував музичний ритм хайтарми як 9/8 або 7/8, що характерно для тюркської культури. З цього дослідник зробив висновок про те, що танець не можна віднести до грецької культури.
Див. також Редагувати
Примітки Редагувати
- Весілля в Криму по-кримськотатарськи (фотогалерея) [ 12 січня 2020 у Wayback Machine.] // radiosvoboda.org
- Кочнова, Ольга Анатольевна. Семиотический анализ художественного фильма «Хайтарма» [ 13 січня 2020 у Wayback Machine.] (2014) // Таврические студии. Серия: Культурология. № 6. с. 66-71
- Олейник М. А. Народная хореографическая культура крымских татар [ 12 січня 2020 у Wayback Machine.] // Культура народов Причерноморья с древнейших времён до наших дней, Симферополь. 2017. с. 87-89
- ↑ Шерфединов, Яя. // Издательство литературы и искусства имени Гафура Гуляма. Ташкент, 1978. с. 232 — с. 181
- А. М. Підлипська. Кримськотатарський танець у діяльності професійних митців хореографії за межами Криму у першій половині ХХ століття (до 1941 року) [ 13 січня 2020 у Wayback Machine.] // Культура народов Причерноморья. — 2008. — № 125. — С. 33-36
- А. В. Богород. Танцювальні ритуали і практики мусульман: релігієзнавчий аспект [ 3 липня 2020 у Wayback Machine.] // Гілея: науковий вісник. — 2015. — Вип. 103. — С. 227—232
- ↑ Казаченко Б.Н., Бакши Н.Ю., Ачкинадзе А.Л. Музыкально-поэтическое наследие крымчаков // Вопросы крымскотатарской филологии, истории и культуры. — 2016. — № 2.
- Святыни и проблемы сохранения этнокультуры крымских караимов-караев: материалы научно-практической конференции в рамках Международного этнографического фестиваля «Караи собирают друзей», Симферополь, Евпатория, Джуфт Кале, 14-16 сентября 2007 г [ 30 червня 2020 у Wayback Machine.] // Ассоциация крымских караимов «Крымкарайлар», 2008 — с. 263
- Б. Н. Казаченко, Н. Ю. Бакши, А. Л. Ачкинадзе. «Музыкально-поэтическое наследие крымчаков»
- Караимская жизнь // 1911. № 07
- Александр Рыбалко. С приазовскими греками в Карпатах танцевали хайтарму [ 12 січня 2020 у Wayback Machine.] Greek.ru // 27.07.2005
- Нацменшини на лінії розмежування: греки Приазов’я [ 23 січня 2018 у Wayback Machine.] // radiosvoboda.org
- Бекирова Гульнара. Крымские напевы Александра Спендиарова [ 12 січня 2020 у Wayback Machine.] (1 ноября 2016) // krymr.com
- А. Н. Бабий. Крымскотатарский народный танец в фольклорно-этнографических исследованиях 20-30-х гг. ХХ ст. [ 12 січня 2020 у Wayback Machine.] // Культура народов Причерноморья. — 2004. — № 51. — С. 75-78
- Др. Эрдоган Алтынкайнак. Музыкально-танцевальное искусство греков Приазовья, как источник изучения этнической истории [ 12 січня 2020 у Wayback Machine.] // Культура народов Причерноморья. — 2003. — № 46. — С. 198—201