Давньофранкська мова (фр. francique, нім. Altfränkisch) — стародавня германська мова, що вимерла у VIII столітті і якою говорили салічні франки, що підкорили Римську Галлію наприкінці V століття.
| Франкська мова | |
|---|---|
| Носії | вимерла у VIII ст. |
| Писемність | Elder Futharkd |
| Класифікація | |
| Офіційний статус | |
| Коди мови | |
| ISO 639-3 | frk |
| Ця стаття не містить посилань на джерела. (серпень 2020) |
Близько 100 тис. франків поступово мігрували на південь з території сучасної Фландрії, яку вони заселили в III — IV століттях. У романомовній Галлії салічні франки виявилися оточені численним (6-8 млн.) галло-романським населенням, і тому з часом втратили рідну мову, яка вийшла із ужитку до кінця VIII століття. Попри це, франки довгий час становили основу нового керівного класу Галлії, а тому їхня мова зіграла важливу роль суперстрату у формуванні сучасної французької мови, в тому числі її назви. Французька мова зберегла численні франкські запозичення (jardin, bande, guerre, fauteuil, rang, blond, blanc, bleu, brun та інші). Франкські за походженням риси має фонетика (придихове h[fr]) і граматика. Там, де народно-латинська мова була слабко представлена, франкська мова збереглась і продовжувала розвиватися. Нею користувалися так звані рипуарські франки. На півночі на її основі розвинулися сучасні фламандські діалекти, літературна нідерландська мова, а також франкські діалекти німецької мови.
Див. також
- Германський суперстрат у французькій мові
- Германський суперстрат у романських мовах
| Це незавершена стаття про мову. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |