Фріц Вітт (нім. Fritz Witt; 27 травня 1908, Гогенлімбург — 14 червня 1944, Вено) — німецький офіцер Ваффен-СС, бригадефюрер СС і генерал-майор Ваффен-СС, кавалер Лицарського хреста Залізного хреста з Дубовим листям.
| Фріц Вітт | |
|---|---|
| Fritz Witt | |
| | |
| Народження | 27 травня 1908 Гогенлімбург, Провінція Вестфалія, Королівство Пруссія, Німецька імперія |
| Смерть | 14 червня 1944 (36 років) Вено, Нижня Нормандія, Окупована Франція |
| Поховання | Ер :
|
| Країна | Третій Рейх |
| Вид збройних сил | Ваффен-СС |
| Рід військ | Танкові війська |
| Роки служби | 1933-44 |
| Партія | Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини |
| Член | СС |
| Звання | Бригадефюрер СС, генерал-майор військ СС |
| Формування | Панцергренадерська дивізія СС «Лейбштандарт СС Адольф Гітлер» Дивізія посилення СС |
| Командування | 1-й панцергренадерський полк СС «Лейбштандарт СС Адольф Гітлер» 12-та танкова дивізія СС «Гітлерюгенд» |
| Війни / битви | Друга світова війна |
| Нагороди | |
| Фріц Вітт у Вікісховищі |
Ранні роки Редагувати
Фріц Вітт народився 27 травня 1908 року в місті Гогенлімбург в родині комівояжера і сам, після закінчення реального училища, також обрав для себе цю суто мирну професію. У 1925—1933 рр. Вітт працював комівояжером, представляючи продукцію кількох текстильних фірм. Однак потім його життя круто змінилося. 1 грудня 1931 Фріц Вітт вступив в НСДАП (партійний квиток № 816 769) і в СС (службове посвідчення № 21 518) і був зарахований до лав 1-го штурму 30-го штандарта СС, дислокованого в місті Гаґен.
17 березня 1933 Фріц вступив добровольцем в штабну охорону СС «Берлін», на базі якої у 1934 році було розгорнуто полк особистої охорони фюрера Лейбштандарт СС «Адольф Гітлер», і незабаром був призначений командиром 2-ї роти Лейбштандарту СС. 9 вересня 1934 року Вітт став Оберштурмфюрером СС і 12 січня переведений із Лейбштандарта в штандарт СС «Дойчланд», в рядах якого командував 3-ю ротою.
Друга світова війна Редагувати
Фріц Вітт відзначився в ході Польської кампанії і в вересні 1939 року удостоївся нагородження Залізним хрестом 2-го, а потім і 1-го класу. 1 жовтня 1939 року він був призначений командиром I батальйону піхотного полку СС «Дойчланд». В ході Французької кампанії 1940 року Вітт, який проявив себе видатним командиром, був високо оцінений Феліксом Штайнером і 4 вересня 1940 був нагороджений Лицарським хрестом Залізного хреста.
16 жовтня 1940 року Фріц Вітт був знову переведений в «Лейбштандарт СС Адольф Гітлер» і 26 березня 1941 призначений командиром I батальйону полку «ЛССАГ». У складі Лейбштандарта він брав участь в кампанії проти Греції, а потім — в боях на німецько-радянському фронті. З 1 липня 1942 Фріц командував 1-м панцергренадерським полком СС «Лейбштандарт СС Адольф Гітлер». 1 березня 1943 за бойові заслуги у ході третьої битви за Харків Вітт був нагороджений Дубовим листям до Лицарського хреста Залізного хреста.
24 червня 1943 Фріц Вітт став першим командиром 12-ї танкової дивізії СС «Гітлерюгенд», сформованої в основному з членів організації гітлерівської молоді. В ході боїв з англо-американськими військами, що висадилися в Нормандії, Бригадефюрер СС Фріц Вітт був убитий 14 червня 1944 року в районі Вено, поблизу міста Кана, артилерійським снарядом, випущеним з корабельної гармати британського флоту.
Звання Редагувати
- Труппфюрер СС (17 березня 1933)
- Гаупттруппфюрер СС (3 вересня 1933)
- Штурмфюрер СС (1 жовтня 1933)
- Оберштурмфюрер СС (9 вересня 1934)
- Гауптштурмфюрер СС (1 червня 1935)
- Штурмбаннфюрер СС (25 травня 1940)
- Оберштурмбаннфюрер СС (27 листопада 1941)
- Штандартенфюрер СС (30 січня 1943)
- Оберфюрер СС (1 липня 1943)
- Бригадефюрер СС і генерал-майор Ваффен-СС (20 квітня 1944)
Нагороди Редагувати
- Цивільний знак СС (№9 667)
- Почесний кут старих бійців
- Йольський свічник (16 грудня 1935)
- Кільце «Мертва голова» (1 грудня 1937)
- Почесна шпага рейхсфюрера СС (1 грудня 1937)
- Німецька імперська відзнака за фізичну підготовку в бронзі
- Спортивний знак СА в бронзі
- Медаль «У пам'ять 13 березня 1938 року» (1 березня 1939)
- Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938» (22 травня 1939)
- Медаль «За вислугу років у НСДАП» в бронзі (10 років)
- Залізний хрест (1939)
- 2-го класу (19 вересня 1939)
- 1-го класу (25 вересня 1939)
- Лицарський хрест Залізного хреста з Дубовим листям
- Лицарський хрест (№ 199; 4 вересня 1940) як штурмбаннфюрер СС і командир I батальйону піхотного полку СС «Дойчланд»
- Дубове листя (№ 200; 1 березня 1943) як штандартенфюрер СС і командир 1-го панцергренадерського полку СС «Лейбштандарт СС Адольф Гітлер»
- Медаль «За вислугу років у СС» 4-го і 3-го ступеня (8 років; 23 червня 1941) — отримав обидві медалі одночасно
- Німецький хрест в золоті (8 лютого 1942) як оберштурмбаннфюрер СС і командир I батальйону полку СС «Лейбштандарт СС Адольф Гітлер»
- Штурмовий піхотний знак в бронзі (23 лютого 1942)
- Орден «За хоробрість» 4-го ступеня, 1-й клас (Болгарія; 10 липня 1942)
- Офіцер ордена Зірки Румунії на стрічці «За хоробрість» з мечами (16 липня 1942)
- Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42» (4 вересня 1942)
Примітки Редагувати
- ↑ Dienstaltersliste der Schutzstaffel der NSDAP, Stand vom 1. Dezember 1936 — 1936.
Джерела Редагувати
- MOONEY, PETER, Waffen-SS Knights and their Battles, Schiffer Publishing, Ltd, 2010.
- MOONEY, PETER, Waffen-SS Knights and their Battles, Schiffer Pub Ltd, 2008.
- Royal Decree No. 2020/16 July 1942, Romania
- Kwasny A., Kwasny G., Die Eichenlaubträger 1940-1945 (CD), Deutsches Wehrkundearchiv, Lage-Waddenhausen, 2001
- Butler R., SS-Hitlerjugend, Historia 12, Dywizji Pancernej SS, Oskar, Warszawa 2003
- Fellgiebel, Walther-Peer (2000) [1986]. Die Träger des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939–1945 — Die Inhaber der höchsten Auszeichnung des Zweiten Weltkrieges aller Wehrmachtteile [The Bearers of the Knight's Cross of the Iron Cross 1939–1945 — The Owners of the Highest Award of the Second World War of all Wehrmacht Branches] (German). Friedberg, Germany: Podzun-Pallas. ISBN 978-3-7909-0284-6.
- Patzwall, Klaus D.; Scherzer, Veit (2001). Das Deutsche Kreuz 1941 – 1945 Geschichte und Inhaber Band II [The German Cross 1941 – 1945 History and Recipients Volume 2] (German). Norderstedt, Germany: Verlag Klaus D. Patzwall. ISBN 978-3-931533-45-8.
- Scherzer, Veit (2007). Die Ritterkreuzträger 1939–1945 Die Inhaber des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939 von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündeter Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchives [The Knight's Cross Bearers 1939–1945 The Holders of the Knight's Cross of the Iron Cross 1939 by Army, Air Force, Navy, Waffen-SS, Volkssturm and Allied Forces with Germany According to the Documents of the Federal Archives] (German). Jena, Germany: Scherzers Miltaer-Verlag. ISBN 978-3-938845-17-2.
- Schulz, Andreas, Wegmann Günter, Zinke, Dieter: Die Generale der Waffen-SS und Polizei: Lammerding-Plesch, Biblio-Verlag, 2003, ISBN 978-3-7648-2375-7.
- Thomas, Franz (1998). Die Eichenlaubträger 1939–1945 Band 2: L–Z [The Oak Leaves Bearers 1939–1945 Volume 2: L–Z] (German). Osnabrück, Germany: Biblio-Verlag. ISBN 978-3-7648-2300-9.
- Yerger, Mark C. (2005). German Cross in Gold Holders of the SS and Police, Volume 2, "Das Reich: " Karl-Heinz Lorenz to Herbert Zimmermann. San Jose, CA: R. James Bender Publishing. ISBN 0-912138-99-8
- Die Wehrmachtberichte 1939–1945 Band 3, 1. Januar 1944 bis 9. Mai 1945 [The Wehrmacht Reports 1939–1945 Volume 3, 1 January 1944 to 9 May 1945] (German). München, Germany: Deutscher Taschenbuch Verlag GmbH & Co. KG. 1985. ISBN 978-3-423-05944-2.