Фітобентос (від … фіт-, фіто- … і бентос) — донна флора, рослинний бентос, сукупність рослинних організмів, що мешкають на дні водойм. Склад фітобентосу (в основному водорості) залежить від проточності води, її солоності, температури та ін. факторів.
Загальні відомості Редагувати
До фітобентосу відносяться види, що ростуть на дні; почасти сюди можна віднести водорості, що ростуть епіфітами на інших водоростях і інших водяних рослинах, а також перифітон, тобто водорості, якими обростають різні підводні споруди, підводні частини суден тощо Фітобентос морів і океанів складається головним чином з бурих і червоних, меншою мірою із зелених — сифонових, кладофорових, ульвових і деяких синьо-зелених водоростей. Вони ростуть, прикріплюючись до кам'янистого ґрунту; на узбережжях з піщаним, мулистим, дрібно гальковим або черепашковим ґрунтом їх не буває. У піску, мулі закріплюються каулерпи; так само ростуть пеннатні, бентосні, діатомові, поширені також на кам'янистому ґрунті і серед великих зростаючих там водоростей. У прісних водоймах у бентосі на різному ґрунті зустрічаються різноманітні зелені водорості (улотриксові, едогонієві, кладофорові, кон'югати, харові), пеннатні, діатомові, синьо-зелені. Вони або прикріплені до субстрату, або лежать вільно на дні, або (кон'югати та ін.) утворюють ватоподібні скупчення, що піднімаються до поверхні разом з бульбашками кисню, які виділяються при фотосинтезі.
Основними факторами розподілу морського фітобентосу по вертикалі є глибина і залежне від неї освітлення. Розрізняють 3 пояси рослинності по вертикалі, які додатково можна поділяти на горизонти. Літоральний пояс, або літораль, — пояс від вищого рівня припливу до нижнього рівня відпливу. У північних морях в літоралі поширені з великих водоростей головним чином фукуси; на них (епіфітні) і серед них зустрічаються більш дрібні бурі, червоні та зелені водорості. Умови існування в літоралі дуже своєрідні. Водорості повинні витримувати удари хвиль, обсихання і яскраве освітлення під час відпливу, часом прісну воду дощів, низькі температури взимку.
Сублітораль — пояс від нижчого рівня відпливу до глибини 40 м. Тут склад водоростей найрізноманітніший. У морях холодної та помірної зони в субліторалі дуже широко поширені великі ламінарії — водорості, що утворюють підводні луки чи ліси; в більш нижніх горизонтах найпоширеніші різні червоні.
Елітораль — пояс від 40 до 100 м (рідко більше) глибини. Бентосна рослинність тут небагата, і в ній, у зв'язку з кольоровістю освітлення, можуть переважати, і часто дійсно переважають червоні водорості. У зв'язку з температурою у розвитку бентосної рослинності спостерігається відома сезонна циклічність, більш різко виражена в холодних і помірно холодних морях. Тривалість життя у багаторічних видів здебільшого не перевищує 2-4 роки, у небагатьох досягає 10-12 років.
Фітобентос холодних і помірно холодних морів за видовим складом водоростей бідніший від фітобентосу теплих морів, але перевищує його за розмірами своїх представників, кількістю їх і щільністю заростей. У теплих морях значно збільшується кількість червоних і зелених (сифонових) водоростей.
Див. також Редагувати
Література Редагувати
- Біологічний словник / За ред. К. М. Ситника, В. О. Топачевського. — 2-ге вид. — К.: Голов. ред. УРЕ, 1986. — 679 с.
- Дедю И. И. Экологический энциклопедический словарь. — Кишинев, 1989.
- Зверев А. Т. Основные законы экологии. — М.,: Издат. дом Паганель, 2009. — 171 с.
- Кондратюк Е. М., Хархота Г. І. Словник-довідник з екології. — К.: Урожай, 1987. — 147 с.
- Миркин Б. М., Розенберг Г. С. Толковый словарь современной фитоценологии. — М.: Наука, 1983. — 130 с.
- Реймерс Н. Ф. Природопользование: Словарь-справочник. М.: Мысль, 1990. — 639 с.
- Реймерс Н. Ф., Яблоков А. В. Словарь терминов и понятий, связанных с охраной природы. — М.: Наука, 1982. — 144 с.
- Словарь ботанических терминов / под общ. ред. И. А. Дудки. — Киев : Наукова думка, 1984. — 308 с. (рос.)
- Словарь-справочник по экологии / К. М. Сытник, А. В. Брайон, А. В. Гордецкий и др. — К.: Наук. думка, 1994. — 663 с.
- Allee W.С., Park T. Concerning ecological principles // Science. — 1939. — Vol. 89. — P. 166–169.
- Allee W. C, Park O., Emerson A.E., Park Т., Schmidt K.P. Principles of Animal Ecology. — Philadelphia : W. B. Saunders Co., 1949. — 837 p.
- Bennett R.J., Chorley R.J. Environmental systems: Philosophy, analisis and control. — London : Methuen and C Ltd., 1978. — 624 p.
- McIntosh Robert P. The Background of Ecology: Concept and Theory. Cambridge University Press. Cambridge. — London, N.-Y., New Rochelle, Sydney, Melbourne, 1985. — 383 p.
- Watt К. Е.F. Principles of Environmental Science. — McGraw-Hill Inc., 1973. — 319 p.