Форт-Вортський музей сучасного мистецтва (англ. Modern Art Museum of Fort Worth) — художній музей у м. Форт-Ворт, Техас, США. Відкритий у 14 грудня 2002 року.
| Форт-Вортський музей сучасного мистецтва | |
|---|---|
| | |
| 32°44′57″ пн. ш. 97°21′47″ зх. д. / 32.74928700002777759° пн. ш. 97.36306900002777809° зх. д.Координати: 32°44′57″ пн. ш. 97°21′47″ зх. д. / 32.74928700002777759° пн. ш. 97.36306900002777809° зх. д. | |
| Тип | художній музей |
| Країна | США |
| Розташування | м. Форт-Ворт, Техас, США |
| Адреса | 3200 Darnell Street |
| Архітектор | Тадао Андо |
| Засновано | 14 грудня 2002 |
| Режим роботи | 10.00 — 17:00 |
| Вартість | $10 (дорослий)/$4 (студенти, школярі)/безкоштовно (діти до 12 років, члени музею) |
| Сайт | themodern.org |
| Форт-Вортський музей сучасного мистецтва (США) | |
Форт-Вортський музей сучасного мистецтва у Вікісховищі |
Будівля музею збудована у 1997—2002 роках за проектом японського архітектора Тадао Андо (нар. 1941). Розташовується навпроти Художнього музею Кімбелла (роботи Луїса Кана).
Колекція нараховує близько 3000 предметів, що розміщуються на площі 25 500 м². Вибір експонатів охоплює період від 1945 року і до теперішнього часу і включає картини, скульптури, відео-матеріали, фотографії та гравюри. У колекції представлені усі основні художні напрямки та рухи, у тому числі абстрактний експресіонізм, поп-арт, живопис кольорового поля, мінімалізм, концептуалізм, постмінімалізм, живопис нового зображення і неоекспресіонізм.
Історія ред.
Форт-Вортський музей сучасного мистецтва є найстарішим художнім музеєм у ш. Техас та одним із найстаріших музеїв на заході Сполучених Штатів.
Заснований у 1892 році як Форт-Вортська публічна бібліотека та художня галерея, однак назва установи та її місія змінювалася упродовж багатьох років.
- 1901 — Художня галерея публічної бібліотеки ім. Карнегі
- 1910 — Форт-Вортський музей мистецтва
- 1954 — Форт-Вортський художній центр
- 1971 — Форт-Вортський художній центр-музей
- 1974 — Форт-Вортський художній музей
- 1987 — Форт-Вортський музей сучасного мистецтва
25 жінок, які заснували піблічну бібліотеку та художню галерею, мали на меті представити іншу культуру у м. Форт-Ворт. Найпершим придбанням стало полотно Джорджа Іннесса «Буря, що насувається» (1875), яке було куплено у 1904 році. Через п'ять років відбулася перша виставка музею, яка представила 45 картин сучасних американських художників.
Нова будівля музею, спроектована японським архітектором Тадао Андо, відкрилась 14 грудня 2002 році у Культурному районі Форт-Ворта. Вона включає 25 500 м² виставкового простору, освітній центр та аудиторію.
Музей сучасного мистецтва присвячений колекціонуванню, представленню та інтерпретації творів мистецтва періоду після Другої світової війни. Музей сприяє розумінню мистецтва і викликає інтерес до мистецтва і художників шляхом кураторських досліджень і публікацій, а також різним освітнім програмам, в тому числі лекціям, екскурсіям, класам і семінарам. Музей є членом Американського альянсу музеїв (ААМ).
Архітектура ред.
У 1993 році японський архітектор Тадао Андо (нар. 1941) отримав замовлення на проектування Форт-Вортського музею сучасного мистецтва. У своєму проекті він помістив бетонну структуру у скляну коробку. Музей у Форт-Ворті оголосив про міжнародний конкурс на проектування споруди. Було поставлене завдання надати характер широкій ділянці землі та досягти візуального зв'язку з Художнім музеєм Кімбелла (роботи Луїса Кана) на протилежній стороні вулиці. Андо помітив характерний для архітектури Кана просторовий порядок і надав своєму проекту ритмічність шляхом повторення паралельних блоків-коробок. З іншого боку, він пропустив світло через скляну оболонку і бетонні прорізи; до того ж світло відображається у великому басейні.
Рішення створити басейн було запропоновано Андо у відповідь на завдання, поставлені конкурсом, які заключалися у тому, аби створити обрамлення із води та дерев для художньої галереї.
Скляні стіни музею виконують декілька завдань. По-перше створюється холодний ефект від прозорих скляних стін. Бетонна конструкція ховається у скляною оболонкою; стіни зі скла ніби заморожуюють простір і час. По-друге, змінює місцями внутрішній і зовнішній простори. Цього дозволяє досягти зовнішня скляна оболонка бетонної частини споруди. Зовнішня стіна стає внутрішньою, коли вона ззовні доповнюється стіною зі скла. Скляна оболонка також створює буферну зону. Вона стабілізує внутрішнє середовище у бетонній коробці і виконує роль енгави (веранда) в традиційній японській архітектурі. Басейн був створений доволі глибоким, над ним трохи виступає покрівля музею.
Будівля музею включає 25 500 м² виставкового простору, освітній центр, кафе, аудиторію (на 250 місць), художню майстерню, художні класи, музейну крамницю, скульптурну терасу та паркінг.
Колекція ред.
Колекція нараховує близько 3 000 предметів, що розміщуються на площі 25 500 м². Вибір експонатів охоплює період від 1945 року і до теперішнього часу і включає картини, скульптури, відео-матеріали, фотографії та гравюри.
У колекції представлені усі основні художні напрямки та рухи, у тому числі абстрактний експресіонізм, поп-арт Великої Британії, Німеччини, Франції та США, живопис кольорового поля, мінімалізм, концептуалізм, постмінімалізм, живопис нового зображення і неоекспресіонізм.
Вибрані експонати ред.
- Джозеф Альберс
- «Присвята квадрату» («Ла-Техуана»), 1951
- «Присвята квадрату», 1966
- «Присвята квадрату», 1967
- Карл Андре
- «Tau and Threshold» (Element Series), 1971
- «Щілина», 1981
- Френсіс Бекон
- «Автопортрет», 1956
- Штефан Балькенголь
- «4 фігури», 2000
- Георг Базеліц
- «Ельке», 1976
- Девід Бейтс
- «Нічна чапля», 1986—1987
- Вільям Базіотіс
- «Морські фантоми», 1952
- Роберт Бечтлі
- «'63 Bel Air», 1973
- Ларрі Белл
- Без назви із серії терміналів, 1968
- Ед Блекберн
- «Hoppy Serves a Writ», 1982
- Денніс Блегг
- «Passover», 1997
- Синтія Брантс
- «Знаменитість», 1950
- Дебора Баттерфілд
- «Hina», 1990—1991
- Вія Целміньш
- «Німецький літак», 1966
- Без назви, 1970
- «Нічне небо № 17», 2000—2001
- Клайд Коннелл
- «Guardian No. 4», 1988
- Ден Флавін
- «Діагональ 23 травня 1963 року», 1963
- Адольф Готліб
- «Apaquogue», 1961
- Ненсі Грейвс
- «Молуккські моря», 1972
- «Wheelabout», 1985
- Філіп Густон
- «Світло», 1964
- «Черевик», 1968
- «Пристань», 1976
- «Форма художника II», 1978
- Річард Гамільтон
- «Swingeing London 67», 1968—1969
- Джозеф Гавел
- «Драпіровка», 1999
- Говард Годжкін
- «По Матіссу», 1995—1999
- Каллум Іннес
- «Exposed Painting Mars Black», 2002
- Ален Жаке
- «Камуфляж Боттічеллі» («Народження Венери»), 1963—1964
- Джесс
- «Montana Xibalba: Translation #2», 1963
- Дональд Джадд
- Без назви, 1967
- Еллсворт Келлі
- «Темно-синя панель, темно-зелена панель, червона панель», 1986
- Ансельм Кіфер
- «Quaternity», 1973
- «Aschenblume», 1983—1997
- «Папа Олександр VI: Золота булла», 1996
- «Книга з крилами», 1992—1994
- Рой Ліхтенштейн
- «Містер Белламі», 1961
- Роберт Мангольд
- «1/2 Blue-Gray Curved Area (Central Section)», 1967
- Брайс Марден
- «Urdan», 1970—1971
- Агнес Мартін
- «У ясний день», 1973
- Без назви, 1977
- «Лист», 1965
- Мелісса Міллер
- «Ковчег», 1986
- Роберт Мазервелл
- «Open #150 in Black and Cream» («Елегія Ротко»), 1970
- «Елегія Іспанській республіці No. 171», 1988—1990
- «Залізна корона Стефана», 1981
- Барнетт Ньюмен
- «Офорт без назви № 1, перша версія», 1969
- Роксі Пейн
- «З'єднані», 2007
- Пабло Пікассо
- «Жінка, що лежить і читає», 1960
- Джексон Поллок
- «Номер 5», 1952
- Без назви (Колаж 1), бл. 1951
- Роберт Раушенберг
- «Whistle Stop» (Spread), 1977
- Діксон Рідер
- «Лія», 1944
- Ед Рейнхардт
- «№ 6», 1946
- Герхард Ріхтер
- «Ferrari», 1964
- «Морський пейзаж—хвиля», 1969
- Лінда Ріджвей
- «Three Squares», 2001
- Сьюзен Ротенберг
- «Кабінна лихоманка», 1976
- «Помаранчеве розлучення», 1989—1990
- «Білий олень», 1999—2001
- Марк Ротко
- «Світла хмара, темна хмара», 1957
- Ульріх Рукрім
- Без назви, 1980
- Шон Скаллі
- «Кетрін», 1982
- «Кетрін», 1983
- «Кетрін», 1984
- «Кетрін», 1994
- «Кетрін», 1995
- Річард Серра
- «Вихор», 2002
- Бен Шан
- «Алегорія», 1948
- Енн Стотберг
- «8.28.00, A.M., Texas Coast #4», 2000
- Кліффорд Стілл
- «1956-J № 1, без назви», 1956
- Томас Штрут
- «Рай 9», 1999
- Сай Твомблі
- Без назви («Рим»), 1997
- Брор Аттер
- «Фармацевтичний кабінет», без дати
- «Присутність», 1951
- «Вдала знахідка», без дати
- «Монастирі», без дати
- Енді Ворхол
- «Двадцять п'ять кольорових Мерелін», 1962
- «Пістолет», 1982
- «Автопортрет», 1986
- Чарлз Т. Вільямс
- «Скульптурна композиція», 1953
- Жаклін Вінсор
- «Green Piece», 1976—1977
- Дейзі Янгблад
- «Осел», 2001
Виставки ред.
|
|
Режим роботи ред.
Поштова адреса: 3200 Дарнелл-стріт, Форт-Ворт, Техас 76107. Секретар
Режим роботи: вівторок, середа, четвер, субота і неділя — з 10.00 — 17:00, п'ятниця — з 10.00 — 20:00. Музей зачинений у понеділок і у святкові дні, включаючи Новий рік, День подяки, Святий Вечір і Різдво.
Вартість відвідування (2015 рік):
- для дорослих — $10
- для студентів та школярів — $4
- для дітей (до 12 років) та членів музею — безкоштовно.
Галерея ред.
Література ред.
- Jodidio, Philip. Tadao Ando Modern Art Museum of Ft. Worth. — 1st edn. — New York : Rizzoli, 2008. — 156 p. — ISBN 0847830152. (англ.)
- Фуруяма, Масао. «Тадао Андо, род. 1941. Геометрия жизненного пространства». — Taschen/Арт-Родник, 2007. — 96 с. — (Назад к истокам видения) — 3000 прим. — ISBN 978-5-9794-0109-6. (рос.)
- Jodidio, Philip. Ando: Complete Works 1975-2014. — SEW edition. — Cologne : Taschen, 2014. — 720 p. — ISBN 978-3836553940. (англ.) (нім.) (фр.)
- Self, Ronnie. The Architecture of Art Museums: A Decade of Design: 2000—2010. — 1st edn. — Routledge, 2014. — 308 p. — ISBN 0415506522. (англ.)
Примітки ред.
- archINFORM — 1994.
Посилання ред.
- Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Форт-Вортський музей сучасного мистецтва
- Офіційний сайт [ 22 лютого 2015 у Wayback Machine.] (англ.)