Фізична система Фізи чна систе ма об єкт фізичних досліджень множина взаємопов язаних елементів відокремлена від навколи

Фізи́чна систе́ма — об'єкт фізичних досліджень, множина взаємопов'язаних елементів, відокремлена від навколишнього середовища й така, що взаємодіє з ним, як ціле . При цьому під елементами слід розуміти фізичні тіла або інші фізичні системи. Взаємодія фізичної системи з оточенням, а також зв'язок між окремими складовими фізичної системи реалізується за допомогою фундаментальних фізичних взаємодій (гравітація, електромагнітна взаємодія, сильна взаємодія, слабка взаємодія), або взаємодій (сил), що зводяться до фундаментальних (тертя, пружність, вага тощо). Виокремлення конкретної фізичної системи із оточення залежить від конкретних мети й завдань дослідження.

Прикладами фізичних систем є: атом; атомне ядро; галактика; ідеальний газ; коливальний контур, математичний маятник; Сонячна система, тверде тіло тощо.

Статистичний ансамбль — сукупність великої кількості однакових фізичних систем.

Класифікація фізичних систем

За розділом фізики, що описує їх поведінку, фізичні системи поділяють на: механічні, термодинамічні, електричні, магнітні, електромагнітні, оптичні, квантові, атомні, ядерні тощо. Деякі складні фізичні системи потребують застосування законів та методів різних розділів фізики й не можуть бути зараховані до певного класу.

За характером взаємодії з оточенням виокремлюють ізольовані (замкнені) та відкриті системи.

За мінливістю властивостей фізичні системи поділяють на статичні й динамічні

Властивості фізичних систем

Часто дія оточення на фізичну систему задається у вигляді полів: електричного поля, магнітного поля тощо. Такі поля називаються зовнішніми на відміну від полів, які створюють тіла в самій фізичній системі.

Іншими видами дії на фізичну систему є зовнішнє опромінення, освітлення тощо.

Див. також

Макросистема

Посилання

Перегудов Ф. И., Тарасенко Ф. П. Введение в системный анализ. — М.: Высшая школа, 1989
Физический энциклопедический словарь / Главный редактор. А. М. Прохоров. — М.: Советская энциклопедия, 1983. — 944 с.
Сивухин Д. В. Общий курс физики. — Издание 5-е, стереотипное. — М.: Физматлит, 2006. — Т. I. Механика. — 560 с. — ISBN 5-9221-0715-1
Сивухин Д. В. Общий курс физики. — Издание 3-е, исправленное и дополненное. — М.: Наука, 1990. — Т. II. Термодинамика и молекулярная физика. — 592 с. — ISBN 5-02-014187-9
Бахрушин В. Є. Математичні основи моделювання систем. — Запоріжжя: КПУ, 2009. — 224 с. — ISBN 978-966-414-019-2

Це незавершена стаття з фізики.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[per-1] Перегудов Ф. И., Тарасенко Ф. П. Введение в системный анализ. — М.: Высшая школа, 1989

[2] Физический энциклопедический словарь / Главный редактор. А. М. Прохоров. — М.: Советская энциклопедия, 1983. — 944 с.

[3] Сивухин Д. В. Общий курс физики. — Издание 5-е, стереотипное. — М.: Физматлит, 2006. — Т. I. Механика. — 560 с. — ISBN 5-9221-0715-1

[4] Сивухин Д. В. Общий курс физики. — Издание 3-е, исправленное и дополненное. — М.: Наука, 1990. — Т. II. Термодинамика и молекулярная физика. — 592 с. — ISBN 5-02-014187-9

[5] Бахрушин В. Є. Математичні основи моделювання систем. — Запоріжжя: КПУ, 2009. — 224 с. — ISBN 978-966-414-019-2